РубрикиСуспільство

Вчасно підставити плече

Давно сказано: друзі пізнаються в біді. «Чорноморка» сповна відчула на собі істинність цих слів. Коли з «милості» нинішньої влади єдина українська обласна газета залишилася без фінансування, серед тисяч наших читачів викристалізувалися ті, хто не залишився стороннім спостерігачем, а відразу простягнув руку допомоги. Нехай скромної, але щирої, а тому й такої дорогоцінної. Бо йде вона від душі, від серця, є результатом справжнього, глибокого, а не показного патріотизму.

Саме нинішня ситуація познайомила мене з жителькою села Усатового Біляївського району Наталією Францівною Вітвицькою (на знімку), яка читає «Чорноморку» відтоді, як навчилася читати. Газета (не лише наша) була і є у її домі завжди. Та жінці цього недостатньо. Прагне, аби мали рідне слово вдома діти, сусіди, друзі. Тож Вітвицькі не лише собі передплачують, а й інших заохочують, і цим допомагають газеті. Втім, моя сьогоднішня розповідь не про це, а саме про неординарну родину.

Навчаючись у Савранській середній школі, Наталя була зразковою ученицею, про що свідчить одержана разом з атестатом зрілості срібна медаль. Але то був час, коли (в результаті чергового експерименту в освіті) за шкільним порогом опинилися десяти- та одинадцятикласники одночасно. Шлях до вищих навчальних закладів став удвічі важчим. Аби не ризикувати, Наталя вступила на заочне відділення Білгород-Дністровського педагогічного училища.

Чому на заочне? Тому що треба було на себе заробляти. Мама Наталі, Марія Федорівна, завідувала райцентрівським дитячим комбінатом. Нянечок бракувало, отож з працевлаштуванням вчорашньої випускниці школи, а тепер студентки-заочниці проблем не було. Досить довго виносила горщики і лише на останньому курсі спробувала себе у ролі виховательки. Не легко. А мама ж віддала цій ролі понад чотири десятиліття!

Могла б і Наталя. Та склалося по-іншому. Старша сестра (вже покійна) працювала економістом і була переконана: це професія саме для молодшої. Вчитися заочно Наталі не звикати. Тож без особливих труднощів стала студенткою економічного відділення Ананьївського сільгосптехнікуму. Невдовзі вже за новим фахом працювала у недалекому колгоспі. Аж доки не запросили вести сектор обліку в райкомі комсомолу.

Заміж дівчина вийшла не рано. Ще до пенсії, тяжко почала хворіти мама, і життя обох доньок було підпорядковане цій біді. Свою долю Наталя зустріла у 28 років. По суті, випадково. Сусіди запросили на якусь вечірку. Там і познайомилася з Василем із села Неділкового. Власне, навіть не з села. Бо 27-літній Василь уже давненько працював водієм в Одеському порту. Всерйоз займався важкою атлетикою. Збереглося чимало фотографій із важелезною штангою, що зробила хлопця кандидатом у майстри спорту. Того залізяччя Василь не боявся, а от перед аж надто серйозною Наталею зразу розгубився. Та це не завадило впевнитися на думці: ось воно — моє. Залицяння було нетривалим. За якихось кілька тижнів вирішили побратися. Василь охоче кинув місто і переїхав у Саврань — у спорожнілу після маминої смерті Наталину хату. Як же вона потребувала чоловічих рук! Вистачало справ тим рукам, як удома, так і в дорожньому відділі, куди влаштувався на роботу.

У середині сімдесятих народилася першенька — Галя, через рік — Олена, ще через два — Ольга, до середини вісімдесятих мали й двох синів — Сашка і Петра. Отака у «нашого Омелечка невеличка сімеєчка». Три няньки і дві ляльки (всіх їх, уже дорослих, бачите на знімку). Дітки це велика радість і велика праця. Трудилися не лише батьки. Тільки-но підростали, поруч ставали й діти.

Надто важкими, як і для всіх, виявилися дев’яності. На урочистих зборах шляховиків Василю Петровичу, як завжди, одягли стрічку переможця соцзмагання і тут же звеліли йти додому. Бо роботи нема. Що тоді допомогло, то це мозолі на руках. Вдома тримали живність, орендували кілька городів. «До річки сто метрів, а ми не можемо після тієї просапки кроку ступити».

У всьому доводилося керуватися відомим прислів’ям про «ніжки й одіжки». Наталя Францівна пригадує, як вмовляла одну з дочок: «Справимо плаття на випускний (це ж один день), а потім на дорогу не матимемо, щоб поїхала навчатися далі». Отож атестат донька отримувала «у робочому порядку». Та як би не було важко, всі діти паралельно з основною закінчили музичну школу, що зробило їхнє життя цікавішим, змістовнішим.

Нині всі колишні маленькі помічники вже солідні люди, всі заміжні й жонаті. Наталя Францівна та Василь Петрович мають дев’ятеро онуків. Втім, родина Вітвицьких може слугувати прикладом того, як молодь полишає село. Ба навіть райцентр! Бо і там за шкільним порогом хлопці й дівчата знайти роботи не можуть. Шлях був один — до Одеси. Згодом навіть батькам довелося перебратися поближче — у приміське село Усатове, аби бути поруч. Отже, всі діти живуть і працюють в Одесі. Окрім однієї доньки — Ольги.

Тут своя особлива історія. Якось приїхала у савранську оселю батьків з кавалером — вродливим брюнетом трохи незвичної зовнішності.

— Саїд, — відрекомендувався гість.

Виявилося, їхній потенційний зять — сирієць. Має серйозні наміри щодо одруження з Ольгою. Знайомі давно, закінчують один з факультетів медичного університету.

Наталя Францівна зразу знайшлася:

— А ти в мами спитався? Їдь додому, якщо вона дозволить…

Саїд не опирався. Через місяць знову стояв у знайомій хаті. Мама дозволила не лише одружуватися, а й вибирати, де жити — тут чи там. Вибрали — «там». Нині у родині Саїда й Ольги вже троє діток — п’ятирічний Мухамед, Марія і зовсім маленький Саїд. Кілька разів на рік гостюють у дідуся з бабусею.

Недавно майже місяць Наталя Францівна гостювала у них. Багато цікавого почула й побачила. Саїд — з багатодітної родини — п’ятеро дівчат і стільки ж хлопців. Майже всі при батьках. Набудоване для молодих житло утворює своєрідний родинний міні-квартал. Бать­ківський диктат тут дивним чином поєднується з демократією. Одна донька забажала в 15 років вийти заміж, друга — вчитися (навіть отри­мує президентську стипендію). Їх бажанням ніхто не перечив.

Сирійська сваха запросила українську на чиєсь весілля. Та з подивом побачила: ніякого алкоголю і столів, що аж вгинаються. Кава, чай, солодощі — все! А навіщо більше? Краще допомогти молодій сім’ї. І всім весело, без будь-якого «підігріву». Колись, побачивши в Одесі на похороні багато квітів, Саїд запитав: «Що тут за свято?». Бо в них зовсім по-іншому. Приходять люди, кожен читає уривок з Корану. Чим більше людей, тим більше гріхів відпуститься небіжчикові. І жодних застіль.

— Дивилася я на все те, — каже Наталя Францівна, — і думала: які розумні традиції. Головне, що люди зуміли їх зберегти. Наші традиції не гірші, а, можливо, багатші й цікавіші, тільки вкриті корою шкідливих нашарувань. Отож слід повертатися до високої народної моралі, змалечку плекати її в дітях. Тому моя родина й робить все, аби жила по-справжньому українська газета, яка саме й тримає цю планку. Вважаємо своїм обов’язком вчасно підставити плече.

Віра СЕМЕНЧЕНКО.
Біляївський район,
с. Усатове.

 

Переглядів: 786
Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (0482) 67-75-67; 64-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua