Українська гарден-леді з Нью-Мексико

Жваву, балакучу емігрантку з України Валентину мешканці невеличкого містечка Хетч (штат Нью-Мексико) охрестили гарден-леді, що означає — садівниця. Не дивно, бо працьовиту, товариську, привітну жінку майже увесь рік сусіди бачать на городі. Дбайливо прополює огірки, підв’язує високі (понад три метри) кущі помідорів, плекає капусту, вирощує трикілограмові червоні буряки. Всім цим щедро пригощає сусідів.

До знайомства з гарден-леді далеко не всі знали, як виглядає на грядці зелений кріп. Його тут звикли бачити здебільшого сушеним або замороженим. А тут — на тобі! — цілі кущі. На Валентининому городі є все те, що й на Батьківщині: огірки, кабачки, помідори, капуста, буряки, баклажани, морква, картопля й різноманітна зелень. Поруч з городом жінка розбила молодий сад — персики, яблуні, груші, сливи, виноград, обліпиха з ожиною. Є навіть полуниці й лікарські трави — меліса, донник, цукрова тростина, соком якої сім’я підсолоджує страви.

Першого ж року, коли приїхала, українка визначилася з «гербом» на заморській землі: посіяла під вікнами соняшникове насіння. Цвіт соняхів став дивиною для Хетчу, багато хто зупинявся, аби сфотографувати ту красу. А заодно — роздивитися всю оазу, що зазеленіла серед скелясто-гірського пейзажу Нью-Мексико.

Земля і клімат тут не те, що в Україні. Суцільне океанське дно — пісок, перемішаний з камінням. Трапляються й цілі валуни. Довелося пересівати пісок тоннами, завозити від сусідів-фермерів перегній, щедро удобрюючи грядки, всі свої органічні відходи збирати у компостні ями, аби мати власні добрива. І диво дивне: «дно океану» почало давати щедрі врожаї. Єдина обов’язкова умова — постійне автоматичне зрошення. Погода місцевості сприяє, щоб деякі овочі залишалися на зиму в землі. Тільки на ніч їх треба накривати плівкою, аби не замерзли.

Гадаю, настав час познайомитися з авторкою екзотичної оази. Це — Валентина Мацкайло, яка до одруження з шістдесятирічним Робертом Бучером мешкала в Іллічівську. Тепер приїздить сюди до доньки й онуків, цікаво розповідає про далеку Америку.

Зі своїм теперішнім чоловіком Валентина познайомилася через листування. Спочатку здивувалася, що досі він не був одружений, потім до ролі «першої нареченої» звикла. Вибором сина задоволена й старенька мати Роберта. Адже бачить: ця весела, привітна, працьовита жіночка здатна дарувати справжнє родинне тепло, затишок. Та ще й так дивувати його земляків.

— Нью-Мексико доволі колоритний штат, — розповідала мені Валентина. — Колись тут жили індіанські племена, мали свою культуру. Навіть на нашій з Робертом садибі я знайшла індіанську монетку та срібний браслет. Недалечко протікає найбільша річка штату Ріо-Гранде. Як і в нас, там ловляться соми, коропи. Штат відомий гострими стравами і фестивалями з гіркого перцю чілі. У Хетчі, де вони проводяться вже чотири десятиліття, куди не поглянь, всюди сушиться червоний і зелений перець.

Ну а в нашої співвітчизниці — свій колорит. Привезла з собою насіння помідорів сорту «мікадо». Сусіди не нахваляться такою смакотою. Час від часу Валентина віддає надлишки городини у місцевий магазинчик «Натуральні продукти». Кілограм буряків тут коштує два долари, топінамбуру — три. Минулого літа талановитій городниці вдалося виростити кавун вагою дванадцять кілограмів. Подарувала його переможниці місцевого конкурсу краси.

Жіночка з Іллічівська вже добре освоїла тамтешню кухню. Вправно готує касадію, для якої потрібні кукурудзяні коржі, варене куряче м’ясо, твердий мексиканський сир і, звісно, соус з перцю чілі. Та на першому плані — українські страви. Згадує, як після вінчання господарі урочистої церемонії задля реклами запросили репортерів. Проте журналісти звернули увагу не стільки на урочистості, скільки на Валентину. Потім із захопленням писали, як наречена пригощала українським борщем.

Слухала я свою співрозмовницю й думала: ми мало буваємо у світах, тому й не знаємо собі ціни. Тут, у себе, Валентина — звичайнісінька господиня, яких багато, а там, виявляється, унікум. Розповідала, у якому захопленні був Роберт, коли скуштував наш щоденний хліб, булочки, пиріжки. Там усе це зовсім інше. Безумовно, воно їм рідне, як нам рідне своє. Цінуймо його.

Віра ТИХОНОВА.
м. Іллічівськ.

Переглядів: 3018
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua