РубрикиБез рубрики

Скільки можна «доїти» селян, або Арчепитівська ініціатива

Села Арчепитівка та Бобрик Любашівського району нещодавно прогриміли на всю країну. Інтернет-видання, теленовини зарясніли заголовками «Молочний бунт», «Скільки «доїтимуть» селян?» і т. п. Про акцію протесту селян проти визискувального ставлення до них з боку приймальників та переробників молока коротко повідомлялося й у «Чорноморських новинах». Нині ми даємо детальнішу інформацію про ситуацію у цих селах.

Невеличке село Арчепитівка, у якому, власне, й зародився «молочний протест», розташоване в глибинці. Роботи для людей нема. Дев’яносто відсотків місцевого населення живуть з доходів від присадибного господарства. Якщо ж говорити про щоденну «живу копійку», то її дає реалізація молока. Іншого приробітку у цих краях, як і в більшості сіл України, сьогодні, на жаль, селянам просто не дано. Чи ж не допече оголошення від заготівельників про зниження на 40% закупівельної ціни на молоко?!

«Як жити, коли відбирають останні засоби існування?» — підняли голос в Арчепитівці. Почувши про арчепитівську сходку, власники худоби провели подібні акції й у сусідніх селах. Коли кількість сіл-«заворушників» перевалила за десяток, а районна влада продовжувала розводити руками, до селян виїхав заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Анатолій Новаковський. Приїхав, на відміну від районного керівництва, без охорони, уважно вислухав людей. Погодився, що справді треба щось робити. У присутності громади зателефонував до директора Первомайського молочноконсервного комбінату. Цей завод базується в Миколаївській області, і туди здають свою продукцію селяни з Любашівського району, оскільки він значно ближчий від одеських заводів. Керівник підприємства сказав, що без збитку для свого виробництва платитиме за молоко відповідної жирності та щільності не менше, ніж по 2 гривні 60 копійок. Анатолій Новаковський також дав адресу обслуговуючого кооперативу в Саратському районі для бажаючих вивчити подібний досвід (така поїздка вже відбулася — Авт.). Пообіцяв підтримку, якщо схожі кооперативи почнуть створюватися на півночі області.

Розмова з Новаковським селян трохи заспокоїла. Та не на довго. Бо місцевий заготівельник і слухати не став ні про які 2 гривні 60 копійок. Категорично заявив селянам: «Більше, ніж по 2 гривні, від мене не отримаєте! І ніяка влада тут не указ — у нас, вибачайте, приватне підприємство».

— Тоді, — розповідає пенсіонерка з Арчепитівки Олена Крайнюк, — ми поїхали до голови облдержадміністрації. Нас зустріла перший заступник голови ОДА Наталія Чегодар. Задля можливості більш ефективно впливати на заготівельників та переробників вона порадила нам здавати молоко котрійсь із одеських фірм. Пообіцяла, що будуть і дотаційні кошти, але для цього потрібно провести необхідні розрахунки. Тобто не все можна зробити одразу. З тим ми й повернулися додому. Районна ж влада й досі толком так і не пояснила нам про ті дотації. Скільки це буде — 500 чи 300 гривень? На місяць чи на рік? Коли взагалі ми отримаємо гроші? Словом, бюрократична машина почала набирати свої оберти. Я з цією машиною вже давно знайома. Почалося це ще на початку дев’яностих років минулого століття. Тоді нашій сім’ї довелося покинути Середню Азію, де чоловік прослужив 28 років у Збройних Силах щойно розваленого Союзу. Через громадянські заворушення у Казахстані поїхали ми на свою батьківщину — в Арчепитівку. П’ять років не могли оформити паспорти. Як тут оформиш пенсію чоловікові-офіцерові, як візьмеш кредит, як підеш до будь-якої інстанції?! Починали все з нуля. Купили розвалюху-хатину, розбудувалися, рясним потом створили власну міні-ферму. На це пішов добрий десяток років. Коли постаріли, передали сім корів з шлейфом нетелів та теляток своєму синові. Хай працює, внуків нам на радість піднімає. Та де там! Все навкруг дорожчає, а молоко наше дешевшає й дешевшає. Трьох корів син вже вимушено пустив на забій. Якщо й далі так піде, доведеться всіх вирізати. А чим онуків годувати?

— Ми порахували собівартість нашої продукції, — продовжує Павло Крайнюк (син Олени Миколаївни). — За нинішніх цін на концентровані, соковиті корми та інші витрати літр молока нам обходиться у 4 — 4,15 гривні. Приблизно таку ціну платять наші заводи великотоварним підприємствам, яких, на жаль, тепер одиниці. Там за рахунок заводів і холодильники встановлено, і лабораторне обладнання, і продукцію ці заводи самі ж забирають. Посередників, по суті, нема. Я не проти кооперації. Це справді сучасна модель, за якою успішно працюють у Польщі. Але ось та система відносин, що склалася сьогодні у нас в країні між простими селянами і монопольними переробниками, — зовсім інша. Кооператив цій системі... не потрібен. Особисто мене вже попереджали, щоб не ліз, куди не слід. Радили пригадати історію з чоловіком з Кривоозерського району Миколаївської області…

— Той чоловік, — пояснює пенсіонерка Галина Білоусова, — почав приймати молоко по 4 гривні. Не довго так попрацював — нещодавно його труп знайшли за селом... Ой, чимало рук «гріється» на нашому молоці! Жодна ще не обпеклася. Погляньте на дорожезні іномарки, що приїздять до молокозаводу, — ось куди йде половина зароблених нами коштів. Нам при жирності 3,6— 4% за літр дають по 2 гривні, а самі беруть по 9 гривень за 900 грамів при жирності від 0 (!) до 2,5%. При цьому ще й на шляху від заводу до селянина посередниками «відмивається» близько гривні на літрі. Де ж державний контроль за цінами? Де Антимонопольний комітет та інші правоохоронні служби? Ми б створили кооператив, але боїмося, що марно гроші свої на це потратимо. Бо буде з нашим кооперативом те, що і з тим чоловіком з Кривого Озера… А з іншого боку, все одно треба щось робити, якось себе захищати. Ось погляньте: поряд зі мною молоді жінки Ольга Білоусова, Лілія Касевич, Марія Солом’яна. У них та їхніх маленьких діток все життя ще попереду! А їм нема за що жити...

Ініціативна група з Арчепитівки та сусіднього Бобрика не тільки скаржиться — чітко формулює пропозиції, які без підтримки влади важко реалізувати. Люди просять відповідні державні служби детально вивчити дану проблему і дати відповідь: чому у цивілізованих країнах селянин отримує половину від кінцевої вартості проданого в магазині молока, а у нас — лише п’яту-шосту частину? Якщо, на виконання вказівки прем’єра Азарова, будуть якісь дотації, то сплачувати їх селяни просять за проданий літр, а не з розрахунку на голову ВРХ, як це бачиться комусь у Києві. Люди пропонують шляхом суворого запровадження прямих договорів між заводом та селянами вивести, нарешті, з тіні процес заготівлі 80% молока (саме стільки виробляють його зараз одноосібники України). Здавання молока селяни просять оформляти актами приймання з вказуванням жирності та щільності продукту. Тільки тоді господарі зможуть хоч до суду, в разі потреби, звернутися.

Отже, ініціативи озвучені. Чи підтримає їх столична та місцева влада? Чи знову спрацює давній неписаний закон про карність будь-якої ініціативи?

Олександр ВИНОГРАДІВСЬКИЙ.
Любашівський район.

НА ЗНІМКУ: ініціативна група одноосібників з Арчепитівки та Бобрика.

P.S. Поки верстався номер, до редакції надійшло повідомлення: за останню десятиденку (мінімальний термін розрахунку за здану продукцію) змінилися правила й умови приймання молока первомайським комбінатом. У кращий для селян бік. Здавачам сплачено по 2 гривні 50 копійок за кожен літр молока при базових показниках жирності та щільності. Крім того, за жирність понад базові 3,6% нарахована і виплачена надбавка — по 20 — 30 копійок на кожен літр залежно від конкретних показників, які тепер прискіпливо контролюються обома сторонами. Вперше гроші виплачено по відомості, а не у целофанових конвертах, як це робилося раніше. Також від власника заводу надійшло усне запевнення, що влітку, коли ціна традиційно падає, вона буде не нижчою від 2 гривень за літр.

А як в інших селах? Цікаво... Якщо гірше, пишіть нам.

О.В.

Переглядів: 925
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua