РубрикиКультура

Новий сезон у ювілейний рік

Черговий концертний сезон Національний одеський філармонійний оркестр розпочав, як свідчать офіційні заяви, у ювілейний — 75-й — рік своєї діяльності. Під керівництвом заслуженого артиста України, художнього керівника і диригента Хобарта Ерла були виконані популярні твори, що давно не звучали у стінах Одеської філармонії — «Серенада для струнного оркестру», Симфонія № 6 («Патетична») Петра Чайковського (1840—1893) та Adagietto із Симфонії № 5 молодшого сучасника російського романтика, австрійського композитора і диригента Густава Малера (1860—1911).

Представники ЗМІ, запрошені на прес-конференцію, були свідками інтенсивної підготовки оркестру до відповідального виступу. Кожна фраза шліфувалася багаторазово, що дало привід одній журналістці (яка, вочевидь, мало посвячена у таємниці «музичної кухні» Хобарта Ерла), чи то здивовано, чи то з докором диригенту, зауважити: «А ви суворий!..».

Після репетиції, спізнившись (ситуація небувала), диригент помітно нервував. Можливо, підготовка до відзначення ювілейної дати в умовах передвиборної кампанії стала справою… самого оркестру. Що­правда, за якихось п’ять хвилин перед нами був звичний Хобі (як ласкаво його називає оточення) — комунікабельний, відкритий, доброзичливий.

Останнім часом колектив — одеський за пропискою, національний за юрисдикцією і значенням — не особливо обласканий увагою чиновників. 18 вересня перед початком концерту у церемоніальній частині програми кілька реверансів у вигляді піднесення квітів уславленому колективу зробили представники місцевого самоврядування, облдержадміністрації та окремі народні обранці.

Твори Чайковського пріоритетні у репертуарі нашого оркестру. Шосту симфонію під орудою Хобарта Ерла тоді ще Одеський філармонійний оркестр вперше виконав 1991 року у Великій залі Ленінградської філармонії. Додатковий стимул звернутися до «Патетичної» — «лебединої пісні» композитора — дало перевидання у факсиміле рукописного варіанту партитури симфонії, здійсненого свого часу московським видавництвом Юрґенсона, яке придбав одеський диригент. Це унікальна річ, яка дозволяє прослідкувати хід думки композитора, адже зберігає також місця, які відсутні у кінцевому варіанті твору. Відомо, що першу версію Шостої симфонії 1892 року композитор взагалі знищив.

У другій частині концерту цей твір оркестранти виконали надзвичайно злагоджено — грандіозна музика Петра Чайковського, впевнене впровадження Хобарта Ерла і майже математично відточена гра оркестру становили дивовижне поєднання колективної волі. Виконання музики — це завжди тридиміт, якщо не брати до уваги слухацьку аудиторію, яка, зазначимо, вітала виконання симфонії стоячи. Твір сприймався органічно, структурно ясно. Не без гордості Хобарт Ерл зазначає, що одеський оркестр один з небагатьох в Україні має аж вісім контрабасів — важлива обставина при виконанні «Патетичної». Переконливо звучали також духові. Важко визначити, яка саме розсадка оркестру була застосована у цьому випадку, коли контрабаси були на дальньому плані фронтально до залу, а альти позаду перших скрипок.

Гарне враження залишило Adagietto з П’ятої симфонії Густава Малера — дуже лірично і проникливо. Цю річ обожнював один із педагогів Хобарта Леонард Бернстайн, в пам’ять якого оркестри по всьому світу виконали «пісню без слів» після смерті видатного композитора і диригента восени 1990-го. Пан Ерл, як видається, схильний, певною мірою, до містифікацій, що інтригує і додає його творчості багатозначності.

Ідеалом Хобарта Ерла є німецький диригент Еріх Клайбер — великий шанувальник творчості Ріхарда Вагнера, який в умовах нацистської, а пізніше комуністичної диктатур мав мужність зберегти свою творчу й особисту свободу. Якийсь час він працював в Аргентині. Розвиток оркестру під керівництвом Хобарта Ерла, стрімка зміна його статусу — це теж, певною мірою, прагнення незалежності. Відомо, що ніщо так високо не цінується і так дорого нам не обходиться, як гордість і свобода…

Мене особисто дивує та обставина, що в Одесі знаходяться спонсори, які з готовністю фінансують концерти, наприклад, московських симфонічних оркестрів, і не відгукуються на потреби свого, рідного, який, до речі, гідно представляє Україну на різних континентах. Достатньо нагадати, що НОФО перший серед українських симфонічних оркестрів перетнув екватор і Атлантику. Таке ставлення, на мою думку, обумовлене як кон’юнктурними інтересами, так і браком патріотизму.

Щодо патріотизму. Наш національний оркестр особливо активно популяризував українську музику у період, який передував набуттю ним статусу національного (2001—2002). Останнім часом покращали ситуацію у цьому сенсі гості-диригенти з Києва та Львова, а також періодична робота з колективом Ігоря Шаврука. До речі, 19 вересня (у день другого концерту) наш уславлений композитор Євген Станкович відзначав своє 70-річчя — чим не привід для підвищеної уваги? Ми поважаємо право творчої особи на свободу, але не можемо не мати і сподівань, розуміння, що творчий колектив зі статусом національного має певну місію у національному і космополітичному вимірах. І проблема тут ширша. Акцент на чистому мистецтві, естетизмі, самодостатності музики минулого, консервації її як речі музейної герметизує музикально-культурний простір, не дозволяє через музику повніше відчути пульс країни, епохи. Нове мистецтво несе нетрадиційні форми вираження, воно просякнуте світовідчуттям, емоціями наших сучасників, і шкода, що його приносять у жертву на догоду смакам публіки, яка звикла «не пізнавати, а впізнавати». Звичайно, аудиторія, яка майже вщент заполонила зал під час концерту, навряд чи сприйняла б повною мірою більш модерністську програму (аплодисменти лунали після кожної частини творів (?!). Тут, на мою думку, важливо знайти баланс. Даруйте мені за ці неювілейні сентенції, побажання і суб’єктивні міркування.

Вище про німецько-австрійську музикальну культуру згадалося з подачі пана Ерла. 75 років тому (6 березня 1937-го) тоді симфонічний оркестр Одеської філармонії спільно з Державною хоровою капелою «Думка» під диригуванням Георга Себастьяна виконали сповнену оптимізму і благородних поривань Дев’яту, а також Першу симфонії Бетховена. Про це повідомляла свого часу газета «Чорноморська комуна» (нині «Чорноморські новини»).

Очевидно, що відзначення згаданого ювілею — це, швидше, данина радянській традиції, бо 1937-го (коли «великий терор» досяг свого апогею) відбулося не становлення, а лише реорганізація діючого тоді оркестру. Він бере свій початок від симфонічного оркестру, створеного шляхом ліквідації приватних оркестрів міста Одеським губнаркомом у 1920 році. Про це говорять і документи з Державного обласного архіву Одеської області, люб’язно надані автору цих рядків адміністрацією оркестру (ДАОО. Ф. Р — 150. — Оп. 1. Спр. 3. — Арк. — тит.). Згідно з цим документом п. 2 наказу при Управлінні театрами та видовищами створювався Державний симфонічний оркестр, швидше за все, при міському театрі. Відомо також, що вперше філармонійне товариство в Одесі виникло ще 1842 року. Регулярно ж концерти симфонічної музики в нашому місті проводяться з 1925 року, коли, за непідтвердженими даними, було створено симфонічний оркестр Одеської філармонії (СООФ). Відтоді досить чітко простежується безперервний розвиток і наступність у діяльності симфонічного оркестру. У 1930 роки він був також реорганізований у симфонічний оркестр облрадіокомітету

(СООРК), який під цією назвою проіснував до 5 березня 1937-го. Зверніть увагу — вже наступного дня СООРК повернули попередню назву — СООФ. Час та обставини вносили свої корективи, тож біо­графія оркестру видалася досить заплутаною.

Але для яснішої картини і рішучого впровадження нового відліку заснування оркестру ще бракує повноти документальних підтверджень. Незважаючи на це, сьогодні ми достатньо впевнено можемо говорити про, щонайменше, 92-річчя Національного одеського симфонічного оркестру.

Володимир КУДЛАЧ.

 

Переглядів: 931
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua