Зневажена поїздка

Кожен з нас, мабуть, пам’ятає свого кривдника зі шкільного життя. Ті капосні хлопчиська постійно смикали нас, дівчаток, за коси, ставили підніжки, вигадували бозна які інші кривди...

От, скажімо, наш Володька Стріха примудрився підливати у чорнильниці-наливайки воду, щоб чорнило зводніло і літери лягали на аркуші, ніби вицвілі. У кінці півріччя такі зошити не приймуть на шкільну виставку як кращі.

Найбільше ж усім — і школярам, і вчителям — допікав Сашко Булах. Ніякої управи на нього не було. Які тільки витівки не влаштовував! То кошеня чи вужа принесе в клас і випустить з-під парти на уроці. То дошку навощить так, що писати на ній крейдою не можна. То таке щось вигадає — і старому не додуматися, чи то правда, чи брехня. Нічого не могли вдіяти з цим капосником ні батьки, ні школа. Не раз директор погрожував виключити його з навчального закладу, але розумецький Сашко знав: то тільки лякають, шкільний всеобуч того не дозволить.

Отак з горем пополам закінчив Сашко школу, але й не пішов, як пророкували йому вчителі, в колгосп коням хвости крутити, а поїхав до міста на будівництво. Щодня рано-вранці добирався робочою машиною, а увечері нею ж повертався додому. Хіба що в суботу та неділю бачили його в сільському клубі. Вуха в’янули, коли починав виводити під гармошку частівки. Дівчата вмить розбігалися, аби не слухати того співу, й навідріз відмовлялися, коли запрошував на танець.

Забрали Сашка на армійську службу, і в село він більше не повернувся. Мати хлопця померла, а найближча рідня толком нічого не відала, де він подівся...

І ось у Бобричку новина: приїхав Сашко Булах. На останній моделі «Лексуса», сам в обновах, аж виблискує, з численними валізами дарунків для рідні. Мали односельці що обговорювати! Ніяк, скажімо, не могли збагнути, навіщо Сашко аж 900 гривень потратив на барсетку для брата, місячна пенсія якого була меншою за ту ціну. Краще б, гомоніли, подарував гроші, які на щось потрібніше знадобилися б. Дивував усіх ще не раз, не скупився. Сашко щиро частував земляків у сільському кафе, навідався у дитячий садок з величезними пакунками всіляких ласощів, іграшок, на сході сільської громади, яка зібралася з нагоди підключення Бобричка до газової мережі, сказав, що готовий внести свою частку для потрібної справи, і привселюдно виклав перед президією зібрання грубенький пакунок зелених купюр...

Односельці ахнули: де ж то прилаштувався їхній Сашко, що так розкошує, звідки у чоловіка такі гроші? Знайшовся сміливець, котрий привселюдно й озвучив ті питання.

— Дорогі мої земляки! Не сумнівайтеся, гроші мої чесно зароблені, — відповів. — Аби не ходили ніякі плітки, розповім про своє життя. Після армії залишився у Татарстані, де й служив. Влаштувався на роботу, одружився, маю троє дітей. Дружина серйозна, вимоглива. Примусила піти вчитися. Сама працює у солідній установі. Заочно закінчив політехнічний. Маю нині свою справу — більше десятка маршрутів на автобусних перевезеннях. Нещодавно оновили технічну базу, придбали сучасні автобуси. Тож не сумнівайтеся. Ось вам і моя адреса — можете, якщо хочете, навести потрібні довідки. Зрештою, радий охочих прийняти в гості.

Гостював Сашко у Бобричку більше місяця. Усім цікавився, про всіх хотілося йому знати. Особливо про вчителів, котрим свого часу так допікав, про однокласників. Багатьох доля також розкидала по світах, але майже половина класу залишилася у селі чи прилаштувалася неподалік, у райцентрі.

Хотілося Сашкові щось добре зробити кожному з них, адже в дитинстві скільки капостей від нього натерпілися. При зустрічах про те згадували, але все вже оцінювалося з висоти прожитих літ. Яке ж дитинство без бешкету?

Одного дня у тому ж сільському кафе Сашко оголосив: усім однокласникам, хто забажає, готовий на п’ять днів влаштувати поїздку до Криму. І готель оплатити, і харчування, й екскурсії. Певен, що не пошкодують, згадають там, під кримським сонцем, свою далеку юність у рідному поліському селі. Просив подумати і повідомити про своє рішення щонайбільше через три дні.

Наступного дня зголосилося на поїздку-дарунок двоє. Та через день зателефонували, повідомили, що не зможуть. Валентину не відпускає з роботи начальство, треба готувати фінансовий звіт. Андрій згодився поїхати хіба на два дні — корову не може кинути, ніхто, крім нього, нормально не видоїть, надто вже норовиста. Сусідка погодилася підмінити лише на два дні.

Повертався Сашко додому, у Татарстан, у не вельми веселому настрої. Перебирав у пам’яті всі зустрічі, розмови... Ніяк не міг збагнути: чому не зголосилися люди відірватися від буденних справ на якихось п’ять днів? Невже образилися на його пропозицію, сприйняли як принизливу подачку? Шкода, якщо так. Він же щиро, від душі, як дарунок... Нехай би їм та поїздка залишилася на добру згадку. Не кожному ж вдається вирватися на відпочинок, а тим більше у гурті знайомих з дитинства людей...

Так, обставини часом сковують, як та норовиста корова єдиного з-поміж однокласників, котрий зголосився на мандрівку до Криму. А що ж скувало решту? Відганяв від себе думки... Може, однокласники й досі не пробачили йому ще дитячих пустощів? Чи, може, й справді вир повсякденних клопотів втопив мрії його однокласників? А може, то хмара непереборної заздрості до успіху іншого, яка нерідко отруює людські життя, стала заслоном до кроку назустріч одне одному? Чи, може, щось інше упустив? Що?..

Оксана ПОЛІЩУК.

Переглядів: 4887
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 25 грн.
  • на 3 місяці — 75 грн.
  • на 6 місяців — 150 грн.
  • на 12 місяців — 300 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua