РубрикиБез рубрики

Про «байстрюків» війни і не тільки про них

Один з відомих персонажів Ільфа і Петрова заявив, що машина не розкіш, а засіб для пересування. Незважаючи на афористичність висловлювання, значна частина наших співгромадян не володіє такими засобами і користується громадським транспортом: трамваями, тролейбусами, автобусами і модними сьогодні маршрутками. А серед пасажирів цих засобів є немало пенсіонерів — людей із невеликими статками і часто-густо з великими букетами хвороб. І не раз під час поїздок відчувають якесь приниження й незручність, особливо в трамвайно-тролейбусному царстві без кондуктора.

Немов до мавзолею

Іде тролейбус, довгий, як кишка, з двома салонами. Людей — море, машину розхитує з боку на бік — не проштовхнутися, не пролізти. Голос із кабіни:

— Вихід через перші двері, оплата водію.

Вишикувалася черга, тягнуть сумки, авоськи, возики... Хтось жартує:

— Людина жива, а черга до неї, ніби в минулі часи до забальзамованого кремлівського ідола в мавзолеї.

А з кінця салону долітає прохання:

— Відкрийте задні двері, тут пенсіонери.

Водій з якоюсь злісною іронією:

— Вот тупиє, я чьотко сказал, что виход чєрєз пєрвую двєрь.

І зробивши ласку, наче подачку жебракові, відкриває задні двері.

 

Невдячна заздрість

Безкондукторний третій трамвай з Черемушок до Пересипського мосту їде через усе місто. Тут завжди передні двері в особі водія, отримавши півтори гривні за проїзд, дозволяють відчинитися і двом іншим.

Біля знаменитого «Привозу» люди, в основному бабусі з пакунками фруктово-овочево-молочно-м’ясного їства, повільно піднімаються на сходини вагона, тягнучи за собою продуктовий рай. Кондуктор підганяє:

— Швидко заходьте! Ніби хворі й немічні, а торби напхали здорові. Вас ще можна у віз запрягати.

Подумалось, добре, коли базарні сумки наповнені плодами людської щирої праці, та страшно, коли внутрішні «торби» у декого набиті дикунською заздрістю, зловорожістю й неповагою.

 

Печерні діалоги

На заповненій вщент транспортом Преображенській зупинилися два трамваї один проти одного в протилежних напрямках.

— Ну як, справи, план виконуєш? — лунає з відчиненого віконця кабіни.

— Ну його до чорта, перевожу одні гроби (мова про пенсіонерів).

—Так, не сидиться їм вдома, дивилися б телевізор...

Повіяло якимись нечистотами з вуст цих істот, ніби з печери гомерівського Поліфема.

 

Закон, як мильна булька

Коли отримав посвідчення «Дитина війни», де чорним по білому вказано, що за рішенням Верховної Ради я маю право на безкоштовний проїзд у всіх видах міського транспорту, дуже зрадів мудрим, як мені вважалося, законам головної державної установи.

Сідаю на 208-у маршрутку, їду від Першої застави до рідної вулиці Космонавтів і з гідністю (бо ж маю право) показую посвідчення дитини страшного лихоліття.

Подивився «маршрутник» на той папірець і процідив:

— Коли ви дитина війни, то я — онук війни.

Я стримався, але хотілося відповісти:

— Ні, юначе, ти — байстрюк війни, бо онук війни, мабуть, знав би з бабусе-дідусевих розповідей про все, що вони пережили.

Шкода, що закон, ніби правильний і такий необхідний багатьом, хто пережив війну, відбудовував державу, став підручною нагодою для насміхання і зневаги над літніми людьми різновіковим недоросткам-недоукам.

 

Доброта, порядність, гумор

У трамвайно-тролейбусному царстві-господарстві більша частина працівників розуміють ситуацію сьогодення, ставляться до своїх обов’язків з усією відпо­відальністю. В тринадцятому трамваї чую:

— Пенсіонери виходять через усі двері. Здоров’я вам!

У десятому тролейбусі — жарт водія-жінки:

— Пільгова категорія — вихід на всі двері, а решта, хто надумає втекти, — дожену, я спритна, і буде вам непереливки.

Люди, посміхнувшись, виходять задоволені.

Наш громадський транспорт — це необхідна частина життя, це настрій на весь день, це вчасний приїзд на роботу. Більшість водіїв, кондукторів, працівників громадського транспорту заслуговують на повагу. Спасибі вам і низький уклін! Шануємо вашу працю і хочемо завжди відчувати вашу відповідальність і доброту. Бо ми всі — Люди.

Борис РУДОЙ.
м. Одеса.

 

Переглядів: 623
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua