РубрикиТочка зору

Мова для «язикоговорящіх»

Коли Литвин підписав мовний закон, чомусь ніхто не здивувався. В Україні звикли до того, що чесне слово політика нічого не значить. Однак для суспільства залишається питанням, що робити з мовним питанням до того часу, коли в Україні з’явиться якісно інша влада? І що взагалі робити з мовним питанням у суспільстві, де виборча «гречка» може переважити і мову, і «язик»?

Насамперед —  НЕ робити тему мови провідною темою цієї чи будь-якої іншої виборчої кампанії опозиції.

Різні експерти вже неодноразово наголошували, що такий сценарій відволікатиме увагу виборців від провалу економічних реформ, від корупції, від початку фактичної міжнародної ізоляції України і що поділ електорату «за» і «проти» «язика» математично набагато вигідніший для влади, ніж поділ виборців на основі ставлення до «покращення».

Так, звісно, питання мови, як і всяке інше питання, яке є маркером ідентичності, справжнього патріота набагато більше хвилює, ніж звичайна соціалка. Але в інформаційних війнах виграє не той, хто правий, а хто зуміє нав’язати суспільству свій дискурс — той дискурс, який позиціонує твою сторону у вигіднішому світлі та розрахований на більше число прихильників. І в цій виборчій кампанії для опозиції саме економіка та боротьба з корупцією є однозначно виграшнішою та перспективнішою.

РубрикиПозиція

Втручання, тиск й огульні звинувачення

Заява суддів Апеляційного суду Одеської області і Ради голів районних і міських судів Одеської області

Ухвалено на спільному засіданні Ради голів районних і міських судів Одеської області і зборів судів апеляційного суду Одеської області за участю судів районних судів м. Одеси 27 липня 2012 року.

У ст. 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на принципах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження в межах, установлених Конституцією і відповідно до законів України.

Ст. 124 Конституції України гласить, що правосуддя в Україні здійснюється винятково судами. Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами або посадовими особами не допускається.

У ст. 126 Конституції України зазначається, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і Законами України. Вплив на суди в будь-якій формі забороняється.

Слід зазначити, що судді Одеської області, незважаючи на дуже низький рівень забезпеченості умов роботи, виконували і виконують свої функції.

У роботі судів, природно, є недоліки, але вони не є чинником, що переважає, і над їх усуненням проводиться постійна робота.

Схвалення цієї заяви зумовлене безпрецедентними звинуваченнями на адресу судів з боку керівників виконавчої влади області під час проведення обласної конференції однієї з політичних партій, поширеними у ЗМІ, у свавіллі з боку судів, у суддівській корупції, у тому, що одеські судді масово випускають на волю «мажорів», бандитів, корупціонерів, наркодилерів. Відтак обіцялося ініціювання приїзду в Одесу спе-ціальної комісії для перевірки фактів корупції серед суддів і прийняття «відповідних кадрових рішень», звучали заклики наводити порядок адміністративними методами і що в цьому обласна державна адміністрація займає і буде займати найжорсткішу позицію.

РубрикиІмена

Зрозуміти й описати час

Ювілей  історика  сучасності

У розташування кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету на п’ятому поверсі потрібно підніматися пішки — ліфт у п’ятиповерхових будівлях не передбачався, і це єдине, що залишилося тут від радянської системи. Наступного року кафедрі виповниться 20.

Про ювіляра — доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії та етнографії України ОНПУ, заслуженого працівника освіти України Григорія Івановича Гончарука — можна говорити й говорити. І не тому, що так заведено, а сливе тому, що серед науковців-істориків Одеси ця постать є дуже неординарною в усіх відношеннях, а його наукова діяльність, безперечно, може стати темою солідної монографії. І така книжка, без сумніву, таки стане на полицю — поряд з багатьма його власними книжками.

Того дня, коли за попередньою домовленістю ми зустрілися у скромному робочому кабінеті вченого, сюди саме привезли з друкарні видавництва «Астропринт» щойно видані книжки — одразу три назви, й на кожній — прізвище: Гончарук. Нетерпляче розпаковані примірники виповнювали невеличку кімнату лоскочучим душу запахом друкарської фарби — найприємніші хвилини для того, хто, нарешті, бачить свою щоденну та наполегливу працю — плід нелегких пошуків, роздумів, сумнівів, відкриттів — втіленою у таке чудо, як книжка. Незалежно від того, скільки вже їх на рахунку автора. А порахувати книжки Григорія Гончарука непросто — полиці вгинаються. У них — політична історія нашої сучасності, написана крізь призму непростих і незрідка заплутаних не лише одеських, а й українських реалій. А проте на всі намагання поговорити на цю тему автор ухильно відсилає до самих книжок або ж говорить про колектив кафедри — про наукові пошуки молодих вчених та їхні здобутки — статті і дисертації, участь у наукових конференціях тощо. Це те, чим він найбільше пишається у своєму науковому житті. Тому що Григорій Гончарук — це, властиво, і є кафедра історії та етнографії, а кафедра історії та етнографії — це, без сумніву, Григорій Гончарук. Є причина для гордості і в житті особистому, родинному, але про це — трохи згодом.

Наступного року цей колектив однодумців, людей, котрі прийшли сюди за покликом душі і серця, cвяткуватиме двадцятиріччя свого наукового підрозділу.

РубрикиОпитування

Чого бояться українці

Ріст безробіття (44% респондентів), економічний занепад країни (41%), свавілля влади (25%), деградація населення (20%) та погіршення медичного забезпечення (20%) — саме так виглядає, на думку українців, п’ятірка найбільших загроз для країни.

Згідно з результатами дослідження, проведеного у липні 2012 року групою «Рейтинг», наступна п’ятірка загроз це: екологічні катастрофи (17%), ріст злочинності (16%), знецінення гривні (15%), розкол країни (13%), можлива втрата Незалежності (11%) та масова міграція українців за кордон (10%).

Менше 10% опитаних вважають, що Україні загрожує погіршення рівня освіти, демографічна криза, антиконституційний переворот, загроза громадянської війни, втрата контролю над українською ГТС. Близько 3% вважають, що Україні загрожує військова загроза з боку Росії та тероризм, 1% боїться військової загрози з боку Заходу. Лише 3% опитаних українців не відчувають жодних з наведених загроз.

РубрикиБез рубрики

Реорганізація чи руйнація?

Минулої суботи, 4 серпня, роздільнянці отримали районну газету «Вперед» з інтерв’ю голови Роздільнянської районної ради С.М. Крилова, яке нібито ініційоване «телефонними дзвінками (в редакцію) з проханням роз’яснити дане питання». Дещо дивними здаються дзвінки до редакції, адже питання про передачу приміщення будинку побуту «Перлина» комунальному підприємству не оприлюднювалося ні в газеті «Вперед», ні на сайті районної ради у порядку денному останньої сесії. Очевидно, голова районної ради вирішив якось виправдатися за свою ініціативу. До речі, це справді виглядає його особистою ініціативою, адже попередньо депутатська про-фільна комісія районної ради відхилила розгляд цього питання... В інтерв’ю райгазеті С.М. Крилов спробував роз’яснити своїм землякам «добрі» наміри влади щодо передачі приміщення будинку побуту «Перлина» комунальному закладу «Стадіон «Спартак», запевнивши, що все буде гаразд.

/_f/2012/61.jpg Так збіглося у часі, що саме того ж дня газета «Чорноморські новини» опублікувала відкритий лист колективу виробничого кооперативу «Роздільнянський райпобуткомбінат» до голови облдержадміністрації, голови облради, прокурора області. У цьому зверненні — біль людей, зумовлений ситуацією, що склалася в Роздільній внаслідок рішення районної влади, й тривогою щодо невтішних наслідків, які очікують колектив і споруду в центрі міста.

Як роздільнянка у п’ятому поколінні хочу розповісти, як на моїх очах руйнується все те, що створювалося працею земляків майже 150 років. Кричить душа, бо нормальній людині нестерпно спостерігати розруху без війни.

Першою жертвою нової української влади в Роздільній стала двоповерхова гарна споруда професійно-технічного училища №29, що поряд з вокзалом у центрі міста. Вона була зведена ще на початку минулого століття як залізнична школа. З роками розбудовувалася, і вже наприкінці 1950-их тут містилася велика середня школа №2. Потім школу перевели у нове сучасне приміщення, а в цій будові відкрили професійно-технічне училище, яке готувало спеціалістів для промисловості: газоелектрозварників, слюсарів, токарів тощо. Гарно огороджене, з ошатним по-двір’ям, воно своїм виглядом привітно зустрічало гостей залізничної станції Роздільна, радувало місцевих жителів.

РубрикиБез рубрики

Виноградна країна Фоменків

«Сонячне гроно» — так назвали свій виноградник Олександр Іванович і Тетяна Іллівна Фоменки із с. Жеребкове Ананьївського району. Величезна любов до лози та вісім років напруженої праці створили диво. Так з’явився виноградник, рівного якому нині нема на півночі Одеської області! У колекції Фоменків — понад 250 сортів, і, як запевняє Олександр Іванович, зупинятися на цьому вони не мають наміру. Уже в найближчому майбутньому велика колекція добірного і рідкісного винограду поповниться ще 30 новими сортами!

Як розповів глава сім’ї, сьогодні він практично не займається технічними сортами винограду, а захоплюється винятково збиранням колекції знаменитих та рідкісних сортів. Обмінюється і купує са-джанці у багатьох відомих в Україні селекціонерів та колекціонерів. Наприклад, від В. Крайнова з Новочеркаська привіз свою гордість (як сам каже — «виноград XXI століття») — сорт «Перетворення». Є в колекції сорти і від відомих селекціонерів: Н. Вишневецького, Н. Удовенка («Ладушка»), В. Воловика («Лаура», «Натуся»), І. Воронюка, А. Кітайченка та багатьох інших.

РубрикиБез рубрики

Едуард ГУРВІЦ: «Тушка» – апофеоз цинізму

Виступаючи на передвиборному з’їзді партії «УДАР» («Український демократичний альянс за реформи») Віталія Кличка, досвідчений керівник органів місцевого самоврядування Едуард Гурвіц, поставив сумну, але, вочевидь, справедливу оцінку нинішній ситуації як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях.

Він, зокрема, сказав: «Важко уявити трагічніший діагноз для суспільства, ніж глибоке і загальне розчарування як владою, так і опозицією. У такого суспільства нема альтернативи, а отже, нема і надії. Причина — загальна продажність професійних політиків. У кожній країні є свої невтішні визначення для політиків. Але «тушками» їх називають тільки в нас. «Тушка» — це апофеоз цинізму і межа еволюції негідника».

РубрикиБез рубрики

Інша думка? Не дозволено!

Одеська обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» спрямувала до Генеральної прокуратури України заяву з вимогою захистити права Володимира та Галини Назаренків із села Старі Шомполи Комінтернівського району, які піддаються фізичному та моральному насильству за свою опозиційну до влади діяльність.

У заяві, зокрема, йдеться: «У суботу, 4 серпня, вранці група з 5 осіб під’їхала на білому мікроавтобусі «Фольксваген» (без номерів) до будинку родини підприємців Назаренків і розбила залізними ломами торгову ятку, що належить їм. Господареві, який ви-йшов з будинку, зловмисники безпосередньо пригрозили: «Якщо виступатимеш у селі проти «регіоналів», приїдемо вночі і знищимо всю твою сім’ю».

РубрикиБез рубрики

Прокиньтеся! Хіба не бачите, що з вас роблять?

Ющенко «приревнував Наливайченка», «мама олігархів», з’їздарбайтери, «відгризти» електорат, Ющенко — «політична шістка», «його нація»... І це в одній статті стільки на Ющенка. Забужко кладе квіти на могилу Ющенка, Яворівський називає його маразматиком...

Це тільки часточка паплюження Ющенка. Так! У Віктора Ющенка є його нація. А в нас? В Івана Франка є паралітики, а не нація. А нація-то понад усе. То і згуртованість, і сила, яка може подолати все.

РубрикиБез рубрики

Якщо наперекір партійній волі...

Відповідаючи на запитання кореспондента видання «Региональный вестник» про тих членів Партії регіонів, котрі заявляють про бажання самостійно брати участь у виборах як незалежні кандидати, заступник голови Одеської обласної організації ПР Олег Майборода зазначив:

«Як відомо, окремі члени Партії регіонів заявили про бажання висунути свої кандидатури на виборах у Верховну Раду України самостійно по мажоритарних округах Одеської області, діючи таким чином врозріз з рішенням партійного з’їзду. Ми уважно відслідковуємо цю ситуацію і не допустимо того, щоб на одному мажоритарному окрузі між собою конкурували двоє й більше членів Партії регіонів. Після завершення реєстрації буде проведене засідання виконкому Одеської обласної організації Партії регіонів і ті члени ПР, які зареєструються кандидатами наперекір рішенню партійного з’їзду, всі, хто піде на вибори самовисуванням, врозріз з думкою керівництва партії, будуть виключені з її рядів за порушення партійної дисципліни».

РубрикиБез рубрики

Більше протестів і більше репресій

Протестні пристрасті в Україні, попри спеку та сезон відпусток, не вщухають. За кількістю таких акцій липень перевершив навіть червневий рекорд: минулого місяця в середньому відбувалося по 13 протестів щодня (404 загалом), тоді як у червні — 11 (всього 330). Для порівняння: у 2011 році щодня в середньому відбувалося близько 6 подій.

Пік протестів припав на перший тиждень липня (153 події) і був наслідком прийняття закону про мови. Згодом протестна активність знизилася, але все одно залишалася значно вищою від середньої, що особливо нетипово цієї пори року. До кінця липня Центр до-слідження суспільства (ЦДС) фіксував 70 — 80 протестів щотижня.

Левову частку липневих протестів склала конфронтація навколо закону про мови (45%), а кількість таких протестів порівняно з червнем виросла більш ніж удвічі: 83 — у червні та принаймні 180 — у липні.

РубрикиБез рубрики

Його життя – друковане слово

...Розмова з редакторкою газети «Слава хлібороба» закінчилася нічим. Дмитро — студент Петрівського сільськогосподарського технікуму. Його як активного дописувача спеціально запросили в редакцію. Почувався ніяково, хоч добре усві-домлював: редакторка мала цілковиту рацію. Коли дізналася, що хлопцеві за кілька місяців йти на армійську службу, передумала брати його на штатну роботу. Було прикро. Чомусь пригадалося, як іще школярем написав коротеньку замітку до роздільнянської районної газети, а за місяць чиясь паперова душа звідти відписала: мовляв, аби друкуватися, треба вміти писати. Бездушність запам’яталася на все життя.

Звичайно, розумів: відмова у «Славі хлібороба» зовсім не схожа на ту, «роздільнянську». Зігрівала обіцянка: відслужиш — приходь. Ніби запросили наперед... Через два з половиною роки, сонячного вересневого дня, він знову відчиняв ті самі двері у старій, довоєнної побудови хатині, де так само, як і колись, містилася редакція. Коли їхав, не дуже тішив себе надією: може, його вже й не пам’ятають? А може, запросили тоді так, для годиться?

РубрикиДуховність

Свято ряснопільських віруючих

У селі Ряснопіль, що в Березівському районі, минулої неділі відбулися урочистості з нагоди освячення каплиці Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла місцевої громади вірних греко-католицької церкви. На свято до ряснопільців завітали єдиновірці із сусідніх сіл, делегації з інших районів Одеської і Миколаївської областей. Освятив каплицю та відслужив у ній урочисту літургію екзарх Одесько-Кримський Української греко-католицької церкви Василь Івасюк.

Про деякі деталі з історії своєї церкви розповіли нам Віра Кіщенко та Ніна Глазунова, що стали її прихожанками з перших же днів. Отець Володимир Кічатий, кажуть вони, приїхав до Ряснополя півтора десятиліття тому. На прохання місцевих віруючих подбав про цей приїзд колишній голова КСП «Іскра» Сергій Лабунський. Сергій Петрович на той час був одним з наймолодших керівників у районі, але переймався не лише запитами молоді, а й з щиро приймав до душі те, що турбувало старших. Як переповідають старожили, сільський храм у Ряснополі за наказом районного керівництва місцеві атеїсти зруйнували ще під час хрущовського правління. Аби похрестити дитину, людям доводилося їздити аж до Березівки, що за 25 кілометрів. Комсомольці та комуністи робили це потайки. Щоб поховати по-християнськи покійника, у пошуках священиків мандрували ряснопільці сусідніми селами, бувало — навіть до Миколаївської області. Траплялися, на жаль, і такі сумні випадки, коли доводилося ховати людей без належних релігійних ритуалів. Якось Лабунський поїхав у Західну Україну у виробничих справах. Там і зустрівся з молодим священиком Володимиром Кічатим та вмовив його на переїзд до Ряснополя, де, до речі, компактно проживають переселенці саме із західноукраїнського регіону.

РубрикиБез рубрики

Арт-бізнес прагне визначеності

«Проблеми арт-бізнесу в Україні. Галереї Одеси» — під такою назвою нещодавно у приміщенні галереї «Ніка» (вул. Віце-маршала Жукова) відбувся закритий «круглий стіл» за участю директорів галерей, арт-менеджерів Одеси і Білгорода-Дністровського, представників громадських культурних організацій, творчих спілок, зокрема фотохудожників України.

Організаторами заходу виступили Одеська обласна організація «Об’єднання творчої інтелігенції «Асамблея», журнал «Виставки Одеси» та представники ко-мітету культури, мистецтва і туризму громадської ради при облдержадміністрації.

Учасники засідання наголосили, що відносно нова (в умовах пострадянського суспільства) форма дрібного підприємництва — організація виставок творів мистецтва та їх просування до споживача — в умовах кризи потребує впровадження певних ініціатив з боку держави, зокрема на законодавчому рівні — унормування діючого законодавства щодо оподаткування дрібного і середнього підприємництва, яке працює у сфері культури. «Якщо ще кілька років тому, під час проведення аналогічного засідання, ми колегіально визначили, що на той час арт-бізнес в Україні був у зародковому стані, то сьогодні — його «добили» остаточно, його просто не існує, — заявила у своєму досить емоційному виступі один із чільних організаторів «круглого столу» Анжеліка Жукова — редактор журналу «Виставки Одеси» і голова вище згаданого комітету.

РубрикиАнонс

Тиждень Ігоря Стравінського

Одеський будинок-музей імені М. К. Реріха (вул. Велика Арнаутська, 47) запрошує одеситів та гостей міста на цикл програм, присвячених 130-річчю з дня народження Ігоря Стравінського, видатного композитора, диригента і піаніста.

Починаючи з 9 серпня і до 14 серпня в музеї буде представлена широка програма, яку підготували фундаторка першого у світі музею І. Стравінського в місті Устилуг на Волині Олена Огнєва і голова Товариства імені С. Рахманінова Світлана Малиш.

РубрикиБез рубрики

Арктика без... льодовиків?

Закінчення. Початок у номері за 4 серпня.

Зменшення крижаного покриву Землі не лише уможливлює доступ до цінних мінералів та нових морських шляхів, а й несе фатальні небезпеки

 

Ефект альбедо

Пришвидшенню арктичного потепління, схоже, частково сприяє й активне змішування повітряних фронтів, що рухаються з півночі та півдня. Вітри, які дмуть у північному напрямку, несуть забруднювачі, зокрема кіптяву з європейських і азій-ських димарів, яка осідає на сніг, сприяючи підвищенню температур. За останні десятиліття спостерігається і збільшення вмісту ртуті, яка виділяється під час спалювання вугілля, у тканинах білуг, моржів та білих ведмедів, якими харчується місцеве населення. Це теж один із факторів, через який природа Арктики вже не є первісною.

Однак основна причина змін арктичного клімату полягає в ефекті нагрівання, викликаному тим, що світлий сніг і крига поступаються місцем темній землі чи воді. Адже чорніші поверхні вбирають більше тепла, ніж білі, суходіл нагрівається, розтоплюючи ще помітніші маси снігу та криги, а відтак залишаючи численніші темні плями ґрунту й вологи, — і так далі. Цей процес, відомий як ефект альбедо, схоже, потужніший, ніж переважно очікували науковці. Більшість моделей зміни клімату прогнозували, що Північний Льодовитий океан мав би цілком звільнитися від криги до кінця цього століття, однак аналітичний звіт, опублікований 2009 року в рецензованому науковому виданні Geophysical Research Letters, припускає, що це може статися вже 2037-го. Дехто вважає, що крига звідти зникне ще раніше.

РубрикиБез рубрики

Охороняють чи грабують?

Як  «бережуть»  скарби  природи  у  Нижньодністровському  національному  природному  парку

На початку липня відомий на Одещині лісник, еколог і подвижник заповідної справи Овсій Костецький звернувся до міністра охорони навколишнього природного середовища і голови Одеської облдержадміністрації з відкритим листом про кричущі порушення в національному парку у пониззі Дністра. Це не перший сигнал. Торік у листопаді телеканал «Інтер» теж показав, як нищать тут природні скарби. Причому нерідко причетними до того стають ті ж люди, які покликані охороняти довкілля. Гадаєте, щось змінилося після того? Анічогісінько.

Ситуація повторюється. Минуло чимало часу, а на звернення щирої і небайдужої людини ніхто з чиновників не відповів. Лише директор національного парку уповноважив своїх заступників розібратися в ситуації. Перший заступник М. Роженко виїхав на місце і в рапорті директору доповів, що, справді, живим водним ресурсам завдається сер-йозного збитку, а браконьєрство на території парку таки процвітає. На підтвердження своїх слів він подав відповідні адміністративні документи і вилучені незаконні знаряддя лову. На противагу йому заступник директора по науці В. Губанов доповів, що все там гаразд, порушень нема.

РубрикиБез рубрики

Загадка столітнього якоря

Співробітники Іллічівського морського торговельного порту підняли з дна Чорного моря якір, якому, за оцінкою фахівців, не менше 100 років, повідомила прес-служба підприємства.

У липні цього року знахідку виявив дайвер-краєзнавець Віктор Колобов. Якір лежав на малій глибині в прибережній зоні садового товариства «Ветеран», а відтак перешкоджав рухові прогулянкових катерів і створював загрозу для життя відпочивальників.

РубрикиБез рубрики

Пам’яті колеги

В Одесі не стало журналіста-професіонала. Пішла з життя перший заступник редактора газети «Вечерняя Одесса» Людмила Олександрівна Гіпфріх, яка всього кілька місяців тому відзначила 75-річний ювілей, у повному здоров’ї, радості, творчих планах. Та тяжка підступна хвороба жорстоко все обірвала. Так швидко і несподівано.

39 років, з часу заснування «Вечёрки» і до останніх днів життя, Людмила Олександрівна працювала першим заступником редактора газети. А до того — в газеті «Комсомольське плем’я», яка згодом набула назву «Комсомольська іскра», де починала з нижчих посад і дійшла службовими сходинками до посади відповідального секретаря. І скрізь трудилася самовіддано, творчо, щиро вболівала за честь газети, за журналістську принциповість.

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua