РубрикиДуховність

Різдвянні послання

 

Послання патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним Української православної церкви Київського патріархату

Дорогі браття і сестри!

Христос народився! Славімо Його!

Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, а багато хто й у тяжких умовах життя. Чому світ став таким жорстоким? Чому невелика частина суспільства багатіє, а більшість страждає? Чому так багато неправди, жорстокості й соціальної несправедливості?

Відповідь може бути тільки одна: людство відкинуло Бога — як центр історичного процесу — і на Його місце поставило людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, керована вічними духовними цінностями, створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за Його заповідями. Непрактикуючі християни — це ті, що прийняли таїнство хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, — переважна більшість. Правдивих християн мало. Тому рівень моралі в суспільстві пішов на спад, християнські шлюби майже зруйновані. Навіть у церковному середовищі мораль знецінюється. Не лише миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання. Ось чому нам так важко живеться на землі.

РубрикиБез рубрики

Творімо добро!

Ось і вступили ми в новий рік. І хоч, судячи з наведеного поруч опитування, українці дивляться на 2012-й більше з відчаєм, ніж з надією, мусимо пам’ятати: час, у якому випадає жити, не вибирають. Втім, час — і це теж треба пам’ятати! — можна зробити іншим, змінити, наповнити новим змістом, добрими справами. Будьмо рушійною силою цих змін! Творімо добро!
Колектив «Чорноморських новин» щиро вітає своїх передплатників з Новим роком та Різдвом Христовим! Дякуємо всім, хто залишився з нашою газетою, та ра­діємо знайомству з новими читачами!

РубрикиАнонс

Різдвяний вертеп в Одесі!

Ура! Канікули продовжено! Щоправда, лише тим, хто зібрався на цю виставу.

Дідусі і бабусі, татусі і матусі! Учителі й вихователі! Якщо вашим діткам не пощастило під час канікул виїхати до Карпат, щоб поринути в атмосферу новорічної казки, у чарівне дійство різдвяного вертепу, — не журіться!

РубрикиАнонс

Меланка у Саду скульптур

Одеський Літературний продовжує цикл «музейних ночей» у Палаці князя Гагаріна. Цього разу Літмузей (вул. Ланжеронівська, 2) запрошує одеситів зануритися в атмосферу національного свята і гуртом зустріти Щедрий вечір.

РубрикиАнонс

Молоде сузір’я оперного

Одеська опера 8 — 12 січня запрошує на свято вокального і балетного мистецтва, оркестрової й інструментальної музики — різдв’яний фестиваль «Молоді зірки театру».

Перший концерт фестивалю — «Зірка Різдва» відбудеться 8 січня. Перше відділення цього концерту присвячене Діві Марії, її музичним образам у різних культурних традиціях, у другому відділенні пролунає Коронаційна меса Моцарта у виконанні оркестру, хору і молодих солістів театру.

РубрикиОпитування

Якщо бракує надії...

Населення України — одне з найпесимістичніших. З-поміж 50 країн, охоплених опитуванням міжнародної організації «Геллап» (WIN-Gallup International), Україна посіла сьоме місце за рівнем песимістичних очікувань щодо стану держави у новому році. Більше половини українців вважають, що 2012-й стане роком економічних проблем, і лише 6% вірять, що він буде кращим, ніж минулий.

Як розповів Антон Грушецький, аналітик Київського міжнародного інституту соціології (фахівці саме цього інституту проводили дослідження в Україні), лише 6% наших співвітчизників сподіваються, що 2012-й стане роком економічного процвітання, 25% вважають, що він буде таким же, як і 2011-й, а 54% — роком економічних проблем.

РубрикиСуспільство

Діагноз України від Віталія Портнікова

«Я думаю, що Одеса — це єдине місто в світі, де Український університет може працювати в Єврейському центрі», — розпочав останню у 2011 році лекцію у «Вільному університеті» Українського клубу Одеси відомий журналіст і публіцист Віталій Портніков. Він вирішив поговорити з одеситами про Україну: що з нею відбувалося впродовж останніх років і чого нам можна очікувати в майбутньому.

«Для того, аби зрозуміти, що з нами буде далі, треба повернутися в 1991 рік — у час краху радянської епохи. Я знаю, що для багатьох людей в Радянському Союзі, Україні, цьому залі цей крах став великою несподіванкою. В те, що радянська імперія зникне з політичної карти світу вірила переважна меншість населення країни. Я належав до цієї меншості, був певен у цьому з дитячих років», — сказав він і пояснив причини своєї впевненості. Ці причини крилися, передусім, у вичерпності ресурсів та нездатності країни, яка втратила свій ре­пресивний характер, утримувати, зокрема, прибалтійські республіки, які понад усе прагнули відновити незалежність. Були і суб’єктивні причини, серед яких — право держав, об’єднаних завдяки винятково більшовицькому терору в певне штучне утворення на руїнах російської імперії, стати незалежними. Радянську імперію журналіст назвав хворою, людиноненависницькою і такою, яка не мала права на існування в новітньому часі. Ще одна суб’єктивна причина — державний антисемітизм, який досягнув у Радянському Союзі крайньої точки.

РубрикиДуховність

Пристань віри над Пересипом

Для всіх християн різдвяний час — пора величного свята, до якого вони особливо готуються, яке намагаються зустріти і відзначити спільними молитвами у своїх храмах.

Та до одного із храмів Одеси у такі дні приходять не лише його парафіяни, а й віруючі інших парафій і навіть інших конфесій. І не лише тому, що городянам здавна відома надзвичайно зцілююча сила молитви у ньому. А й тому, що цими днями тут свято подвійне, — ще й храмове.

Понад двісті років тому, на зорі заснування Одеси, одною з перших постала ця пристань віри над Пересипом — церква Різдва Христового, що на вулиці Пастера, 5а, біля нинішньої інфекційної лікарні.

Чорні пов’язки

Добрий день, шановна редакціє! Пише вам давній прихильник і шанувальник, який передплачує «Чорноморські новини» на свою жалюгідну пенсію. І не тільки тому, що це єдина обласна українська (за мовою і духом) газета. А й тому, що в ній містяться цікаві і корисні для думаючої людини матеріали, хоч, щоправда, не всі. Мені, наприклад не сподобалась публікація «Бумеранг» у трьох числах газети.

За своє тривале життя я набув чималого досвіду з багатьох сфер людської метушні, але головним набутком вважаю уміння думати, критично ставитися до будь-яких людських діянь та думок і тримати себе у рамках порядності, що не завжди вдається, бо, як кажуть, серед вовків жити... далі відомо.

РубрикиДержава

Відкіль і з яких часів пішла наша держава?

У  2012  році  відзначаємо  1160-ліття  Української  державності

Ви кажете: нам лише двадцять? Ну, звісно ж, куди нам, як мовиться, з нашим щастям: «добровільним» входженням у чужу державу (хоча був, як відомо, лише воєнний договір — але то інша тема), з украденою назвою та зі сфальшованою історією, з нашим, одне слово, не надто дружнім (всі побачили це в останні місяці року, що минув), зате «стратегічним сусідом»? Нині там готуються до святкування 1150-річчя своєї державності, навіть підписано відповідний указ. Запрошують і нас із Білоруссю, бо ж, мовляв, маємо «спільні історичні та духовні корені». Знову те ж саме: одна історія, спільні святкування, спільний економічний простір…

Але то, як мовиться, їхні проблеми. А наші — трохи таки різняться, і полягають вони у тому, щоби українці відчули себе нацією зі своєю дуже давньою історією, не спотвореною імперськими догмами. Так сталося, що коли інші країни звільнялися від совєтської окупації, вони одразу ж декларували свою державницьку тяглість від давніх часів. Україна ж чомусь і не подумала проголосити відновлення, чи спадкоємність, бодай держави Богдана Хмельницького, чи, принаймні, Української Народної Республіки. Тоді б ми інакше, на державному рівні, святкували і День Соборності, і Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року… Адже це були спроби визволитися з ярма — необориме прагнення волі завжди було найголовнішим чинником українського буття. А ми чомусь причислили себе до спадкоємців тієї імперії, котра завжди прагнула знищити нас під корінь. І що ж виграли від того в кінцевому підсумку? Анічогісінько!..

То яка мова потребує захисту?

Історичне минуле нашої країни пов’язане з тривалим поневоленням народу окупантами різного штибу. Найбільшого нищення українська нація, її мова, культура зазнали за часів царської та радянської імперій. Понад три століття цілеспрямовано і системно українська мова витіснялася з ужитку, навмисне спотворювався правдивий історичний фактаж. Заборони та фальсифікації призвели до того, що поступово українська мова опустилася до рівня «хатньої» культури.

Шельмування, фізичне знищення національної еліти — патріотів у найвищому розумінні цього слова, інші чинники призвели до втрати зв’язку поколінь та якоюсь мірою втрати національної гідності. Тож на цьому ґрунті легко утворився в нашому народі такий собі прошарок іванів без роду-племені. Вони принижено називають себе хохлами, зухвало зневажають праотчу мову, культуру, традиції. Впевнена: саме ця недолугість горе-українців спонукає певні політичні сили до спекуляцій на мовній проблемі.

«Бо шпана по-українськи розмовлять не буде»

У передноворічні дні всі ми, свідомі своєї нації українці, з хвилюванням стежили за газовими переговорами в Москві: віддасть влада газотранспортну систему чи ні? На яких умовах? Знову повертатися в Союз? Жити без власної гідності, зденаціоналізованим хохлом?

Саме тому так гостро сприймається мовна політика держави. Ми розуміємо, від чого застерігав нас Великий Українець Іван Огієнко (митрополит Іларіон): «...поки житиме мова, житиме й народ як національність. Не стане мови в устах народу — не стане й національності, вона геть розпорошиться поміж дужчим народом».

РубрикиВраження

Мандрівка у Карпати на Святвечір

Минулої зими я втілив свою давню мрію — поїхати в українську глибинку, де ще збереглися наші прадавні традиції святкування Різдва Христового, та побачити величні релігійні обряди на його честь, послухати колядок-віншувань. Отож вирушив у село Яблуницю у Карпатах, де щозими відпочиває з сім’єю мій брат.

Уранці 5 січня приїхав до Івано-Франківська (це був кінцевий пункт маршруту потягу, яким я вирушив з Одеси). Півдня присвятив знайомству з цим славним містом та з його такими ж чудовими мешканцями. До 1960 року воно мало назву Станіслав. Мені розповіли, що утворилося місто з двох сіл, одне з яких називалося Заболоття. Що промовисто свідчить: місцевість тут болотиста, і тому будівничі та жителі добряче потрудилися, щоб відвоювати у матінки-природи життєвий простір. А назване так, розповідали, графом Потоцьким на честь сина Станіслава за прикладом українського короля Данила Галицького, який нарік новозбудоване місто у Прикарпатті на честь свого сина Лева — Львовом.

Миколай почув кожного. І його почули

Ще з початку грудня кожен вихованець Андрієво-Іванівської школи-інтернату написав йому листа зі своїми побажаннями та проханнями. Минали дні хвилюючого чекання, сумнівів, сподівань. Аж ось уранці, у День Святого Миколая, виглянувши за двері, всі знайшли у своїх чобітках та черевичках подарунки від нього!

От і брати Максим, Костя та Коля (на фото) щиро радіють іграшковій машинці, справжньому наручному годиннику та музичному плеєру, про які давно мріяли.

РубрикиЛюдина і час

На ялинку до баби Дуні

Як же давно це було! Перший повоєнний Новий рік. І від того велика радість, і велика гіркота смутку. Радість, бо позаду ота страшна, триклята війна, а смуток — від неймовірних втрат. Спалене фашистами село поволі відроджувалося спочатку землянками серед згарищ, руїн. У багатьох родинах не повернулися з фронту чоловіки, батьки, брати, сини, іншим сім’ям пощастило дочекатися рідних, нерідко скалічених, з підірваним здоров’ям.

Та все ж переважала радість зустрічі того першого мирного року і в дорослих, а що вже казати про нас, малечу. Буде ж ялинка і подарунки, а Дідові Морозу можна буде замовити найпалкіше бажання, яке неодмінно збудеться.

РубрикиКультура

Свято у мистецькій галереї

Кожна зустріч з Майстром — це справжнє свято. І йдеться не лише про особисте спілкування з творцем (а будь-який майстер — це і є творець, творець прекрасного, незалежно від того, чи це матерільне щось, чи духовне, чи якесь дійство).

Холодний вітер з моря, що дув того першого вже таки зимового вечора, не зменшив кількості гостей затишної мистецької галереї Nt-art. Серед них можна було бачити колег, що працюють у різних напрямках, письменників, журналістів, людей, нечебто далеких від мистецтва... Здавалося, вже нема куди й ногою стати, але чи не щохвилини розчинялися двері, і тісне коло ставало ще тіснішим. А проте, іменинника вечора — заслуженого художника Сергія Савченка, як рівно ж і галериста Анатолія Демчука, це анітрохи не турбувало.

РубрикиКультура

Передріздвяний вернісаж

Традиційно щороку напередодні Новорічних та Різдвяних свят у виставковій залі Одеської організації Національної спілки художників України, що по вул. Торговій, 2, відкривається виставка творів образотворчого мистецтва.

Нині, в час занепаду нашої духовності та знецінення моральних чеснот, зневаження українського етнічного первня, важко сподіватися від мистців якихось творчих злетів. Ні ті з них, кого пригнічує цей ганебний час, ні, тим більше, їхні антиподи (що цілком природно) не можуть осягнути вершин творчого натхнення. Що, властиво, й засвідчила виставка — назагал рівна, спокійна, без особливих сплесків таланту чи творчих осяянь. Є в експозиції роботи добротні, твори міцних, як мовиться, майстрів, а є й епігонські, сказати б, такі, рівень яких не набагато перевищує школярство; є кращі, є й гірші. 50 творів малярства, графіки, скульптури (двох останніх жанрів таки обмаль), декоративно-ужиткового мистецтва ре­презентують одну з найбільших у країні обласних спілок художників чисельністю 250 мистців. Хоча, як зазначив голова Одеської організації НСХУ Анатолій Горбенко, на всеукраїнському рівні одеські художники — на висоті. Під час відбору робіт для Різдвяної виставки у столиці лише Одесу та Харків було відзначено — не тільки за творчу активність і не лише за фахову майстерність, а й за творчі здобутки.

РубрикиБез рубрики

Культурні пріоритети бюджету

Напередодні Нового року обласна рада схвалила бюджет-2012, а також низку програм. Зокрема і «Культура Одещини — 2012 — 2015 роки».

У ній прописаний намір сконцентрувати бюджетні гроші та зусилля громади на завершенні комплексної реставрації будівлі Одеського музею західного та східного мистецтва, реконструкції будівлі обласного театру ляльок до його 80-річного ювілею (листопад 2012-го) та проведенні реставрації будівлі Одеського театру юного глядача ім. М. Островського.

РубрикиКультура

Асоціації на дисоціації Андрія Бабчинського

Основний напрямок сучасного мистецтва — постмодернізм — передбачає створення автором нового шляхом переосмислення старого, точніше — вічного, а саме — світових шедеврів. Сучасний автор не може створити твір, не опираючись на роботи своїх попередників, на здобутки світової культури. Таким чином сучасне мистецтва твориться шляхом асоціацій з його ж минулим. З огляду на це культурологи вважають, що людство тупцює на місці і що на зміну постмодернізму от-от прийде абсолютно новий, ні на що не схожий, художній напрямок. Та поки що вирватися з епохи постмодернізму жодному із сучасних митців не вдалося, як нікому не вдається потрапити у майбутнє.

Прямуючи на персональну ви­ставку молодого перспективного одеського художника Андрій Бабчинського, мріялося про неможливе — про дисоціації з минулим культури, адже назва експозиції була багатообіцяючою — «Дисоціація». Та сталося не так, як гадалося…

РубрикиЛітература

Ми, донецькі...

Останнім часом ці дві слова звучать якось особливо. З якимось негативним відтінком… Цікаво, що я недавно переосмислив ці два слова зовсім по-іншому! І сталося це після відвідин мого рідного Єнакієва.

Справа в тому, що я з’явився на світ у місті Єнакієвому. Моя мати, Катерина Сологуб, возила із Кіровоградщини туди щось продавати, познайомилася там з моїм батьком Сергієм, народженим у донбаському селі Різниківка Ямського (зараз Сіверського) району.

РубрикиКультура

Автограф майстра

У грудні вже минулого року один з найкращих українських прозаїків ХХ століття Григір Тютюнник міг би відзначити своє 80-ліття. До цієї дати в його рідному Луганську у Національному університеті ім. Тараса Шевченка вийшла друком монографія Олексія Неживого «Григір Тютюнник: текстологічна та джерелознавча проблематика життя і творчості».

Саме цю книжку я й побачив у руках одеського поета Дмитра Шупти під час недавньої з ним зустрічі. Взяв погортати. Книжка добре скомпонована, два з чотирьох розділів побудовані на матеріалі записників письменника. Це хоч і наукова праця, але читається з неослабним інтересом. Читач наче проникає у творчу лабораторію майстра слова, який стає доступнішим, зрозумілішим. І разом з тим постає у всій повноті як творча особистість.

РубрикиБез рубрики

Щоб пам’ять єднала, а не ділила

Учасники Українсько-польського форуму партнерства, що відбувся наприкінці грудня у Варшаві, звернулися до парламентів двох держав з пропозицією про прийняття спільної ухвали щодо встановлення Дня пам’яті і поєднання українців та поляків.

Як повідомило ZN.UA, під час форуму, окрім євроінтеграційної та економічної складових, було обговорено питання українсько-польського поєднання та примирення, підтримки розширення українсько-польських освітніх проектів, молодіжних, наукових та студентських обмінів, питання візової політики, кордону, а також забезпечення культурно-освітніх та релігійних потреб національних меншин.

РубрикиБез рубрики

Степан Бандера на Потьомкінських сходах

1 січня 2012 року. Ясна, погідна днина. Одесити прогулюються Приморським бульваром, поміж них — і допитливі іноземні туристи. Ніхто ще не знає, що цей день стане особливим в історії української Одеси.

О третій годині пополудні на Потьомкінських сходах з’явився... Степан Бандера. В оточенні побратимів нового, вже ХХІ, століття, під сяйвом прапорів — синьо-жовтого державного, оунівського червоно-чорного та прапора ВО «Свобода», під гасла останньої він спокійно, упевнено дивився з портрета, обрамленого українським рушником. Портрета, намальованого також одним з побратимів, котрий не один рік мучився в таборах за ту саму ідею й не відрікся від звання — бандерівець.

РубрикиІсторія

Супроти більшовицького ярма

Повстанський рух в Одеській губернії у 1920 — 1923 роках

Продовження. Початок у номері за  29 грудня 2011 року.

У чому не можна сумніватися, так це в тому, що повстанці були запеклими антисемітами — це яскраво відбито у листівках. І тут слід зазначити, що на те вони мали вагомі підстави. Антисемітизм українських повстанців у часи війни України з Совєтською Росією мав об’єктивні причини і суттєво відрізнявся, скажімо, від антисемітизму німецько-фашистських загарбників. Ці причини крилися в активній участі євреїв у встановленні совєтської влади й особливо — в їх участі у діяльності каральних органів та підрозділів більшовицького режиму проти українського народу. Ясна річ, євреї там були не самі. В цих загонах було чимало так званих «інтернаціоналістів», зокрема китайців, мадярів, латишів тощо. Але факти — уперта річ. Про це свідчать документи, зокрема списки учасників Червоної гвардії або накази по одеських частинах особливого призначення (ЧОН), в яких розписані покарання бійців, що виявилися недисциплінованими.

РубрикиАнонс

Запрошують «Різдвяні вечори»

Уже традиційну для нашого міста широку й різнопланову святкову програму підготували ініціатори й організатори благочинної культурно-просвітницької акції «Різдвяні вечори-2012» — Одеська обласна рада миру, Одеська єпархія, благодійний фонд «Надія, Добро і Добробут», Культурно-діловий центр медичних працівників, Будинок вчених. Акція розпочнеться 8 січня і триватиме до 5 лютого.

Відкриються «Різдвяні вечори» 8 січня о 15.00 у концертно-виставкому залі, що на Французькому бульварі, 32. З вітальним словом виступить голова Одеської обласної ради миру, Герой України Володимир Філіпчук, а Різдвяне приношення виголосить народна артистка України, академік, професор, завідуюча кафедрою сольного співу музичної академії ім. А.В. Нежданової Галина Поліванова, після чого учні майстра виступлять з концертом.

РубрикиБез рубрики

Золото не губили?

Поліція Франції розшукує власника 20 злитків золота, залишених кимсь у приміському поїзді на південь від Парижа.

Як повідомила місцева газета «Парізьєн», у ніч на суботу кілька пасажирів повідомили поліції про те, що в одному з вагонів знаходиться валіза. При цьому власника поряд нема.

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua