Такий характер

Гадаю, не лише я, а й багато хто з мого тодішнього оточення пам’ятають великого майстра з налагодження друкарських машин Федора Дмитровича Захарченка, який працював на Одеській книжковій фабриці. Продукція цього підприємства була відома не лише в нашому місті, а й далеко за його межами. Книги, технічні посібники, плакати, календарі, різноманітна пропагандистська та рекламна література — далеко не повний перелік того, що виходило з фабричних цехів.

Серед одеситів, гостей міста все це мало великий попит. Бо майстри-офсетники надавали великої уваги якості друку, дбаючи про те, щоб їхня продукція відповідала найвищим технологічним вимогам. Цього вдавалося досягти завдяки тому, що на підприємстві панував особливий моральний клімат, коли високо цінувалася саме професійність, а не якісь інші якості.

Нині, на відстані часу, мені здається, що на книжковій фабриці працювали особливі люди, понад усе закохані у свою роботу. Вони вміли легко й впевнено маневрувати складними друкарськими машинами, здатними продукувати кілька тисяч відбитків за годину. У дієздатності тих машин була чимала заслуга і бригадира слюсарів Федора Дмитровича Захарченка.

Любов до книжок йому прищепив батько, який був військовим ще до війни. У п’ять років Федір вже вільно читав й надалі, як то кажуть, «ковтав» усе, що траплялося під руку. Проте мама, котра у перші ж дні війни стала вдовою, не мала змоги задовольнити «апетит» сина:

— Де я візьму тих книжок? — мало не сердячись, вигукувала вона. — Тобі їх треба багато, а друкувати тепер нікому.

Ці слова запали у душу хлопчини. Почав мріяти якомога швидше вирости, щоб стати друкарем. Зі всією щирістю дитячого серця бажав, аби всі діти й дорослі мали багато цікавих книжок. Та як часто доля складається всупереч мрії!

Підрісши, Федір приїхав до Одеси, зупинившись у рідного дядька. Той відразу все вирішив по-своєму. Довелося хлопчині на багато років відкласти мрію про друкування книжок, натомість оволодіваючи морською наукою. Після закінчення морехідного училища служив в армії, у морській піхоті. Потім, під натиском рідних, пішов плавати.

Було цікаво подорожувати по багатьох портах світу. Зазнав штормів у трьох океанах. Та ні роки, ні морська стихія не вивітрили з голови мрію про друкарську справу. Й коли трапилася нагода віддати трудову книжку на книжкову фабрику, не вагався ні миті. Цьому підприємству Захарченко віддав понад чверть століття й жодного разу не пошкодував про свій рішучий крок.

Почавши з рядового робітника, невдовзі навчився безпомилково визначати на слух увесь спектр ритмів поліграфічного цеху. Успішно оволодіваючи технологічним процесом, не терпів зайвих повчань, дріб’язкової опіки, тим більше — начальницьких окриків. Завжди готовий був працювати краще, але не «по команді», лише з власного бажання. Це бажання не полишало його навіть у вихідні, коли перегортав сотні сторінок технічної літератури з різними новинками.

Коли в колективі наладників друкарських машин постало питання про очільника, всі одностайно обрали бригадиром Федора Дмитровича. Він знав ціну кожному, тому легко знаходив спільну мову з усіма підлеглими. Насамперед переконав у тому, що на другу зміну не повинно залишатися неналагоджених машин, хоча досі таке широко практикувалося, серйозно гальмуючи увесь процес. Такий стиль керівництва на фабриці сприйняли схвально. Адже саме завдяки йому до мінімуму зменшився брак, отже, зросла продуктивність кожного. Гортаючи книгу, інколи доводиться бачити нерівномірно розміщену нумерацію сторінок, де ширші, а де вужчі поля, різнобій паперових відтінків. Усе це — поліграфічні огріхи, з якими бригадир Захарченко нещадно боровся.

Кілька разів я бачив, як брав книгу в руки сам Федір Дмитрович. Спочатку професійно оглядав «у цілому», потім гортав сторінки. Зразу хмурнів, помічаючи брак, й негайно брався до діла, аби його усунути. Не шкодував для цього ні сил, ні часу. Бо такий мав характер. За його професійними діями цікаво було спостерігати і вчитися. Скажімо, як любив і шанував робочий інструмент. Щоб там не було, як би не поспішав, завжди все витирав і розкладав за ранжиром.

Робітничої кмітливості цього майстра вистачило б на кількох. Краще за нього ніхто не вмів поставити діагноз «хворій» машині. За багаторічну працю Федір Захарченко мав безліч подяк і похвальних грамот. Згадую незабутню людину, й мимоволі накочується гіркота від того, що нині чомусь знівелювалися робітничі професії. Але ж саме на них тримається світ.

Сергій РЕЗІНЕЦЬ.
м. Одеса.

Переглядів: 2993
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua