РубрикиТема дня

Земля тривоги нашої

Нещодавно, зустрічаючись із кандидатами на посади голів районних державних адміністрацій, президент країни привернув їхню увагу до дуже важливого питання ефективної організації весняно-польових робіт на місцях. «Потрібно, — сказав В. Янукович, — подивитися зараз, що нам треба зробити на селі, які провести роботи. Разом із головами обласних державних адміністрацій по-хазяйськи підійти й подивитися — що зробити в першу чергу, у другу, третю, чим допомогти фермерам». Не минуло й тижня, як прем’єр-міністр, відкриваючи засідання уряду, звернувся до селян і повідомив: «Починається отелення. Сміливо залишайте на відгодівлю нетелей та бичків. Уряд підтримає вас…»

Тобто, як писали свого часу, «весна входить у свої права». І не приліт граків — цього перша ознака, а увага перших осіб держави до польових робіт, села і, як з’ясувалося, до отелення.

Якщо розпочати з польових робіт, то саме на часі вияснити, що відбувається із землею та земельною реформою, яка все ще триває. Звелася вона, правда, до одного-єдиного питання: то бути чи не бути в країні вільному ринку сільськогосподарських земель? А якщо бути — де про нього закон, а також безліч інших передумов введення шуканого ринку?

Ставлення громадян, зокрема тих, хто живе у сільській місцевості і має земельні ділянки, соціологи вияснили. Нагадаємо стисло: ставлення це не особливо радісне, й позитивних очікувань не містить.

Але, дотримуючись принципів римського права, потрібно вислухати й іншу сторону — владу. Що вона думає і робить, аби ринок був. І був такий прозорий, чистий та привабливий, що до аграрного сектору країни інвестори вишикуються в довгу чергу, а селяни заживуть, як на картинах Жана Антуана Ватто. Якщо хтось не пам’ятає, то повірте на слово: заживуть красиво, пасторально, в оточенні ягнят, а також нетелей та бичків, яким допомагатимуть уряд і прем’єр-міністр особисто…

Навіщо вона потрібна, ця реформа?

Оскільки земельній реформі в Україні пішов уже третій десяток літ, ніхто до пуття й не пам’ятає, навіщо і з якою метою її замишляли.

Достеменно відомо одне: жодна з прийнятих за ці роки концепцій і/або програм про що завгодно — про соціальний розвиток (відро­дження, комплексну підтримку) села або сільських територій, розвиток сільського господарства чи АПК, забезпечення продовольчої безпеки країни — ніколи виконана не була. Ніхто й ніколи чітко не звітував про виконання десятків прийнятих документів. Про них час від часу згадували ті, хто на час спогадів перебував в опозиції. Потім вони приходили до влади й нагадували попередникам, чого конкретно ті не виконали. І при­ймали свої документи — щоб їхнім наступникам було що згадати.

Наприклад, нинішній міністр аграрної політики та продовольства України М. Присяжнюк каже так: «Сьогодні ми не заробляємо примітивні політичні дивіденди, а підводимо з колін сільське господарство, яке підведе з колін державу. Без завершення земельної реформи неможливий дальший економічний розвиток. Ми завершимо земельну реформу, тому що це в інтересах селян. Ті, хто впродовж 20 років завершував земельну реформу тільки на словах, привели село до зубожіння і розрухи».

Якщо забрати «примітивні полі­тичні дивіденди», то з іншим можна погодитися. Особливо з тим, що земельну реформу потрібно закінчувати. Оскільки, судячи з усього, наступники закінчилися. Якщо влада й зміниться, то на попередників…

Днями стало відомо, коли саме реформа нарешті закінчиться. Не пізніше як минулої середи, 11 квітня, М. Присяжнюк заявив: «До кінця поточного року або на кінець весни 2013-го ми повинні її завершити». І запевнив, що на той час мораторій на купівлю/продаж землі буде знято.

Та й це не головне, як говорила відома офіс-менеджер своїй директрисі Людмилі Прокопівні Калугіній. Головне, наскільки можна зрозуміти зі слів міністра, полягає в тому, що зняття мораторію особливого значення для завершення реформи не має. Як з’ясувалося. «У законі, — сказав міністр, — є обмеження щодо покупців, а в довгострокову оренду можуть брати всі. Для нашої країни це найоптимальніший варіант».

Даймо спокій тій обставині, що закону про ринок земель немає і найближчим часом його чекати не слід — судячи із зауважень Головного юридичного управління парламенту до підготовленого до другого читання варіанта. Якщо комусь цікаво — може прочитати: всього 19 сторінок із узагальнюючим висновком: «Законопроект потребує істотної доробки». Або, словами згаданої Калугіної: «До справи треба ставитися серйозно або не займатися нею взагалі». До законотворчості слова ці теж можна застосувати. Бо якщо поглянути, то номери прийнятих нашим парламентом законів уже скидаються на цінники в бутиках на Хрещатику, а користі?

Нагадаємо сказане міністром трохи раніше: «Внаслідок завершення земельної реформи буде зроблено інвентаризацію земель і створено прозорий оборот сільськогосподарських земель, вартість землі зросте в кілька разів, на селі з’являться робочі місця, і буде відновлено та збережено родючість землі». До цього пасажу виникають запитання.

Перше, суто філософське: що первинне — інвентаризація земель і вже потім завершення реформи у вигляді прозорого їх обороту — чи навпаки, так, як сказав міністр?

Друге — меркантильне, з приводу вартості землі та її зростання в кілька разів. Від якої позначки, власне, відбуватиметься це саме зростання? Інакше кажучи — якою буде ціна землі у випадку й на момент відкриття ринку?

Розпочнемо з другого.

Про ціну на землю та її зростання

У перший рік після зняття мораторію ціна одного гектара сільгосп­угідь в Україні коливатиметься від 500 до 800 доларів США.
С.Тимченко, 3 серпня 2011 р.

Ми очікуємо, що після появи ринку вартість одного гектара сільгосп­угідь становитиме в середньому близько 300 євро.
С.Тимченко, 7 жовтня 2011 р.

До відома: С.Тимченко — це нинішній голова колишнього Державного комітету України із земельних ресурсів, теперішнього Державного агентства земельних ресурсів України. Тобто державний службовець, у справах земельних компетентний не менше від міністра.

Так, то про ціну.

Як вияснила соціологічна служба Центру Разумкова раніше, громадяни вважають, що мінімальну ціну на землю має встановити держава. Принаймні у цьому впевнена відносна більшість (46%) їх. Тільки 26% воліють покладатися на майбутній вільний ринок, а 28% — ще думають.

Держава в особі С.Тимченка, судячи з наведеного вище епіграфа, теж трохи замислилася. Є, погодьтеся, різниця між 800 дол. і 300 євро, удвічі приблизно. Звідки взято ці цифри, й чому вони так різняться з розносом усього в два місяці, п. Тимченко не пояснював.

Хоча є для ціни певний орієнтир, правда — слабкий. Нормативна грошова оцінка земель. Слабкий він тому, що оцінка ця проводилася далекого 1995 року. І відтоді тільки індексувалася, та й то не щорічно. Але, так чи інакше, у 2011 році зазначена оцінка, з урахуванням усіх індексацій, становила 11,9 тис. грн., або майже 1,5 тис. дол.; у 2012-му — вже 19,9 тис. грн. за гектар, або майже 2,5 тис. дол. Якщо чесно, то з офіційних заяв я так і не зрозуміла: йдеться про ріллю чи про всі землі сільськогосподарського призначення, але так уже говорять наші офіційні особи…

А ще кажуть, що на засіданні профільного парламентського комітету, який обговорював черговий варіант законопроекту про ринок земель, було вирішено, що вартість продажу сільськогосподарської землі має бути не нижча від нормативної грошової оцінки. Тоді, по-перше, звідки цифри голови Держкомзему?

По-друге, чи не здається і йому, і міністру аграрної політики, й іншим чиновникам, причетним до земельної реформи, що, перш ніж її завершувати й відкривати ринок, варто було б усе-таки завершити інвентаризацію земель, а також провести нормативну грошову оцінку, яка б відповідала їх, земель, нинішньому стану?

Як і міністр аграрної політики, п. Тимченко запевняє, що вартість української землі невтомно та невблаганно зростатиме — вказуючи у бік то старої Європи, де в Голландії чи Франції вона коштує від 10 до 30 тис. євро, то нової, де в Польщі й Угорщині, наприклад, «ціни починаються від 3 тис. євро». В Україні зростання вартості, на думку голови Держкомземагентства, забезпечуватимуть три основні чинники: розвиток інфра­структури села й АПК, консолідація земельних ділянок у більші масиви, зручні для обробітку, та підвищення якості ґрунту.

Хто і як розбудовуватиме інфраструктуру села й АПК, а також по­ліпшуватиме якість ґрунту — п. Тимченко не сказав…

Але одне припущення є.

Як з’ясувалося під час соцопитування та розмов у рамках фокус-груп, і фермери, і власники земельних ділянок скаржаться, зокрема, на відсутність інфраструктури збуту своєї продукції. Ось тут найкраще виходить у чинної влади. Їй чудово вдається створення ярмарків в особливо для цього підходящих місцях і в підходящий час, наприклад під ЦВК у період виборів. Пригадуєте, у жовтні 2010 року там деякі особливо активні голодівку влаштували на знак протесту проти реєстрації на виборах до місцевих рад партій-клонів… Спочатку в них під носом гарячі пиріжки носили, на стійкість перевіряли. А потім ярмарок влаштували, «Свято врожаю» називався. І досі під ЦВК сільгосппродукт купити вільно можна, ярмарок міцно отаборився. А ще можна на Майдані Незалежності, коли пісенно-танцювальні заходи закінчаться, а вибори розпочнуться, теж ярмарок влаштувати, постійно діючий…

Але повернімося до ціни. За результатами соціологічного дослі­дження, продати свої земельні ділянки у разі відкриття ринку мають намір тільки 7% їх нинішніх власників. І виручити за свої паї вони планують у середньому 47635 грн., або приблизно 6 тис. дол. за гектар, до відома п. С.Тимченка.

І от що цікаво. Мимохідь з’ясувалося, що ніхто не знає помислів селян так добре, як члени колишньої Селянської партії. Народний депутат від зазначеної партії і заступник голови парламентського комітету з питань аграрної політики і земельних відносин С.Терещук назвав у лютому цю ж приблизно суму — 50 тис. грн. за гектар. І закликав державу «задати тон» у формуванні ціни на землю. «Якби держава, — сказав він, — почала купувати землю, задавати якийсь певний рівень, то це було б сигналом і для інших».

Було б. Сигналом було б.

І якби держава почала платити своїм найманим працівникам (називаються — бюджетники) нормальну зарплату, то це теж було б сигналом для інших.

Тільки держава цього не робитиме. Ні людської зарплати вчителям, лікарям, бібліотекарям не платитиме, ні землі в селян за таку ціну не купуватиме. У неї на це грошей немає. Але вона їх постійно шукає…

Людмила ШАНГІНА.
«Дзеркало тижня. Україна».

 

 

 

Переглядів: 794
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 30 грн.
  • на 3 місяці — 90 грн.
  • на 6 місяців — 180 грн.
  • на 12 місяців — 360 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 20 грн.
  • на 3 місяці — 60 грн.
  • на 6 місяців — 120 грн.
  • на 12 місяців — 240 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua