Бабця Сьомиха

Село наше у розлогій долині, як і більшість південних сіл Одещини, не вирізнялося розкішною природною красою: ні річки, ні лісу – лише безкрайній степ. Проте виділялося воно своїми людьми — роботящими, добрими, не байдужими до чужої біди, завжди готовими поділитися останнім шматком хліба. Переконана: про кожну сім’ю можна написати цікаву оповідь, поему, а може, й роман — люди того варті.

Я ж хочу, ні, просто зобов’язана розповісти бодай про одну свою односільчанку — повитуху бабцю Сьомиху, яка з’явилася у нашому селі дуже давно. Молоду дружину привіз сюди царський офіцер. Через важку хворобу він був комісований з армії й невдовзі помер. Дітей подружжя не мало, й зосталася молода дружина двадцятилітньою вдовою.

Переплакала своє горе. А з часом стала найнеобхіднішою людиною для мешканців не тільки нашого села. Не маючи спеціальної медичної освіти, вона за своє життя допомогла з’явитися на світ майже семи сотням немовлят у нас, не рахуючи сусідніх сіл. Причому під час пологів не померла жодна породілля, жодне малятко. Ніхто не пригадає дитячого травмування (скільки нині маємо дітей-інвалідів!).

Та повернімося у молодість. По якімсь часі повернувся додому односелець-семінарист. Через втрату слуху не міг служити службу Божу. Одружився з офіцерською вдовою. Звали його Семеном, серед людей — Сьомою. Так і прикипіло до ще молодої тоді знахарки назвисько «бабця Сьомиха». Нікому не треба було пояснювати, хто це.

У той час свою повитуху мало чи не кожне село. Але бабця Сьомиха була особлива, здатна допомогти і людині, і тварині. Пригадую, як мене малу посилала за нею мама. Матуся моя була надзвичайно вродливою. Хоч бідненько, але завжди зі смаком одягалася. Навіть — ідучи працювати в поле. Бувало таке, що чиєсь недобре око вкрай знесилювало її: головний біль, слабкість, нудота. Тоді бабця брала якийсь (мабуть, свячений) ніж, йорданську воду, щось примовляла, робила певні рухи, й невдовзі мама оживала. Ніби вдруге народжувалася.

А ще був випадок, коли у сусідів «сказилася» корова: нікого не підпускала з дійницею. Зайшовши до повітки, бабця Сьомиха наказала швиденько принести відро холодної води з криниці. Намочила у ньому мішок і поклала корові межи роги. Тварина швидко заспокоїлася. Вже значно пізніше моєму чоловіку-ветеринару втрапив до рук старий посібник з ветмедицини. Прочитав, що і в корів буває сонячний удар. Коли таке сталося в господарстві колгоспного бухгалтера, швидко зумів зарадити біді.

Втім, сільська знахарка насамперед служила народженню нового життя. Піклуванням про породіллю не обмежувалася, й надалі дбаючи про своїх маленьких пацієнтів. Навідувала вдома, при необхідності лікувала різними відварами, настоянками з трав. Вона знала цілющі властивості майже всього, що росло навколо. У великій клуні сушилося й зберігалося багато всілякого зілля: для людей і для домашньої живності.

За свою відповідальну роботу бабця Сьомиха ніколи не взяла й копієчки. Навпаки — кожному новонародженому дарувала шматок полотна. На щастя, на першу пелюшку. Тільки-но маля з’являлося на світ, повитуха нагороджувала його кількома досить відчутними ляпанцями по сідничках. Коли породілля обурювалася, заспокоювала. Казала: це для того, щоб розгорнулися легені, щоб усе життя легко дихалося. Зразу перев’язувала пуповину, купала дитину в настої різного зілля, загортала у пелюшку й давала матері на годування. Пояснювала: перші краплі материнського молока надзвичайно цілющі.

Особисте життя бабці Сьомихи не було безхмарним. З другим чоловіком вона також не мала дітей. Взяли з притулку хлопчика Костю. Всиновили, виростили, вивчили. Став учителем, працював у сусідньому селі. Порадував названих батьків, яких дуже любив і шанував, онуком Миколкою.

І все було б добре, якби не війна. Під час ворожого нальоту на село від бомбового осколка загинув дід Сьома. Костя не повернувся з фронту. Голодного 1947 року вже стареньку бабцю забрав до себе онук Микола. Хтось переказував, що того ж року вона й померла.

Ті, хто ще живий з мого чи старшого покоління, пам’ятають надзвичайну людину, яка щедро дарувала всім тепло своєї великої душі й умілих рук. Багато моїх односельців довго згадували: бабця Сьомиха, немов за графіком, носила молоко тим сім’ям, де з якихось причин не було корови. А коли викачували мед, то діти мало не зі всього села були біля двору й терпляче чекали на шматочок вощини.

Вже на моїй пам’яті господарі двору були дуже похилого віку. Та пригощали нас з такою радістю, щирістю, жартами, що мед той так і залишився найсолодшим.

Ніна БАБУР.
м. Одеса.

 

Переглядів: 1774
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua