РубрикиБез рубрики

Боїтеся павуків? Скажіть їм про це

Якщо ви скажете павуку, що боїтеся його потворного і жахливого вигляду, це може стати першим кроком на шляху до порятунку від арахнофобії (боязні павуків), — стверджує Лайат Кларк у публікації, яка розкриває методи подолання людських страхів, опублікованій недавно в популярному американському виданні Wired Magazine.

Коли мова заходить про боротьбу зі страхами, основним методом корекції людської поведінки є метод позитивного підкріплення або звикання людини до об’єкта, що викликає в неї страх, за допомогою систематичної десенсибілізації (зменшення чутливості організму). Керування своїми емоціями за допомогою методу позитивного вербального підкріплення також досить ефективне: скажімо, якщо ви боїтеся павуків, то вам необхідно змушувати себе наближатися до них, повторюючи при цьому, що «цей павук мене не вкусить і я його не боюся».

Втім, група психологів із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі вирішила випробувати нову тактику боротьби зі страхами: на їхню думку, необхідно подивитися павуку в очі (точніше — відразу в усі вісім його очей) і розповісти йому про те, наскільки ви його боїтеся. Висловлення вголос негативної емоції, як припускають учені, є засобом звільнення від страху.

«Цей метод унікальний, оскільки зазвичай головна мета психологів — змусити людей сприймати свої переживання інакше, тобто люди або повинні перестати відчувати певні емоції, або змінити своє ставлення до цих емоційних переживань таким чином, щоб вони більше не заподіювали їм незручностей, — стверджує Мішель Краске, співавтор дослідження, результати якого нещодавно опубліковані в часописі Psychological Science. — Ми не намагаємося змінити емоційний досвід людей, ми просто закликаємо їх озвучувати свої переживання».

У дослідженні взяли участь 88 осіб, які страждають на арахнофобію. Їх розділили на чотири групи. Першим завданням було торкнутися живого тарантула, що перебуває у відкритому контейнері. Для початку їх попросили наблизитися до павука настільки близько, наскільки це було можливо. Їхні реакції (такі, скажімо, як спітнілі від хвилювання долоні) старанно фіксували. Після цього учасників експерименту за­просили перейти до другого етапу. На цій стадії учасників із першої групи попросили докладно описати те, що вони відчували, як-от: «Я відчуваю тривогу і страх, дивлячись на потворного, моторошного павука». Учасників з другої групи попросили сформулювати більш нейтральні висловлювання, головна мета яких — переконати себе в тому, що ці переживання нічого не значать, як це зазвичай робиться в рамках стандартних методів боротьби зі страхами, наприклад: «Цей малесенький павук не може заподіяти мені шкоди, я його не боюся». Учасників експерименту з третьої групи попросили розповісти про речі, які не стосуються їхніх переживань, а учасникам із четвертої групи взагалі нічого не треба було говорити.

Через тиждень усі ці люди повернулися, щоб знову зустрітися з тарантулом віч-на-віч. Цього разу учасники з першої групи продемонстрували значні успіхи, наблизившись до тарантула набагато ближче, а їхні фізіологічні реакції були менш вираженими. Ті, хто послуговувася найемоційнішими словами і висловами в описі своїх переживань, наблизилися до павука найближче й продемонстрували найменші ознаки тривоги. Відтак учені зробили висновок, що чим емоційніші формулювання використовує людина, тим більше в неї шансів справитися зі своїм страхом.

«Розходження були істотними, — відзначає Мішель Краске. — Результати можна вважати значними ще й тому, що час проведення експерименту було обмежено. Якщо провести повний курс подібного лікування, результати можуть виявитися набагато вагомішими».

Висновки групи психологів із Каліфорнійського університету суперечать точці зору більшості експертів. Саме тому раніше і не вдавалися до спроб перевірити цю теорію на практиці. Під час попередніх експериментів психологи Каліфорнійського університету запитували учасників, що заподіює їм більше занепокоєння — коли вони мовчки дивляться на об’єкт своїх страхів, чи коли дивляться на нього і при цьому описують його негативними, емоційно забарвленими словами. Майже всі учасники висловилися за другий варіант, що означає: страх заважає людям озвучувати свої емоції.

«Люди думають, що це робить наші негативні емоції ще інтенсивнішими, — пояснює Метью Ліберман, професор психології Каліфорнійського університету, який брав участь у дослідженні. — Насправді, набагато корисніше чесно називати свої емоції — у цьому сенсі наша інтуїція нас підводить».

Втім, за словами Лібермана, коли йдеться про боротьбу зі страхами, систематичний контакт з об’єктом страху дає позитивні результати, однак при цьому залишається незрозумілим, чому визнання страху допомагає його розвіяти. «Коли люди, які страждають на арахнофобію, кажуть: «Я дуже боюся цього жахливого павука», вони не відкривають для себе нічого нового. Вони просто озвучують те, що відчувають, але тепер — замість того, щоб тільки відчувати, вони ще й оголошують про свій страх. І хоч причина наразі ще до кінця не зрозуміла, цього цілком достатньо, щоб ефективніше справлятися зі страхами», — зазначає вчений.

Як показують багато досліджень, здатність людей називати й регулювати свої емоції та емоційні реакції обумовлена роботою правої сторони вентролатеральної префронтальної кори головного мозку. Але наразі залишається неясним, яка її функція в створенні активного ланцюжка між конкретним почуттям, що озвучуються з допомогою слів, й емоційно-фізичною реакцією на це почуття.

Група психологів сподівається, що результати їхнього дослідження зможуть допомогти жертвам насильства і солдатам, які страждають на посттравматичний синдром, справитися з їхніми станами, а Метью Ліберман твердо переконаний, «що такий підхід справді принесе людям величезну користь».

Не можна сказати, що цей метод цілком суперечить терапії прийняття і дії — когнітивно-біхевіоральному підходові, в рамках якої людину змушують чесно розповідати про свої переживання. Проте, своїм дослідженням група психологів Каліфорнійського університету довела, що безпосереднє визнання і чесне озвучення своїх переживань може дати значно істотніші результати у боротьбі зі страхами.

 

Переглядів: 842
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua