Головна сторінка сайту
/_f/peredplata.jpg

Підтримайте українське слово!

Знову на чверть, а з урахуванням літнього здорожчання — в півтора раза підвищила ціни за послуги з доставки періодики «Укрпошта». Знову переглянуло, звісно, в який бік, тарифи на друк видавництво «Чорномор’я». І ті, й інші бідкаються на своє: низьку рентабельність, малі прибутки, невисокі зарплати.

А нам, газетярам, що робити?
У друкованих ЗМІ є, по суті, два джерела надходжень: реклама та реалізація накладу. З рекламою досить сутужно: видань, теле- та радіоканалів, не кажучи вже про електронну мережу, — он скільки, а рекламодавців — катма, бо й нема що дуже рекламувати (іменини-роковини, знахарі-цілителі та ще трохи самопіару від партій, аби до виборів не забули). Тож більші сподівання на передплату. А тут свої проблеми: за послуги взяли, а газету принесли не вранці того дня, що позначений вгорі на першій сторінці, а через два дні, тиждень чи й узагалі загубили. Така вже біда з нашою поштою: перманентний, себто постійний, форс-мажор, стихія, яку не приборкати, не здолати. І все ж щось та й міняється: завдяки спільним зусиллям — редакції та передплатників — дирекція, що на Садовій, почала потроху реагувати на скарги щодо запізні-лої доставки чи й недоставки свіжих випусків. Тут важливо й надалі не попускати: не отримали своєчасно номер — зразу телефонуйте на 726-39-54. Вода, як кажуть, і камінь пробиває.
Отже, нині найперше, найважливіше для газет — передплата. З огляду на підвищення поштових та друкарських послуг редакція «Чорноморських новин» змушена була також дещо збільшити передплатну ціну. Сподіваємося на взаєморозуміння і віримо, що в наступному році не тільки збережемо давніх друзів, а й набудемо нових, з якими познайомилися в рамках святкування 100-літнього ювілею нашої газети.
Підтримайте українське слово!

Вартість передплати на «Чорноморські новини» становить:

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378

Шановні читачі!

Нагадаємо, що за оформлення передплатних квитанцій «Укрпошта» стягує:
1 місяць — 0,95 грн,
2—3 місяці — 2,15 грн,
4—6 місяців — 2,60 грн,
7—12 місяців — 4,00 грн.

Чи додасть нам здоров’я медична реформа

У Києві відбулася зустріч журналістів з Одещини та Маріуполя з Павлом КОВТОНЮКОМ, заступником міністра охорони здоров’я України. Форматом розмови передбачалося, що наші запитання чиновник отримає заздалегідь, однак не на всі з них ми отримали відповіді.

На початку зустрічі Павло Ковтонюк акцентував на основних положеннях медичної реформи:

— Як ви знаєте, 19 жовтня Верховна Рада ухвалила закон про медичну реформу. Це закон, який міняє систему фінансування медицини, серйозно міняє її структурно, вводить цілком інший механізм, нові інституції. Його мета — осучаснити спосіб фінансування медицини, зробити так, як у всій Європі. Тобто фінансуватимуть туди, де надається послуга, де виконується робота. Кожен з нас хоче заплатити за те, що реально отримує, а не просто віддавати комусь гроші. Ти людину пролікуй — і тобі за фактом буде оплата від держави.

Фортечний ультиматум

Руйнування північної стіни Аккерманської фортеці вдалося зупинити, першочергові протиаварійні заходи мають бути завершені до кінця 2017 року, повідомив голова облдержадміні-страції Максим Степанов.

— Всесвітньо відома Аккерманська фортеця руйнувалася божевільними темпами, особливо її північна стіна. На жаль, півстоліття нічого не робилося, щоб цей процес зупинити. Підрядники, які повинні були проводити протиаварійні роботи, теж не особливо напружувалися. Тільки «казковий» прочухан та ультиматум змінити підрядника різко пожвавили роботи на цьому об’єкті, — зазначив Максим Степанов. — Сподіваюся, що вже до кінця грудня ми завершимо першочергові заходи на північній стіні. Наш наступний крок — внесення Аккерманської фортеці у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Голова ОДА доручив профільному управлінню у місячний термін розробити пропозиції та проекти документів щодо включення Аккерманської фортеці до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО й забезпечити реалізацію цих заходів до 31 липня 2019 року.

Коли «Боїнг» без пілотів...

У прес-центрі «Паритет» відбулася прес-конференція, на якій йшлося про корупційні схеми у будівництві житла та про незаконну діяльність «чорних» нотаріусів.

Правозахисник та головний редактор антикорупційного вісника «Ваша Надія» Федір Олексюк процитував слова одного з політиків:

— В Україні побудовано «Боїнг» боротьби з корупцією, але, на жаль, у ньому нема пілотів і він не заправлений. До речі, законодавство та антикорупційна структура — чи не найкращі в світі, а корупція при цьому у нас більша, ніж у слабо розвинених країнах Африки. За рік вийшло чотири номери журналу, де розслідуються-аналізуються корупційні схеми, зокрема й діяльність «чорних» нотаріусів і реєстраторів.

Тиждень Сахарова

Андрій Сахаров — відомий правозахисник, особистість, яка визначила моральні прерогативи для кількох поколінь пострадянського простору. Пам’ятаємо обструкцію, яку вчинила йому радянська політноменклатура на одному зі з’їздів спочилої в бозі КПРС.

На честь достойника 14 грудня Національний одеський філармонійний оркестр дав концерт, у програмі якого — твори представників двох різних епох: Третя симфонія («Героїчна») Бетховена і Третій концерт для фортепіано з оркестром «Ave Maria» Караманова (1934-2007), одного з основоположників напрямку «Релігія в музиці». Диригент — народний артист України Хобарт Ерл, соліст — народний артист України Олексій Ботвинов. Зауважимо, що напередодні Ботвинов спільно з НОФО дав серію благодійних концертів пам’яті своїх колег.

Вибір твору Бетховена не випадковий. Свого часу композитора розчарував як політик самопроголошений імператор Наполеон, якому він первісно присвятив свою Третю симфонію. Це приклад, який пов’язує совість митця, його заангажованість на моралі в політиці. Хобарт Ерл пояснює свій вибір «Героїчної» розумін-ням того, що життя Сахарова — подвиг. І митець, який народився та виховувався на Заході, ще за життя Андрія Дмитровича усвідомлював його цивілізаційну роль.

Герой із Старих Троянів

8 грудня на Світлодарській дузі від кулі снайпера загинув офіцер 25-ї окремої десантно-штурмової бригади Федір Караконстантин — наш земляк, житель с. Старі Трояни Кілійського району.

Після закінчення середньої школи Федір навчався в Одеській академії Сухопутних військ. На військову службу відправився, отримавши диплом, вже лейтенантом. Виконував військовий обов’язок у зоні антитерористичної операції в складі 25-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Весною нинішнього року йому сповнилося лише 23…

Побратими та друзі пам’ятають його світлим, вродливим, веселим та сміливим воїном, здатним не вагаючись прийти на допомогу.

Малі серця у розбурханому сьогочассі

Поговорімо про нашу надію — дітей, кинутих напризволяще. Про дітей вулиці, малолітніх нальотчиків, крадіїв і «мінерів». І... про майстер-клас юного музиканта.

В історії людства завжди були й будуть особистості, чий геній важко осягнути сповна. Серед них і батько української нації Тарас Шевченко. Здавалося б, як йому ще понад півтора століття тому вдалося передбачити (а відтак — застерегти нащадків) лукаву сутність і словоблудство нинішніх временщиків-небожителів, вершителів долі всього народу?

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.

Ці його рядки просто в десятку — про наших президентів, усіх п’ятьох. Невже він, провидець, бачив і наш Майдан, Революцію Гідності, розстріляну Небесну Сотню? Бачив тисячі студентів і їхніх батьків, увесь небайдужий люд, збуджений свавіллям режиму Януковича та його посіпак, їхньою відмовою від курсу на європейську інте-грацію? Бачив, що результатами Майдану і Революції Гідності талановито скористаються золоті мішки, впевнено осідлавши Україну-неньку?..

Святослав ВАКАРЧУК: #ЗнаюЯк

Лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук роз-містив у Твіттері своє відеозвернення до українців, у якому просто і відверто розповів про своє бачення, що і як ми маємо зробити, аби Україна стала країною наших мрій. Він наголосив: ЯКОЮ має бути наша країна, значно важливіше, ніж те, ХТО саме має її очолювати.

Музикант сказав, що ніколи не заявляв про свої президентські амбіції, оскільки влада як така його не цікавить, і зазначив, що ніколи не співпрацював з жодним по-літтехнологом і не обговорював з ними навіть гіпотетичних політичних планів, ніколи не замовляв жодних досліджень щодо своїх президентських та політичних рейтингів і, взагалі, до публікації таких рейтингів ставиться стримано, бо розуміє, що в країні є точно набагато важливіші речі, ніж обговорення таких рейтингів.

— Я ніколи не давав жодних обіцянок політикам чи бізнесменам і з посмішкою ставлюся до конспірологічних теорій, що, мовляв, мене хтось веде, фінансує чи хтось за мною стоїть і мною маніпулює. Я — абсолютно самодостатня і незалежна фінансово людина, що заробила свої гроші чесною працею, і це дозволяє мені підтримувати тих, хто потребує такої допомоги. Я регулярно надаю таку посильну допомогу, і це приносить мені задоволення. Нині я оплачую навчання трьох представників України у Стенфорд-ському університеті, одному з найкращих вишів у світі. Я свідомо прийняв таке рішення і свідомо став спонсором програми для молодих українських лідерів. До речі, і сам зараз навчаюся у Стенфорді, вивчаючи процеси розбудови політичних інституцій, державотворення, права, і роблю це не для того, як декому мариться, щоб вивчитися на президента, а для того, щоб навчитися предметно ставити запитання і висувати кваліфіковані вимоги представникам влади. Так, я ще не став непересіч-ним фахівцем у кожній з цих галузей, але з кожним днем все більше розумію зміст, форму, а головне — глибину завдань, які стоять перед нами.

Земля — питання національної безпеки

Завдяки «Батьківщині» Верховна Рада проголосувала за продовження на рік мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Свої голоси за законопроект аграрного комітету № 7350, який передбачає продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення на рік, віддали 236 депутатів Верховної Ради України. Парламент-ська фракція партії «Батьківщина» одностайно підтримала цей законопроект.

Це голосування відбулося завдяки наполегливій праці як депутатів «Батьківщини», так і фермерів, приватних землевласників, представників аграрних профспілок та всіх небайдужих до долі своєї країни громадян.

З парламентської трибуни лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко наголосила, що «Батьківщина» виступала і виступає категорично проти продажу сільськогосподарської землі, адже вона безцінна і від неї залежить добробут країни. На переконання Юлії Володимирівни, зараз відкривати ринок землі не можна, бо в селян нема коштів для того, щоб її купити. Інакше всі землі потраплять у руки аграрної мафії.

Чарівний світ «Книжки-дивовижки»

Нещодавно в одеському видавництві «Друк Південь» побачила світ поетична збірка для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку «Книжка-дивовижка» Дмитра Шупти.

Спочатку кілька слів про автора. Кажуть, якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Дмитро Романович Шупта у житті виявив себе у кількох іпостасях, зокрема як талановитий поет, хірург, травник. Дитячі вірші — ще одна яскрава грань його таланту. Перші поезії для малечі він опублікував ще понад шістдесят років тому в кримській антології «Здравствуй, утро!», після чого вже не розлучався з цією тематикою. Друкувався у «Малятку», «Бар-вінку» та інших дитячих журналах. Його гумористичні вірші для малих читачів вміщувалися в антологіях, які свого часу впорядковував і редагував Григір Тютюнник, та антології «Веселий ярмарок». Торік поет порадував збіркою для дітей середнього шкільного віку «Кіт-одесит», а цьогоріч — для дошкільнят і молодших школярів «Книжка-дивовижка», яку присвятив своїм онукам.

Вірші з «Книжки-дивовижки» написані в кращих класичних традиціях і є взірцем гарного ліричного тексту. Вони якісь свої, справжні, яскраві, стильні й гармонійні. Ця збірка — немов віконце у внутрішній світ поета, по-дитячому ліричного і чесного, сповненого любов’ю й ніжністю до рідної землі, до України. Поетичні рядки, прості та щирі, пройняті дідусевим теплом-турботою, ніби запрошують у чарівну подорож світом дитинства. А щоб ця подорож була справді цікавою, автор послуговується багатим творчим арсеналом. Сюжети й персонажі настільки барвисті, що розбурхують уяву і надовго залишаються в пам’яті. Мова — вишукана, філігранно відточена і педагогічно вивірена щодо сприйняття її дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Стара бандерша і всі-всі інші...

Недавно у Всесвітньому клубі одеситів відбулася презентація нової книжки одеської письменниці Ганни Костенко «Цурки-гілки. Джазові імпровізації та оповідання».

Чому саме тут? Та тому, мабуть, що це винятково «одеський» текст. Тому, що авторка пише «за Одесу». Вона пише про ту Одесу, яка була вже пішла у минуле і з якою сьогодні можна познайомитися хіба лише завдяки оповіданням, скажімо, Ісака Бабеля та інших одеських письменників минулого, котрі дивилися на це місто крізь окуляри великої любові — такі окуляри завше мають дещо рожевий колір, але це дрібниці: кохана — завжди найкраща. А також завдяки авторам художніх текстів, котрі, начитавшись «одеської» белетристики, пишуть про Одесу, але це — як ніби копія картини: наче б те саме, а придивишся — не те. Хоч і про ту саму, нібито, Одесу.

Ганна Костенко не з тієї компанії. Вона не ліпить образи своїх персонажів з давно відомих оригіналів. Письменниця чесно й сумлінно відтворює те, що бачила, чула, про що оповідав батько й що сама запам’ятала з дитинства й тепер з вдячністю повертає рідному місту. Можна все життя прожити в Одесі й не навчитися нічому, чого вона може навчити, й жодним рядком та жодним словом не можучи відтворити час. Відтворити так, щоб ми, читаючи, відчули себе там, у ньому. Відчули себе у тій Одесі, котрої давно нема і вже ніколи не буде, але ж як цікаво й захоплююче знову поринути у той світ, чомусь пронизаний романтикою, забарвлений дивовижною мовою аборигенів. Тут замало таланту, не допоможе й добре знання предмету, тут потрібна ще й любов до тих людей, поруч з якими минало дитинство чи юність…

На зоряній словохвилі


Їх було тринадцятеро. Семеро дівчат і шестеро хлопців. Усім — по 14—15. Чорняві, русяві, біляві — красиві! І зовні, і всередині.

Що красиві зсередини, ми, дорослі, пересвідчувалися вже з перших слів, які зринали з уст цих юних читців-декламаторів, фіналістів другого телевізійного конкурсу «Зоряна хвиля», започаткованого громадськими органі-заціями «Інтелектуальний форум» і «Фонд «Дружба» та Одеською державною телерадіокомпанією (нині — регіональна філія Національного суспільного телебачення). Красиві, талановиті, креативні. Якою й має бути сучасна українська молодь.

Виконавча директорка «Інтелектуального форуму» Лариса Козловська, котрій, власне, й належить ідея «Зоряної хвилі», того вечора виступала одразу в трьох ролях — ведучої, інтерв’юерки та доброзичливої наставниці юних обдарувань. З усіма справлялася якнайкраще. Особливо вражали змістовні бесіди-презентації, а більше навіть дискусії з підлітками на загальнолюдські, світо-глядні теми: що таке патріотизм, чому необхідно знати й шанувати українську мову, в чому вони бачать щастя й чого прагнуть досягти у житті.

Для нас, членів журі, ці дитячі відповіді-роздуми були справжніми відкриттями. Відкриттями, можливо, ще не до кінця огранених, але, без сумніву, яскравих, гармонійних, чесних перед собою і перед світом молодих громадян України. І хоч ті інтерв’ю слугували лише прологом до основного дійства, у чомусь вони навіть переважали саме декламаторське змагання. Бо це були не чужі слова, нехай і довершені, взірцеві чи й геніальні, а власні, від себе, від свого серця. Мовлені з юнацькою безпосередністю, з притаманними цьому віку амбіційністю й категоричністю і з природним та цілком виправданим (що стосується телекамери, тут уже не залежить від віку) хвилюванням. Такі собі підліткові міні-історії — сюжети для чиїхось (а чи й власних!) оповідань або сценарії для короткометражних фільмів. Про тих, хто завтра прийде нам на зміну. В політиці, науці, мистецтві, матері-альній сфері — скрізь...

Сенс життя Євгена Боровика

Хай вік митця, мов блискавка мине:
В нещасті довгим він лише буває.
І суть не в тім, що тілом він помре, —
Душа митця не помирає.

Так писав Євген Боровик у вірші «Сенс життя». Сьогодні ми стверджуємо, що душа і Євгена Васильовича назавжди залишиться з нами.

Минулої неділі громадськість Одеси та Лиманського (раніше — Комінтернівського) району, в якому він тривалий час працював, навіки попрощалися з ним. Помер він на 71-у році життя після тривалої і важкої хвороби. Разом з рідними, друзями, колегами, разом з усіма, хто знав і поважав покійного, сумувало й небо, яке припадало до землі дощем та мокрим снігом.

Казка Осичанського лісу

Не десь за тридев’ять земель, а на розкішній савранській землі розташував свою резиденцію Святий Миколай. І сталося це в 2015 році.

Багато країв обійшов Миколай, всіляку красу бачив. І все ж чогось та й бракувало. Хотілося почути голос століть, торкнутися дива. І тут Савранська райдерж-адміністрація, яку тоді якраз очолив Віталій Свічинський, за-пропонувала: «Приїздіть до нас! Не пожалкуєте! Є у нас і дуб 600-літній, і криниця, захована у глибочезній вирві листяного лісу, де гайдамаки освячували свої ножі, й джерела, здатні зцілювати не тільки тіло, а й душу…».

Ще й не дослухавши розповідь до кінця, Миколай погодився, бо відчув: це саме те, що шукав.

Повстання машин?

Власник проектів Tesla і SpaceX Ілон Маск передбачив не дуже радісний фінал для людства. За словами мільйонера-інженера зі США, у підсумку воно загине внаслідок горезвісного «повстання машин».

Подібні гіпотези Ілон Маск уже висував три роки тому. Відтак, вважає він, людству краще грати зі штучним інтелектом на одному боці, ос-кільки шансів виграти війну з роботами у нього практично нема.

Небезпека зростає з кожним днем і нічого радісного чекати не варто. На думку Ілона Маска, штучний інтелект може вийти з-під контролю вже у найближче десятиліття, а в разі війни шансів у людей на перемогу залишиться не більше 5—10 відсотків.

Космічний сигнал для Губбіо

Вогники найбільшої на Землі різдвяної «ялинки» запалили з... космосу.

Ця унікальна «ялинка» — гордість італійської комуни Губбіо в провінції Перуджа, що біля підніжжя гори Інджіно. Цьогоріч вогні на ній запалив італійський космонавт Паоло Несполі, який перебуває на Міжнародній космічній станції, коли МКС пролітала над регіоном Умбрія, до якого входить комуна.

Висота цього незвичайного різдвяного символу становить 650 м, а ширина біля основи — 350 м. Створений він із трьох тисяч різнокольорових вогнів, встановлених у формі великої ялинки на кронах дерев, що ростуть на горі, та 8,5 км кабелю. Різнокольорові вогні видно за 50 км.

Позитивна аура ялинки

Британські науковці з’ясували, що люди стають набагато щасливішими, прикрашаючи ялинку. Причому ефект від такої творчої справи зберігається на весь рік.

Виявляється, святковий декор впливає на емоції та настрій людини. Під час наряджання зеленої красуні кожен згадує своє дитинство, що додає позитиву й зменшує ризик стресу. 

Саме очікування свята й ошатна ялинка, яку рекомендують встановлювати та пикрашати якомога раніше, здатні зробити людину щасливішою, а новорічні вогники — допомагають відволіктися від буденних клопотів. Яс-краві ж гірлянди, розвішані на вулицях, дозволяють відчути себе у казці. Тож привнесіть у повсякденність казку. І для малечі, й для себе. Адже ви також колись були маленьким і з нетерпінням чекали новорічної диво-казки.

Всесвіт

Марс  не  по  кишені?

Експерти назвали низку проблем, які не дозволять найближчим часом створити колонії на Марсі.

Серед головних перешкод на шляху колонізаторів стоять надто великі фінансові витрати й радіація, від якої вчені поки що не знають, як захиститися.

Так, фахівець Університету Мічиган Атун Рідлі вважає, що з економічної точки зору створювати велику базу на Марсі нема жодного сенсу. Колонізація не вирішить головних проблем на Землі, «Червона планета» не має життєво необхідних ресурсів, які могли б обгрунтувати фінансові витрати.

З народного досвіду

Щоб зняти втому

  • Якщо голова стала важкою і ви відчуваєте втому, сядьте прямо, закиньте голову назад і затримайте її в такому положенні 8—10 секунд, а потім  опустіть на груди. Посидьте так 10—15 секунд і повторіть ще раз усе спочатку.
  • Якщо ви надто схвильовані або збуджені, дихайте глибоко.
  • Відчувши, що вас хилить до сну, сядьте прямо, повільно відведіть плечі назад, підборіддя підніміть, руки опустіть вздовж тулуба, долоні — паралельно сидінню стільця. Напружте м’язи спини, рук, шиї і затримайтеся в цьому положенні 10—12 секунд. Розслабтеся на 10—15 секунд і знову все повторіть.
  • Якщо від напруги втомилися очі, закрийте їх на 5 секунд, відкрийте і подивіться на перенісся. Повторіть так 3—5 разів.
  • Якщо у вас затекли і заніміли ноги, витягніть їх під столом якомога далі вперед, встаньте й 10 разів підніміться навшпиньки. Потім сядьте і розслабте ноги.

Так радять фахівці. А ви візьміть та й перевірте!

Темні шляхи «сонячного каміння»

Через Одесу до Стамбула громадянин Китаю намагався незаконно вивезти понад 6 кілограмів бурштину.

Для проходження митного контролю в нашому аеропорту іноземець обрав так званий «зелений» коридор, демонструючи цим, що в нього відсутні будь-які товари, які підлягають обов’язковому письмовому декларуванню. Та, як повідомили в головному управлінні Держаної фіскальної служби в Одеській області, подальша перевірка за-свідчила протилежне.

У двох валізах цього громадянина серед особистих речей з допомогою рентген-телевізійної установки митники за активного сприяння служби авіаційної безпеки міжнародного аеропорту «Одеса» виявили 6 кг 150 г каміння, зовні схожого на бурштин.

Найуважніші за кермом — жінки

Норвезькі дослідники  опитали 823 водіїв і з’ясували, що звичка відволікатися на сторонні заняття під час керування автомобілем пов’язана з віком і статтю. 

Як не дивно, найбільше концентрувалися на водінні жінки середнього віку, а найчастіше відволікалися молоді чоловіки. Серед неуважних водіїв виявилися також екстраверти й особи з порівняно низьким рівнем емоційної стабільності.

Дослідники відібрали дві групи учасників опитування. До першої увійшли 1100 учнів старших класів, 206 з яких уже отримали водійські права. У другій групі було 617 дорослих норвежців. Усі вони вказали свою стать, вік, рівень освіти і чисельність населення свого міста, а потім відповіли на серію питань про свої звички за кермом і пройшли тести, що вимірюють фактори «великої п’ятірки». Це одна з моделей особистості людини, яка враховує ступінь прояву п’яти основних рис: схильність до екстраверсії, відкритість новому досвіду, приємність у спілкуванні, сумлінність і схильність до невротизму (ступінь емоційної стабільності).

Штукарство

Артист у правій руці тримає капелюха, у лівій — колоду карт. Спритним рухом він змушує карти літати по колу. Увага глядачів зосереджена на картах. Асистент у цей момент кладе в капелюх живого кролика. Ап! Карти зникають у рукаві, а з «порожнього» капелюха фокусник дістає живого кролика. Таке штукарство цього тижня можна було побачити в Києві.

ПЕРЕСТУПАЮЧИ ЧЕРЕЗ КОРДОНИ

Увагу треба було відвернути від масштабного скандалу, пов’язаного з першими спробами розгорнути реальну боротьбу з корупцією в Україні. Скандал переступив кордони країни, переплив океан і загрожує тепер основі основ — співпраці нашої країни з головним стратегічним партнером — Сполученими Штатами Америки.

Альянс свободи


Ірина Фріз, народний депутат України, голова по-стійної делегації України в Парламентській Асамблеї НАТО (на знімку — в центрі), презентувала в Одесі свій фільм «Альянс свободи». Динамічне кіно, тривалістю 18 хвилин, насичене інформацією, яка легко сприймається, з інтересом переглянули учасники семінару «Україна-НАТО: формула безпеки».

З власного досвіду громадської роботи. Мені доводилося використовувати різні українські фільми на євроатлантичну тематику. Були кращі, були й відверто слабкі. Всіх їх об’єднувало одне — про Росію там говорилося або добре, або ніяк. Бачення «стратегічного партнера» крізь рожеві окуляри тривало десятиліттями. Йшлося, що це країна — партнер НАТО, яка бере участь у багатьох програмах. Але було табу навіть натякати на агресивні наміри нашого східного сусіда, щоб ніхто, збав Боже, не подумав, що, вступаючи до НАТО, ми збираємося «дружити проти Росії».

Не облікована земля, або Комусь — зиск, а державі — збитки

Першим на апаратній нараді, яку провів голова ОДА Максим Степанов, слухали питання про активізацію проведення торгів з продажу прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

З трибуни доповідав виконувач обов’язків начальника головного управління Держгеокадастру в Одеській області Сергій Вербовщук. Він, зокрема, повідомив, що з початку року проведено торги з продажу прав оренди на 216 земельних ділянок сільгосппризначення державної власності загальною площею 5300 гектарів. Продано право оренди на 199 таких ділянок площею 4758 гектарів. За останніми даними управління, сказав, на Одещині є ще 14 тисяч гектарів, які можна виставити на торги.

Найперша ознака успішності

За довгі роки існування радянського і пострадянського суспільства у нас склався усталений стереотип: благодійністю повинні займатися багаті, а ми, люди середнього достатку, до цієї справи не годящі. У нас, мовляв, і так витрат не бракує: «комуналка» зашкалює, ціни на продукти і на ліки напружують... Залізні аргументи. «Зрештою, нехай соціальними питаннями займається держава — адже ми платимо податки!» — кажемо ми.

Однак через безгрошів’я державна соціальна сфера нині кульгає на обидві ноги. У складному становищі перебувають центри реабілітації, органі-зації товариства сліпих і глухих, а багато соціальних проектів тримаються лише на ентузіазмі волонтерів та просто добрих людей. З іншого боку, в країні з’явилися артілі «професійних жебраків», які перетворили милосердя в прибутковий бізнес. Прохачі в підземних переходах, «погорільці» в електричках, безхатьки біля воріт храмів міцно увійшли в наше повсякденне життя. Офіційно нас попереджають: «Не жертвуйте неперевіреним особам та організаціям!».

Вертайтеся, рідні, з полону

В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського про-йшов благодійний аукціон «Допомога родинам заручників».

Попри все, що довелося витримати у полоні, він не зламався, вижив і повернувся до рідних, а тепер допомагає визволяти інших. Мабуть, нема в Україні людини, яка не знає цього імені, — Володимир Жемчугов.

Його, тяжко покаліченого бойовиками, та співробітника СБУ Юрія Супруна обміняли на чотирьох сепаратистів у вересні 2016-го. Після повернення додому і тривалого лікування зайнявся благодійністю. Чоловік разом із дружиною та сім’ями інших військовополонених, яким вдалося повернути рідних на Батьківщину, і тими, хто зробити це тільки сподівається, влаштовують благодійні ярмарки. Кошти від них ідуть на підтримку родинам заручників.

Володимир Жемчугов — не військовий, він був у партизанському загоні і як міг боровся за звільнення Батьківщини. Родом із Красного Луча, колишній шахтар, потрапив у полон після того, як підірвався на «розтяжці». Вибухом травмувало очі і відірвало руки, втратив слух.

Герой з позивним «Чорномор»

Одещина провела в останню путь захисника України Дмитра Конокеєнка. Воїн загинув 3 грудня під час мінометного обстрілу поблизу Широкиного. 

Дмитро Павлович Конокеєнко народився 11 серпня 1991 року в Чорноморську. Навчався у тамтешній загальноосвітній школі № 9, потім — у професійному ліцеї в Подільську, куди переїхала сім’я.

На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у 2015-у. Воював у батальйоні «Донбас». У серпні минулого року підписав контракт і продовжив військову службу у Збройних Силах України. Брав участь у бойових діях у складі 11-го мотопіхотного батальйону «Київська Русь».

Дипломатія без зброї — як оркестр без інструментів

Бен Ходжес — представник американської військової еліти. Він має за плечима досвід війни в Іраку, де очолював бригаду, а також в Афганістані, де обіймав кілька керівних посад. Від 2014 року генерал-лейтенант Ходжес очолив Сухопутні війська США в Європі.

Із 59-річним генералом «Європейська правда» мала змогу поспілкуватися на полях Львівського безпекового форуму (проходив 30 листопада—1 грудня. — Прим. «ЧН»). І навіть короткого спілкування було достатньо, щоби переконатися: Бен Ходжес здатний зруйнувати українське уявлення про кар’єрних військових. Він відкритий до спілкування з пресою, не боїться сміливих заяв і, до слова, просуває в Україні військову реформу, що має призвести до появи і в нас саме таких офіцерів.

Та перед тим як відповідати на «серйозні» запитання, генерал поділився особистим: історією про те, звідки коріння його прихильності до України.

Від Івана до Івана

Не тільки на Балтщині, а й далеко за її межами відоме ім’я Івана Андрійовича Балинського (на знімку). Понад півстоліття він самовіддано працює у селі Козацькому.

Багато хто пам’ятає цього хлібороба за покликанням ще як багаторічного голову місцевого колгоспу, що охоплював три села — Козацьке, Коритне й Пасат, а потім як голову, також тривалого, Козацької сільради. Нині ж Івана Андрійовича знають і поважають як такого ж дбайливого фермера — очільника СФГ «Козацьке». Не злічити, скільки хліба й іншої продукції вирощено-вироблено під його керівництвом, скільки добрих справ утілено. Має за це чимало трудових відзнак. А за активну громадську позицію не раз обирався депутатом районної ради.

Щороку 7 липня — у день Івана Купала — Іван Балинський разом з рідними й друзями відзначає свій день народження. 2016-й був для нього ювілейним: сповнилося 80. Маючи такий поважний вік, Іван Андрійович високо тримає марку справжнього господаря, доброго сім’янина й авторитетної, шанованої всіма людини. А нинішній жовтень означився для нього та земляків ще однією знаменною подією — присвоєнням знаному хліборобові звання почесного громадянина Балти.

Визнані токсичними

Експерти міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» та Реанімаційного пакету реформ закликали владу заборонити в Україні використання трьох пестицидів, які визнані токсичними в Європі. 

Йдеться про гербіциди (засоби для боротьби з бур’янами) атразин, гліфосат, ацетохлор, які можуть спричинити рак та є небезпечними для довкілля. Однак ці та інші шкідливі пестициди інтенсивно використовують вітчизняні агропідприємства. А головне — держава не контролює всі 1092 пестициди, що зареєстровані в нашій країні. Як наслідок — забруднюється вода, повітря, ґрунт, отруюються люди, масово гинуть бджоли.

Еколог МБО «Екологія-Право-Людина» Алла Войцехівська нагадала, що  3 грудня відзначається Міжнародний день боротьби з пестицидами. «Саме цього дня у 1984 році на пестицидному заводі в Бхопалі (Індія) сталася катастрофа, внаслідок якої загинуло близько 2000 людей. У цей день екологи всього світу проводять акції та протести», — зазначила вона.

Дорога, яку обираєш

Школа = вчитель + (навчальна програма/діти)

Формула, виведена випускниками 10-А класу
СШ №41 м. Києва (1972 рік).


Пригадалося давнє-давнє. Нас, першокурсників, спантеличили слова одного з викладачів (а ми його поважали й любили), що більшість абітурієнтів/студентів педагогічних навчальних закладів мають дуже приблизне, ілюзорне і далеке від реальності уявлення про те, що чекає на них у майбутньому. І якби ті, хто намірився обрати одну з найпочесніших професій: військового (захищати Батьківщину), вчителя (нести людям світло знань) чи лікаря (рятувати людей від хвороб), так-от, якби вони уявляли, в якому середовищі будуть приречені перебувати десятки років — кращу частину свого життя (бо саме колективи військових, педагогів та лікарів — це, як би поделікатніше висловитися, найскладніші колективи серед інших), — вони десятою дорогою оминули б омріяний навчальний заклад. І річ не в тім, що названі професії обираються людьми гіршого ґатунку, навпаки — це люди, котрі йдуть за високим покликанням і найблагороднішими мріями, але система суспільних відносин у царині цих професій мимоволі вихолощує з них (принаймні, зі значної частини) їхні благородні пориви.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.