Ічнянський армагедон

О пів на четверту ранку 9 жовтня почали вибухати склади в/ч А1479 (шостий арсенал) Збройних Сил України, що на околицях селища Дружба Ічнянського району Чернігівської області. Через надзвичайну ситуацію в радіусі 30 кілометрів закрили повітряний простір, призупинили рух залізничного та автомобільного транспорту, із населених пунктів, розташованих у зоні можливого ураження, евакуювали понад 10 тисяч мешканців.

«Перші дані про ситуацію на 6-у арсеналі в Ічні. Пожежу на складі було виявлено о 3.25 у сховищі реактивних снарядів «Град» 122 мм. Схоже на сценарій Калинівки. Стартовий двигун ракети — пожежа — вибух — розліт снарядів», — написав у Facebook головний редактор видання «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов і додав, що, за попередньою інформацією, підірвані сховища 120-мм мінометних мін, досить цінних «витратних» боєприпасів, 122-мм гаубичних, 125-мм танкових і 122-мм реактивних снарядів для «Градів».

Інтерв’ю у бронежилеті

Одеський громадський активіст Олег Михайлик, який отримав тяжке вогнепальне поранення, дав першу після виходу з лікарні прес-конференцію. Біля власного будинку, де і стався напад.

Він розповів, що після замаху і пережитої клінічної смерті багато чого переосмислив. Однак своїх планів не змінив і балотуватиметься на посаду міського голови. Його основна мета — розвиток Одеси і непримиренна боротьба з корупцією, яка паралізує сьогодні всі сфери діяльності. «Балотуватися в мери не передумав, планів не міняв, тільки-но настане перед-виборна пора — ви про це дізнаєтеся», — запевнив.

Водночас активіст висловив сумніви, що затримані за підозрою в замаху на нього троє громадян Грузії причетні до цього. Саме тому давав інтерв’ю на вулиці в бронежилеті та в супроводі поліцейських (йому надана цілодобова держохорона).

Петро ПОРОШЕНКО: Спільними зусиллями ми змінюємо державу

Минулої п’ятниці Президент України Петро Порошенко перебував на Одещині. Цього разу в епіцентрі уваги глави держави була його мала батьківщина — Болград і, зокрема, тамтешня гімназія-ювілярка, в якій свого часу він навчався.

В Одеському аеропорту Президент України зустрівся з прем’єр-міністром Болгарії Бойко Борисовим. Відзначивши високий рівень співпраці між нашими країнами і виконання домовленостей, досягнутих у травні цього року, Петро Олексійович висловив сподівання на подальшу плідну взаємодію у вирішенні питань, важливих для обох держав. Це, зокрема, й дорога Одеса—Рені через Болград, яка з продовженням її до Варни і Софії може стати важливим європейським транспортним коридором. Зі словами «Мрію, що ми з тобою сядемо вдвох у машину чи у Варні, чи в Одесі, і за три-чотири години доїдемо з міста у місто» Петро Порошенко запросив Бойко Борисова до автівки, сів за кермо, й делегація вирушила на південь області.

З прицілом у майбутнє

Нещодавно в Одесі відбувся третій Міжнародний інвестиційний форум. Гості з багатьох країн світу, власники бізнесів, топ-менеджери та представники компаній зібралися разом, щоб обговорити перспективи розвитку інвестиційного потенціалу міста.

Тема нинішнього форуму — «Одеса. Україна. Світ. Інновації та бачення майбутнього». Впродовж двох днів проходили панельні дискусії щодо пріоритетних напрямків розвитку міста, кіновиробництва, інновацій у сфері енергоефективності, маркетингу територій.

Грант — це вудка, а не улов

Маємо хорошу новину: Світовий банк надасть підтримку окремим об’єднаним територіальним громадам Одещини на поліпшення доступу вразливих груп населення до соціальних послуг.

Йдеться про грант Міжнародного банку реконструкції та розвитку на суму 2,85 мільйона доларів. Кошти будуть розподілені між 30 ОТГ окремих районів Тернопільської та Одеської областей, відібраних банком за методологією вразливості та ризиками соціального відчуження.

«Славний наш край. Ой і славний!»

Хіба того не варті?

Савранчани і жителі інших населених пунктів району вже звикли до масштабності культурних заходів, що проводяться на його теренах із 2015 року, коли до влади прийшла молода команда на чолі з головою РДА Віталієм Свічинським. Тому заздалегідь запрошують своїх рідних та близьких, які проживають десь в інших куточках України, на їх відвідини. Так було і тоді, коли Савранський район відзначав 95-річчя свого утворення.

Та, як виявилося, звикли ще й до того, що ці феєричні дійства обов’язково мають бути висвітлені на сторінках газети «Чорноморські новини». Бо тільки-но після свята вийшов її черговий номер, знайомі почали телефонувати, надсилати на електронну адресу невдоволені запитання: «Чому це в «Чорноморці» нема статті про Саврань?», «Чому не написали про свято?», «Хіба ми не варті того, щоб про нас знала вся область?». Зрозуміла: пояснювати, що так склалися обставини, не варто. Потрібно виправляти упущене. До того ж було приємно за патріотичну налаштованість савранчан, які для мене вже стали своїми, як і радісно від того, що вони люблять і читають «Чорноморку».

Палити — життя губити

Восьма сесія конференції сторін Рамкової конвенції ВООЗ щодо боротьби з тютюнопалінням, яка пройшла в перших числах жовтня у Женеві, зібрала делегатів із 137 країн, представників ООН, міжнародних організацій та громадськості.

Рамкова конвенція — це міжнародний договір, ратифікований Україною у 2006 році, який опікується сферою контролю над курінням у всьому світі. Цього разу учасники конференції обговорювали питання подальшої боротьби з тютюнокурінням у контексті досягнення Цілей сталого розвитку ООН.

Поки шукаєте роботу...

Уже кілька місяців не можу знайти роботу. Чи маю право на допомогу з безробіття?

Іван Степанюк.

Кому надається допомога з безробіття?

Допомога з безробіття надається громадянам у разі втрати заробітної плати (грошового забезпечення) або інших доходів внаслідок втрати роботи через незалежні від них обставини.

На таку допомогу може претендувати застрахована (офіційно працевлаштована) особа.

На одному подиху

В останні роки однією з фішок Національного одеського філармонійного оркестру є постановки вокально-симфонічних номерів — музики великих форм, що поєднують арії, хоровий спів з інструментальним виконанням у супроводі оркестру.

З початком нового концертного сезону на сцені Великої зали Одеської філармонії НОФО втілив постановку опери Джузеппе Верді «Трубадур» з інтернаціональним складом відомих солістів з Києва, Одеси, Москви й за участі хору Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової (хормейстер Галина Шпак). За словами головного диригента оркестру, народного артиста України Хобарта Ерла, концерт присвячений пам’яті видатного хормейстера Одеської опери Леоніда Бутенка.

Козацького гарту

«Гриша приїхав!» — ця звістка швидко розліталася по редакційних кабінетах. Всі ж бо були раді зустрічі з колегою — власкором по Ширяївському кущу Григорієм Федоровичем Яценком.

Міцної статури, емоційно жестикулюючи руками, басовитим голосом він розповідав про життя у глибинці і клав на стіл кураторам привезені матеріали. Здається, це було зовсім недавно, але час стрімко збіг й ось сьогодні, 11 жовтня, ми вітаємо нашого побратима із 70-літтям.

Його журналістська праця випала на період, ознаменований здобуттям Україною незалежності та становленням молодої держави — з 1985-го по 2009 рік. Він часто бував у трудових колективах, охоче спілкувався з підприємливими і патріотично налаштованими людьми, які згодом ставали героями його публікацій. У ті часи Григорій Федорович налагодив добрі стосунки з громадськими організаціями і поштовиками. Великою опорою у цьому йому була дружина — Валентина Миколаївна.

Харчова жадібність

Новий аналіз, проведений компанією Boston Consulting Group (BCG), показав, що глобальні харчові відходи до 2030 року збільшаться на 30 з лишком відсотків, якщо не вжити заходів для їх зменшення.

Учені підрахували, що через 10 років люди викидатимуть у вигляді відходів близько 66 тонн продуктів у секунду. Зараз ця цифра приблизно вдвічі менша, але також вражає.

«Чорний жовтень-93», або Ще раз про те, що Україна — не Росія

Чверть століття тому — замисліться на хвилинку про плинність часу — у центрі Москви сунули танки та бігали натовпи. Стріляли, у тому числі більше 170 разів влучили у живу мішень. В такій спосіб дві гілки влади з’ясовували — хто з них головний та має право на всю повноту влади. Перемогла сторона президента Бориса Єльцина, Верховна Рада як інститут державного управління просто перестала існувати.

Тоді події, що увійшли до історії як «політична криза повноважень 1993 року», або «чорний жовтень», сприймалися як боротьба між демократами на чолі з Єльциним та залишками комуністів, що вкупі із націоналістами намагалися узяти реванш та відродити радянську тоталітарну систему. Але, вслід за Сєргєєм Єсєніним, треба визнати: велике бачиться на відстані.

Заручники влади та «Укрпошти»

Національна спілка журналістів України звернулася до Президента, уряду та Верховної Ради із закликом спільно реалізувати пакет заходів з державної підтримки друкованих ЗМІ, а також вимагає від Мінінфраструктури зупинити зростання тарифів на доставку газет. Про це голова НСЖУ Сергій Томіленко повідомив на брифінгу, презентуючи спецбюлетень «Журналіст України», присвячений саме цій проблемі.

«Цей бюлетень на захист преси України. Ми звертаємося до уряду України з тим, щоб у державі реалізовувалася політика підтримки друкованих ЗМІ. Ми вбачаємо, що ця підтримка може бути через увагу до реформи роздержавлення ЗМІ, до дій монополіста — «Укрпошти» і до залежності українських видань від неукраїнського газетного паперу», — наголосив Сергій Томіленко, додавши, що від початку 2018 року папір здорожчав на 50%, а це надзвичайно великий виклик для газетярів.

Уряд має стати на захист преси України!

НСЖУ і газетярі вимагають підтримки друкованих ЗМІ

Матеріали цього спецвипуску об’єднує тривога. Тривога за майбутнє української преси та її читача. Преси, яка опинилась у заручниках фінансово-економічного зашморгу від «Укрпошти». Недоречні «оптимізації», непродумані «експерименти» й непідйомні постійні підняття тарифів насправді виливаються у величезні незручності — і для споживачів поштових послуг, і для редакцій.

Користуючись статусом монополіста, «Укрпошта» своєю політикою фактично викручує руки редакціям і ставить їх на коліна. Як наслідок друковане слово стає дедалі менш доступним жителеві «глибинки». Свіжа українська газета, насамперед місцева, стає екзотикою в оселях українців. Село без пошти, без листоноші, без свіжої газети. Міста й райони, місцеві громади без друкованих засобів комунікації. Ось сумна перспектива, до якої веде політика поштового монополіста.

Ніщо так стрімко не дорожчає, як тарифи «Укрпошти»

Очільник Державного комітету телебачення і радіомовлення Олег Наливайко наголошує, що за 10 років тарифи «Укрпошти» зросли у 9 разів. Якщо з 1 січня 2019-го знову буде їх підвищення «Укрпоштою», то це підвищення сягне вже 13,5 раза. Напевно, ніщо в країні так стрімко не дорожчає, як тарифи «Укрпошти»!

Водночас Олег Наливайко зазначив, що ситуація з друкованими ЗМІ в Україні загострилася не тільки через зростання тарифів, а й через різке погіршення якості доставки «Укрпошти».

Чужим коштом

Обурює підвищення (без нашого відома) передплатної ціни на друге півріччя (замість наших 15 грн поставили 15,81 грн). І куди ми не зверталися, толку — нуль.

Також не влаштовує вимога повторно платити за включення до каталогу на друге півріччя (хоча в угоді прописано, що ми платимо раз на рік за включення до каталогу).

Зауваження до доставки газети по селах: замість суботи приносять у вівторок, а то й у середу. Регулярні затримки з поверненням нам коштів за нашу передплату.

Бессарабські сусіди

Гагаузи — не лише сусіди нашої держави, що мають свою автономію у складі Молдови, а й один із корінних народів України (хоч поки що це не затверджено законодавчо). Проживають розпорошено, за винятком кількох сіл біля молдовського кордону поруч з Гагаузією.

Основна відмінність гагаузів від їхнього традиційного сьогодні оточення — це тюркомовний, але при цьому православний народ. В Україні їх близько 30 тисяч, а загалом у Бессарабії (Молдова + південь Одеської області) десь 160 тисяч.

Найвідомішим дослідником історії і культури гагаузів в Україні є Андрій Шабашов з Одеси, голова місцевого чуваського (!) товариства «Юлташ» (чуваші також тюркомовні православні. — Р.К.). На нього досить часто посилається Єжи Хатлас, автор виданої у Польщі майже 10 років тому книжки «Гагаузія і гагаузи. Історія та сучасність» (Jerzy Hatіas, Gagauzja i Gagauzi. Historia oraz wspуіczesnoњж, — Poznaс: Biblioteka Uniwersytecka w Poznaiu, Instytut Wschodni UAM, 2009). А. Шабашов фактично єдиний український автор, присутній у цій монографії.

Чим ближче «Укрпошта» до банкрутства, тим більше в її складі мільйонерів

За даними Національного агентства з питань запобігання корупції, в 2017 році 32 працівники «Укрпошти» отримували зарплату розміром понад 1 мільйон гривень.

Найдорожче на підприємстві оцінили роботу першого заступника генерального директора з фінансів Олександра Чернявського — понад 6,5 млн грн на рік. Відзначимо, що за останні два звітні роки ця цифра суттєво зросла. Приміром, якщо в 2016-у середня зарплатня пана Чернявського складала 265 тис. грн на місяць, то в 2017-у вона зросла до «скромних» 543 тис. грн на місяць. І це при тому, що ще в червні Олександр Чернявський під час зустрічі активістів НСЖУ та керівництва ПАТ «Укрпошта» повідомляв, мовляв, підприємство знаходиться на межі банкрутства, та просив у видавців відтермінувати розрахунок з редакціями, яким на той момент пошта заборгувала 260 млн грн.

Лише дев’ять місяців

Саме стільки часу, що є досить символічним, минуло з моменту утворення Лиманської сільської об’єднаної територіальної громади в Татарбунарському районі. До нової ОТГ увійшли села Лиман, Трапівка, Новоселиця та Зарічне із загальною кількістю 3112 мешканців.

Аби на власні очі побачити, що вже встигли зробити у Лиманській громаді, наприкінці вересня туди вирушила група одеських журналістів, зорганізована регіональним відділенням Асоціації міст України.

Особливий інтерес до цієї ОТГ зумовлений тим, що під час її створення ініціаторам об’єднання довелося витримати серйозну протидію з боку органів районної влади. Як розповів уродженець Лимана, місцевий підприємець Василь Резниченко, котрий після об’єднання очолив громаду, по селах їздили представники татарбунарської адміністрації і всіляко відмовляли, а то й залякували тамтешній люд. Казали, що створення ОТГ призведе до закриття шкіл та дитячих садочків у селах, що всіх позвільняють і що від об’єднання мешканці лише втратять.

ОТГ приростають землею

Десять об’єднаних територіальних громад Одещини отримали державні землі сільгосппризначення у комунальну власність.

Як повідомляє Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, 27 вересня відбулася передача земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 32531,3 га у комунальну власність десятьом об’єднаним територіальним громадам: Балтській, Шабівській, Мологівській, Маразліївській, Біляївській, Ясківській, Маяківській, Коноплянській, Знам’янській і Тузлівській.

Замість трактора — сміттєвоз

Біляївська ОТГ за кошти інфраструктурної субвенції для об’єднаних територіальних громад придбала новий сміттєвоз із заднім завантаженням, пресом та гідравлічним ковшем. Техніку задіють для подвірного збирання непотребу.

— Раніше сміття працівники закидали на трактор вручну. Буквально за лічені години він наповнювався, тож на одну вулицю доводилося виїжджати двічі, а то й тричі,— розповів керівник комунального підприємства «Наш дім» Олександр Тьоса. — Відтепер завдяки спеціальному пресу сміття щільно втрамбовуватиметься.

Родзинки для мандрівників

Одещина презентувала свої найпривабливіші туристичні маршрути на міжнародній виставці UITM у Києві.

Відвідувачі експозиції мали нагоду дізнатися про найкращі атракції нашої області та локальні культурні заходи — фестивалі, концерти, тури.

«Впродовж трьох днів ми знайомили гостей виставки з привабливими туристичними маршрутами нашого краю. Зокрема, запрошували відвідати резиденцію Святого Миколая та етнофестиваль «Квітка папороті» у Савранському районі, побувати на місці розкопок античного міста й поринути у світ лицарських турнірів у промотурі «Антична Тіра», а також звідати національних страв та поласувати смаколиками під час гастрономічних фестивалів», — розповів начальник управління туризму, рекреації та курортів Одеської облдержадміністрації Олександр Шека.

Мова уроків і мова перерв

Про формально українські школи

Наскільки можу судити з реакції друзів та знайомих, більшість мешканців «материкової» України схвально сприйняла інформацію про те, що 83% відсотки одеситів вибрали для своїх дітей-першачків українські школи та класи. Це й справді непогано, та пригадую, Київ переступив 90-відсоткову позначку вже з двадцять років тому, але й дотепер так і не став україномовним.

Звісно, рух у цьому напрямку є позитивним явищем. Однак і перебільшувати роль формально українських шкіл не варто. Кияни, які закінчували українські школи в 1960—1970-х, нині лише незначною мірою послуговуються українською. За потреби можуть спілкуватися, і все ж зазвичай віддають перевагу російській. І тільки молоде покоління киян дарує нам сяку-таку надію...

Українська — з найуживаніших у Європі

Українська мова увійшла до топ-10 найуживаніших у Старому Світі, повідомила Рада Європи з нагоди Європейського дня мов, що відзначався 26 вересня.

У трійці лідерів — російська, німецька та французька мови. Далі у списку йдуть англійська, турецька, італійська й іспанська. На восьмій сходинці — українська мова, а замикають десятку польська та нідерландська.

Рада Європи проголосила Європейський день мов 6 грудня 2001 року.

Основна мета — заохочення для вивчення й опанування різних мов як у школах, так і поза ними.

За законом відповідальності

Фонд Одеської національної наукової бібліотеки поповнився новим високополіграфічним виданням — каталогом Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, що відкрився цьогоріч у Луцьку в пам’ятний день — святкування Незалежності України.

Сам факт відкриття на основі приватного капіталу музею сучасного українського мистецтва площею 2500 квадратних метрів, де представлені 800 артфактів більше сотні мистців періоду 1930-х років і по наші дні, вражає. Адже в епоху кризи насаджується думка (коріння якої в радянській добі — залишковий принцип на культуру), що спершу будуємо економіку, а вже потім підніматимемо культуру (чи те, що від неї залишиться). За іронією долі, музейна експозиція розгорнута в інтер’єрному просторі приміщень колишнього заводу (згадаймо знаменитий музей д’Орсе в Парижі, що постав із переобладнаного залізничного вокзалу).

Мауглі повернувся у ТЮГ

В Одеському театрі юного глядача ім. Юрія Олеші відбулася прем’єра вистави «Мауглі» за мотивами «Книги джунглів» англійського письменника Редьярда Кіплінга.

Маленькі глядачі побачили на сцені добре відомих їм, передусім з мультфільмів, хлопчика Мауглі, пантеру Багіру, ведмедя Балу, грізного тигра Ширхана та інших персонажів знаменитого твору. А ще — багато спецефектів, танців та сучасної пластики. І все те заворожливо-інтригуюче дійство супроводжувала музика, яку спеціально для цієї постановки написав композитор Микола Безуглов, поєднавши у ній індійські та африканські ритми.

Зоя Сергіївна Пасічна

Пішла з життя Зоя Пасічна — заслужений майстер народної творчості, член національних спілок художників та майстрів народного мистецтва України.

Народилася Зоя Сергіївна в 1947 році на Житомирщині. Художню освіту здобула в Київському училищі декоративно-прикладного мистецтва (нині — Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука).

Серед робіт талановитої мисткині — орнаментальні панно, сюжетні композиції на історичну та фольклорно-етнографічну тематики та ін. Розписи виконані акрилом й олійною фарбою на полотні, папері або картоні.

У її творчості домінує древня сакральність рідного Полісся і барвистість причорноморського степу, традиційні мотиви Петриківської школи живопису й вікова мудрість українського народу. Крім петриків-ського розпису, на своїх полотнах художниця використовувала ріжкування — техніку орнаментації мальованої кераміки.

«Ми тут були, ми будемо. Ми є!»

Рядок, винесений у заголовок, узятий з нової книжки поезій Дмитра Шупти «Козацьке коло»:

Ми тут були, ми будемо. Ми є!
Такі, як і колись — не перетлілі.
Бо найсвятіше несемо — своє.
Крізь непогоду — грози й заметілі…

Ідеться насамперед про козаків, героїв минулих визвольних змагань, чиї традиції, відважний і сильний дух перейняли нащадки — лицарі Української революції, 100-річчя якої ми відзначаємо, воїни УПА, шістдесятники, учасники Євромайдану, добровольці, воїни та волонтери — всі, хто в різний спосіб наближав незалежність України і тепер відстоює її у збройній боротьбі з російським агресором.

Місто роду мого

Закінчення. Початок у номерах за 29 вересня та 4 жовтня.

У 1792 році в краї сталася нова трагедія: Ананьїв був приєднаний до іншої імперії — Росії, яка, на відміну від попередніх, запровадила не тільки свій адміністративно-політичний устрій у Причорномор’ї, а й почала активно втручатися у духовне життя народу. Зокрема й викорінювати історичну пам’ять українців про засновників їхніх міст та сіл і запрошуючи сюди під виглядом турбот про «вільні землі» численні орди зайд. Це нагадує історію Північної Америки, де «вільними» для озброєних європейців були землі індіанців-аборигенів.

У 1795-у Катерина ІІ видала указ про утворення Вознесенського намісництва, до якого уві-йшов й Ананьїв. Це прискорило від’їзд татар, які першою хвилею не покинули українські терени, залишившись у своїх аулах. Тепер вони з острахом поставилися до указу цариці, усвідомлюючи, що у запорожців ще не вивітрився дух степового суперництва і за умови посилення впливу козаків події можуть бути непередбачуваними. Але Павло І, заступивши Катерину II на російському троні, скасував її указ щодо намісництва й підписав новий — про утворення Херсонської губернії. Цей указ, по суті, став асиміляторським і на довгі десятиліття визначив Ананьївський повіт як такий, де запанували російська мова, російські церкви, школи, російська людність, яку тисячами завозили з російських губерній новоявлені господарі українських земель.

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ. НОВЕЛА «НIМА»

Кілька років тому на презентації моєї книжки новел «Коралі» кандидат філологічних наук, доцент Південноукраїнського педагогічного університету Володимир Сподарець про новелу «Німа» зауважив: «Гарна, але закінчується непереконливо». Довго, не раз я повертався до тексту, шукаючи інше закінчення. І таки, як мені здається, знайшов.

Г.Щ.

Отак завжди: як дізнається най-язикатіша — перекаже всім. Сапу покине на городі, дітей залишить на сусідську бабу, корову не подоїть (успіється!), обід не доварить (сам умліє) — і бігцем на прало до молодиць.

— Ви чули? Німа в тяжі. Животик уже випирає гарбузиком, — строчила пащекувата Олька.

Заздрила Орисиній вроді. Сама хоч як не підсовувалася до парубків — нічого з того не вийшло. Коли віддівувала, вішалася на жонатих, та тільки вони тікали від неї, як дідько від ладану.

«Ніжна муза Поділля»

Поетична антологія про Балту

Щойно в одеському видавництві «Оптимум» вийшла унікальна книжка — «Музи над містом». Це антологія різноманітних віршованих творів про Балту (і трохи — про села району). Видання стало неабияким подарунком до свята міста, яке відзначається сьогодні, 6 жовтня.

Чудову назву передмові до неї дав відомий одеський письменник Богдан Сушинський: «Балта — ніжна муза Поділля». Так, віршовані твори про Балту — чи не найяскравіше втілення музи Південного Поділля, бо кожен рядок цього видання — то справжнє освідчення їй у коханні. Яке ще містечко в Україні удостоєне такої поетичної уваги, як Балта?!

Пошановані земляками

Напередодні Дня міста у Балті вшанували пам’ять двох земляків, які уславили наш край.

Так, на будівлі місцевого історичного музею встановлено меморіальну таблицю на честь відомого українського поета і журналіста Володимира Куликівського (1937—1985), а на будівлі міської школи №2 — колишнього її вчителя, заслуженого працівника фізкультури і спорту України Володимира Фролова (1938—1997).

Михайло ГЕРШКОВИЧ.

Білі ворони, або Серця, сповнені милосердя

1. Чому плакала пенсіонерка

Мені вже давно ніхто не телефонує. А воно й не дивно: старість. «Одних уж нет, а те — далече».

І раптом цей несподіваний дзвінок і жіночий голос, сповнений сліз:

— Пробачне, що я до вас. Я ваша давня читачка і шанувальниця. А тут така історія… — У слухавці схлипнули і продовжили: — Я стала свідком вражаючої події!

З розповіді дозвонювачки постав лагідний вересневий день. Серед багатоповерхівок — жінка із собачкою на ім’я Бай, а на лаві під деревом, як у себе вдома, роз-клалися двоє бомжів. Із засмальцьованої торби витягували зібрану на сміттєзвалищах здобич.

Щоденний урок «Зупинимо булінг»

Із 1 по 31 жовтня у школах Одеси проходить місячник протидії булінгу та насильству. До спільної соціально важливої акції, яку зініціював департамент освіти й науки міськради, долучилися громадські організації, правники і поліція.

За інформацією Дитячого фонду ООН, торік 24% дітей в Україні стали жертвами цькування в загальноосвітніх закладах. Про це йдеться у підготовленому ЮНІСЕФ звіті «Щоденний урок: зупинити насильство в школах». Практично половина дітей не повідомляє своїм близьким про проблеми й конфлікти у школі. Загалом у світі близько третини дітей віком від 13 до 15 років стають жертвами насильства з боку однолітків і старших за віком.

Без «черги за життям»

Сьогодні 364 особи із хронічною нирковою недостат-ністю, що потребують замісної ниркової терапії і стоять на обліку служби нефрології нашої області, отримують її своєчасно і в належному обсязі.

«Багато років в Одеській області існувала величезна черга на гемодіаліз, яку люди називали «чергою за життям». Офіційно торік у цій черзі були 139 осіб, з яких троє — діти. У грудні минулого року ми відкрили найбільший в Україні Центр нефрології. І нині черги взагалі нема! Наразі процедуру гемодіалізу проходять у нас 364 пацієнти, понад 100 людей перебувають на перитоніальному діалізі, тобто цю життєво важливу послугу отримують усі, кому це необхідно. Скажу відверто, саме завдяки по-дібним речам я розумію, заради чого працюю», — підкреслив голова облдержадміністрації Максим Степанов, виступаючи на науково-практичній конференції «Нефрологія: UpToDate», яка зібрала в Одесі провідних фахівців цієї галузі нашої держави.

Дослідження

Сольовий баланс

Сіль має вирішальне значення для роботи нервів і м’язів, оскільки вона контролює обіг води в організмі. Однак, як твердять лікарі, для людини шкідливі як її нестача, так і надлишок.

Якщо організм отримує мало натрію, може з’явитися нудота, блювота і м’язові судоми. Високий же рівень солі, наприклад, в оброблених продуктах, здатний спричинити підвищення кров’яного тиску та збільшити ризик смертельних серцевих захворювань. Золота середина для дорослих — максимум 6 г солі на день.

Юріс ПОЙКАНС: Євроінтеграція — це усвідомлений вибір

Надзвичайний та Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні Юріс Пойканс (на знімку) цими днями відвідав Одесу. У конференц-центрі «Термінал 42» на Рішельєвській високий гість взяв участь у публічній дискусії «Відверто про Україну і ЄС. Як бачать євроінтеграцію одесити?» і люб’язно погодився відповісти на запитання журналістів:

— Пане посол, розкажіть, будь ласка, про шлях вашої країни до членства у Європейському Союзі. Яке ставлення до євроінтеграції сьогодні?

— Це був усвідомлений вибір. Уже до середини 1990-х ми вирішили, що хочемо приєднатися до Європейського Союзу. Ми мали негативний історичний досвід, адже в 1940 році втратили свою незалежність.

Дух народу не підкорити

Комітет із закордонних відносин Сенату США 26 вересня затвердив резолюцію, в якій Голодомор 1932— 1933 років визнається геноцидом українського народу, інформує Посольство України в Сполучених Штатах Америки на своїй сторінці у Фейсбуці.

Документ, співавторами якого виступили понад два десятки сенаторів, засуджує систематичні порушення прав людини, вчинені радянським урядом проти україн-ського народу. У ньому висловлюються найглибші співчуття жертвам, тим, хто пережив Голодомор, та їхнім родинам, а також міститься заклик до розповсюдження інформації з метою підвищення обізнаності у світі про штучну природу цієї трагедії.

За наші гроші

На «круглому столі» з протидії політичній корупції, який відбувся у понеділок у прес-центрі Paritet, презентували індекс доброчесності політичних партій та аналіз їх фінансових звітів. Простіше кажучи, нам розповіли, на що політики витрачають гроші з державного бюджету, прокладаючи собі шлях «нагору».

До 2015 року джерелами фінансування партій були спонсорство, нематеріальні активи, позики тощо. Та з липня 2016-го парламентські партії отримали право на державну фінансову підтримку статутної діяльності.

«Наш капітал — це наша ідея»

Голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок цими днями зустрівся з одеситами.

Того надвечір’я непогідь наче попереджувала про те, що досить скиглити й киснути, а треба вже стріпнутись і зібрати свої думки докупи, cтати активнішими та зосередитись на тому, що чекає нас попереду. Буряна погода мовби резонувала з приїздом Олега Тягнибока. З огляду на те, що події в Одесі, як завважив політик, своєю гостротою значно випереджають ті, що відбуваються в інших містах і в Києві (йшлося про недавній збройний напад на активіста), «Свобода» не може залишатись пасивною за визначенням.

— Ми з упевненістю приймаємо те, що готує нам провидіння, — сказав політик. — Будемо рухатись далі, у завтрашній день.

Євроатлантичний вибір підтвердив народ

15-а асамблея Громадської ліги «Україна—НАТО» виступила із заявою щодо конституційного закріплення курсу України на євроатлантичну інтеграцію. У документі, зокрема, зазначається:

20 вересня Верховна Рада підтримала президентський законопроект про внесення змін до Конституції України щодо закріплення стратегічного курсу держави на вступ до НАТО та ЄС й ухвалила рішення (321 голос) спрямувати його на роз-гляд до Конституційного Суду.

Про актуальність і доцільність такого підходу свідчить ціле-спрямований розвиток відносин України з НАТО та ЄС, який розпочався після проголошення незалежності України.

Сама себе загнала у пастку

У питанні церкви Росія зробила помилку, рівну тій, що допустилася у 2014 році, коли анексувала Крим і вторглася на Донбас, переконаний директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.

«РПЦ потрапила в пастку через можливість надання Вселенським патріархатом Томосу Українській єдиній церкві. Почала поводитися неадекватно, погрожуючи розірванням стосунків з Константинополем. Хоча Томос — декларація про наміри. РПЦ — найбільша православна церква — стала розкольником щодо інших церков і попала в ізоляцію», — наголосив політолог і додав: якщо Києво-Печерську та Почаїв-ську лаври і Святогірський монастир заберуть в УПЦ МП, то російське православ’я втратить дуже багато і залишиться один на один з протестантами і, що ще гірше, з більш динамічними мусульманами.

Усиновлення — це любов назавжди!

В останній день вересня, означений ушануванням пам’яті святих християнських великомучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії, в Україні відзначається День усиновлення. Він запроваджений указом президента від 27 листопада 2008 року, в якому наголошується на «суспільній значущості усиновлення в забезпеченні права кожної дитини на виховання в сім’ї».

Усиновлення — надзвичайно відповідальний крок, з усіма правами та обов’язками як з боку дорослих, так і з боку самої дитини. Традиційно вважається, що це лише вирішення проблем дитини, яка втратила сімейне оточення. Однак, це і вирішення проблем дорослих, котрі хочуть мати повноцінну родину, виховати дитину, народжену не ними, але яка потребує саме їхньої любові та піклування.

Магічний Альбін Гавдзинський

Статтю «Життя як подвиг» («ЧН», 4.11.2017) про яскравого імпресіоніста, народного художника України Альбіна Станіславовича Гавдзинського (1923—2014) автор цих рядків закінчив обіцянкою розповісти про задум родини видати каталог творів митця, які складають основу Новокаховської картинної галереї його імені.

Мої емоційні співрозмовники — одеський мистецтво-знавець, директор галереї «Дім художників», онука Альбіна Станіславовича — Лінда Стоянова і племінник художника — Ян Гавзинський (Польща).

Лінду Стоянову читачам представляти не потрібно. Ян Гавзинський, який у проекті під умовною назвою «Альбін Гавдзинський: каховський період творчості» взяв на себе просвітницьку місію, розповів про себе таке: «Мій батько, який народився поблизу Одеси, після Другої світової війни, як і інші родичі, переїхав до Польщі, де я з’явився на світ у 1965 році. Дуже люблю мистецтво. Батько часто приїздив до родини в Одесу, і після його смерті в 1998-у цю місію я взяв на себе. У нинішньому столітті майже щорічно з дружиною Магдою, згодом — із сином Патриком відвідуємо Одесу».

Подарунок до дня народження з того світу, або Містична історія однієї картини

Багато хто знає, що мій дідусь, народний художник України Альбін Гавдзинський, у 1950 роки здійснив трудовий подвиг, утіливши грандіозне будівництво Каховської ГЕС у понад 200 картинах, які подарував місту на Дніпрі, тим самим заснувавши картинну галерею, названу пізніше, ще за життя, його іменем.

У приватних збірках робіт того періоду практично нема. Тим вони й безцінні, що придбати подібні речі неможливо…

2017-го, через три роки після смерті дідуся, я виявила один цікавий лист, датований 27 червня 1955 року.

«Мій символ віри непреложний...»

(Продовження. Початок у номері за 29 вересня.)

Трикрило мчить неспинний птах —
Минуле, нинішнє і «потім».

«Імена» — так називається книжка Галини Могильницької, презентація якої зібрала нещодавно в залі бібліотеки імені Грушевського творчу інтелігенцію Одеси. Істинно, це було свято. Давно не отримувала такого піднесення й радості за успіх колеги, бо ж річ — талановита!

Три імені — три поеми, що вмістили в собі жіночі долі на тлі історичних подій. «Рогніда», «Єлизавета», «Серафима» — княгиня, королева й проста селянка. Саме жінку життя б’є найболючіше, ставить перед нею складні питання вибору.

Три героїні в поемах, а попереду них сяє золотом ім’я Галини Анатоліївни Могильницької — педагога, публіциста, поетеси.

Місто роду мого

(Продовження. Початок у номері за 29 вересня.)

У радянській імперії упереджено ставилися до питань української національної історії та культури, вважаючи її продуктом «буржуазного націо-налізму».

У 1968 році вийшло енциклопедичне видання «Історія міст і сіл УРСР», де розповідається і про наш Ананьїв. Це було знакове видання, яке слугувало настільною книгою для вивчення історії рідного краю радянських часів. Але вже з перших рядків ці «історичні» відомості вступали у протиріччя із записами, зробленими такими відомими істориками українського козацтва, як Аркас, Скальковський та Яворницький.

«Наприкінці 50-х років XVIII століття в цьому краю вже існувало чимало поселень, відомих під назвою «ханські слободи». Серед них була й Анані. За переказами, ця назва походить від імені першого поселенця — запорізького козака Ананя. В історичних документах слобода вперше згадується у 1767 році у звіті полковника А. Кийнаша», — так написано в «Історії міст сіл…».

Як запобігти деменції?

Усі бояться стати жертвою деменції. Зауважте, як ми засмучуємося, коли не можемо щось згадати або знайти річ, яка щойно була в нас у руках?

Що ж таке недоумство і як запобігти йому? Про це ми розпитали невропатолога Григорія СІРЕНКА.

— Слабоумство — це дисфункція інтелекту, його ураження, внаслідок якого знижується здатність осягати зв’язки між навколишніми реаліями, явищами та подіями. При слабоумстві погіршуються пізнавальні процеси і спостерігається збіднення емоційних реакцій та рис характеру, нерідко до повного їх зникнення. Втрачається також здатність відокремлювати важливе (першорядне) від незначного (другорядного), критичність до власної поведінки й мови.

— Які ознаки слабоумства?

— Можна виділити десять типових ознак цієї недуги. Першою і найранішою вважаються зміни пам’яті й, передусім, короткострокової. Початкові трансформації практично непомітні. Наприклад, людина може пам’ятати події давньої молодості, але не згадати продукти, які вживала на сніданок. Ще однією ранньою ознакою недоумства, що розвивається, є мовні порушення. Хворому важко підібрати правильні слова, пояснити елементарні речі. Бесіда з тим, хто страждає початковою стадією деменції, стає складною і потребує більше часу, ніж раніше. Третьою ознакою можна вважати зміни настроїв. Так, постійними супутниками раннього недоумства є депресивні настрої. Апатію і млявість можна вважати четвертою ознакою цієї патології. Людина, котра страждає на недоумство, втрачає інтерес до раніше улюбленої діяльності або власного хобі.

Богатир, що прославив Одесу

Наприкінці вересня телеканал «Інтер» показав програму «Крутіше за всіх», у якій взяв участь й одеський богатир — майстер спорту СРСР з боротьби самбо та рукопашного бою Микола Антонович Пасічник.

Спочатку, у квітні, у Києві пройшов відбір учасників цієї програми, а в серпні на кіностудії імені Олександра Довженка в присутності кількох сотень глядачів — її запис.

У категорії «Віку нема» Микола Пасічник виступав другим. Ведучі шоу Андрій Доманський та Андрій Данилевич, представляючи його, зазначили, що богатирі, виявляється, живуть не лише в казках та легендах, а й в Одесі.

Дослідження

Голодування омолоджує судини

Нові дослідження показали, що голодування запускає молекулу, здатну уповільнити старіння артерій. Це з’єднання може зберігати нашу судинну систему пружною і молодою, й допомогти запобігти хронічним захворюванням, пов’язаним з віком, як-от рак, серцево-судинні недуги та хвороба Альцгеймера.

Учені на чолі з доктором Мін-Хуі Цзоу, директором Центру молекулярної і трансляційної медицини у Державному університеті Джорджії в Атланті, довели, що голодування або обмежене споживання калорій може активувати молекулу, яка затримує старіння судин.

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

©2009 Всі права на текстову та графічу інформацію, розміщені на цьому сайті, належать редакції газети «Чорноморські новини».
Використання текстової та графічної інформації сайту можливе лише за умови посилання на газету "Чорноморські новини",
а в інтернет-мержі - на діюче, відкрите для пошукових систем посилання на використану публікацію.
Где и как заработать в интернете
Швидка контактна інформація
Приймальня: 0 (482) 64-98-54;
050-55-44-206.
e-mail:cn@optima.com.ua