Головна сторінка сайту

Проекти і компроміси

Скандальний процес позбавлення недоторканності шести слуг народу став чи не центральною темою для преси тижня, що минає. Однак початок показової боротьби з корупцією у Верховній Раді відвернув увагу від інших важливих тем. Включаючи головну — відсіч російській агресії.

Обговорювати рано. Погоджувати пізно

На 10 липня було призначене засідання Ради національної безпеки й оборони України. З єдиним пунктом порядку денного — обговорення законопроекту «Про особливості державної політики щодо відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Луганської та Донецької областей України».

До вказаної дати з текстом законопроекту могла ознайомитися обмежена кількість осіб з вищого керівництва країни. Зате чуток ходило безліч. Включаючи ту, що «історичний» документ внесуть до Верховної Ради від імені Президента України як пріоритетний і схвалять до кінця нинішнього тижня. Тобто перед канікулами.

Мовчать, наче й проблем нема

Лише третина депутатів-мажоритарників від Одещини впродовж шостої сесії Верховної Ради виступала у парламенті по суті, а більшість наших обранців жодного разу не скористалася відповідним правом.

Як зазначається у моніторингу, який здійснює громадянська мережа «Опора», під час пленарних засідань парламенту з квітня по червень жодного разу не виступали по суті Едуард Матвійчук (округ № 133), Геннадій Чекіта (134), Сергій Ківалов (135), Дмитро Голубов (136), Леонід Клімов (137), Іван Фурсін (138) та Олександр Пресман (139).

Василь Гуляєв (140-й округ) виступав чотири рази. Перший виступ депутата стосувався необхідності збільшення державної підтримки молодих сімей, другий — проти прийняття поправки, яка унеможливлює об’єд-нання великих міст із селами, розташованими поряд із цими містами, третій і четвертий — щодо підтримки групою «Партія «Відродження» законопроектів про розширення пільг «чорнобильцям» і щодо розвитку зеленого туризму відповідно.

Віталій Барвіненко (141-й) мав два виступи: щодо необхідності розгляду законопроекту про ринок енергетики за процедурою, а також під час розгляду відставки голови Фонду держмайна висловив вимогу заслухати звіт про його діяльність на посаді.

Олекса РІЗНИКІВ. Злетимо?

Навколо не полум’я — тіні!
Не іскри палючі, а тлін!
І це — коли йде воскресіння!?
Державотворіння з руїн!?

Охлялі, байдужі, мізерні…
Як гнойовики, слимаки…
А спереду ж — терні та стерні
І вістря секір і сокир!

«Нам пора для України жить!»

Виставка під такою назвою, присвячена 100-річчю подій Української революції 1917—1921 років на Одещині, відкрилася 13 липня в Одеському історико-краєзнавчому музеї (вул. Гаванна, 4) і триватиме до 11 серпня.

Експозиція підготовлена за сприяння управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації у рамках музейного проекту «Революційний формат». 

Ця пересувна виставка має за мету вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України, відновлення і збереження національної пам’я-ті про події Української революції та її учасників. 

Із 15 серпня виставка «Нам пора для України жить!» вирушить у райони області, де почергово експонуватиметься до 25 березня 2018 року. 

Вхід на виставку безкоштовний.

Там, де сходяться три кордони...

За підтримки місії Європейського Союзу EUBAM відбувся тур для українських журналістів у чудове місце, де у дельті Дунаю зустрічаються три кордони: український, румунський та молдовський. Медійники досліджували, що змінилося на кордоні після запровадження безвізу, та цікавилися спільними напрацюваннями прикордонних і митних відомств країн-сусідок.

Спочатку ми побували у прикордонному пункті Ізмаїльського прикордонного загону. Тут, на найпівденнішому півдні України, серед водних просторів Дунаю несуть свою службу українські митники та прикордонники.

Начальник відділу митного оформлення №6 Одеської митниці ДФС Руслан Дев’ятіяров розповідає:

— Митний пункт пропуску «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» був створений у 1996 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України. Режим роботи — цілодобовий, міжнародний, функціонує постійно. Через митний кордон України у нашому пункті пропуску проходять плавзасоби, в тому числі круїзні судна, що контролюються митниками нашого відділення. Пасажиропотік у цьому році збільшився втричі за рахунок іноземних туристів: за сезон навігації він зріс із двох тисяч пасажирів до шести тисяч. Радує те, що Україна стає привабливою для європейців. 

Туристам подобаються заповідні місця Придунав’я, вони приїздять до нас, щоб подивитися на пеліканів, тритонів, черепах, скуштувати смачної української рибної юшки, помилуватися дикою природою. Переважно, це туристи із Західної Європи, люди пенсійного віку, і судна йдуть за маршрутом Австрія — Румунія — Вилкове.

Сто років. Уже? Лише!

Мало хто звертає увагу на цифри у правому верх-ньому кутку газети. Так-от, нинішній номер — а він здвоєний — позначений числами 66—67 (21857—21858). Це означає, що з початку 2017 року вийшло вже 67 номерів «Чорноморки», а від дня її заснування — 19 липня 1917-го — 21858.

Майже 22 тисячі! Якщо вкласти весь той обшир інформації, що з’явився на шпальтах газети за її столітню історію у книжковий формат, вийдуть десятки, а то й сотні томів.

Це наша історія. Непроста й неодно-значна. Але її не викреслити і не переписати. Такими були часи. Таким був світ. Такими були люди...

24 серпня 1991 року колектив редакції ухвалив рішення про перетворення газети з органу обкому партії в обласну громадсько-політичну і проголосив основні програмні принципи: утвердження україн-ської державності, відродження національної свідомості, української мови і культури, відстоювання громадянських прав, честі, гідності кожної людини, незалежно від національності, політичних поглядів, віросповідання. На цих засадах і стоїмо. І стоятимемо!

Свобода слова, пошана до закону і відповідальність перед майбутніми поколіннями — ось основні дороговкази, на які орієнтуємося, вступаючи у друге століття «Чорноморки». Будьмо разом!

Редакція
«Чорноморських новин».

Спасибі, що були поруч!

Вони були поруч у найтяжчі часи. Тоді, коли і редакція, і друзі газети збирали гривня до гривні, щоб віддрукувати черговий номер «Чорноморських новин». Юлія Михай-лівна Плотиця, Євгенія Антонівна Хамаза і світлої пам’яті Ніна Михайлівна Бабур  були серед найактивніших агітаторів-захисників українського друкованого слова та жертводавців на підтримку «ЧН».

В.І. Дяченко, М.Г. Коваль, Г.А. Рудик, І.В. Ярошенко, Є.В. Боровик, А.Г. Пляченко, Г.О. та Г.М. Чекановичі, С.І. Савченко, О.Я. Циркун — це вони згуртували навколо себе активних і небайдужих, щотижня збиралися в редакції, обмірковуючи, як вижити у скрутному становищі, це вони організовували акції-пікети на підтримку «Чорноморських новин», шукали меценатів і ділилися останнім, щоб газета продовжувала регулярно виходити. Вони й сьогодні докладають максимум зусиль для популяризації газети, у чомусь підтримують, а в чомусь і критикують нашу роботу, дбаючи, аби видання ставало цікавішим.

Тож сьогоднішній ювілей уможливили і їхні старання, і їхні доземний, за що їм доземний уклін.

Мистецький дарунок

У середу, 19 липня, з нагоди 100-річчя нашої газети в Літературному музеї відкриється виставка малярства, графіки та скульптури одеських митців.

В експозиції будуть представлені кращі твори друзів газети — визнаних художників і скульпторів, а також матеріали з історії української одесики та газети-ювілярки.

Виставка, організована Одеською обласною організацією Національної спілки художників України за сприяння історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова, проводиться під патронатом управління культури, національностей, релігій та об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації. 

Експонуватиметься впродовж двох тижнів.

Як першу вчительку...

…Одеса, Пушкінська, 32! Десятиліттями зберігаю у пам’яті цю адресу. Саме сюди надсилав я свої перші сількорівські дописи, перші віршовані спроби: в селянську газету «Червоний степ», в «Чорноморську комуну»!

Згодом — все частіше друкувався на її сторінках, багато разів їздив з відрядженням «Чорноморської комуни» у цікаві командировки, працював у її колективі літературним працівником… Подібно до того, як кожен з нас протягом усього життя високо шанує свою першу вчительку, так я шаную «Чорноморську комуну», де починав шлях як журналіст, як поет.

В моїй старенькій скриньці, яку батько купив мені в Одесі, коли привіз до школи, зберігаються й досі вирізки нарисів, віршів, що їх друковано колись у «Чорноморській комуні».

В день п’ятдесятирічного ювілею газети від душі вітаю всіх її колишніх і теперішніх працівників, робсількорів, читачів і кажу:

Твори й процвітай півстолітня і юна,

Невтомною будь «Чорноморська комуна»!

Степан ОЛІЙНИК.

Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ: «Земля — це як ядерна зброя, яку ми мали і віддали...»


Традиційна зустріч колективу «Чорноморських новин» з давнім другом нашої газети, відомим політиком, народним депутатом Верховної Ради 3-го, 6-го і 7-го скликань, колишнім головою Одеської облдержадміністрації, знаним меценатом Сергієм ГРИНЕВЕЦЬКИМ вилилася у цікаву і глибоку розмову про минуле, сьогодення й перспективи України. Відбулася вона напередодні святкування столітнього ювілею газети.

 — Нинішній день народження «Чорноморських новин» вартий того, щоб його святкували на державному рівні, якщо ми говоримо про питання єдності, демократичних процесів, простої людяності і поваги до таких знаменних подій, як сторіччя регіональної газети, — зазначив Сергій Рафаїлович. — «Чорноморка», як називають газету в народі, за час моєї політичної та суспільної діяльності відігравала доволі серйозну роль у державницьких процесах. Зверніть увагу: роль засобів масової інформації у проведенні державницької лінії, у питаннях суспільно-політичного життя раніше була настільки важливою, що тодішній редактор газети Олексій Білоус був у складі бюро обкому Компартії. За роки незалежності сталося так, що ми прийшли до повної депрофесіоналізації, починаючи від вищих щаблів державних органів і закінчуючи регіональною, місцевою владою.

— Як же так сталося, що ми прийшли до такої ситуації в нашій незалежній державі?

— Ще в 2008—2009 роках у своїх брошурах я давав прогнози на майбутнє нашої держави. Тоді я презентував цю книгу всім депутатам, у тому числі Віктору Януковичу, Миколі Азарову, Андрієві Клюєву, Раїсі Богатирьовій...

Душа, у слово перелита

Які минають люди неповторні!
Хоч би іще хоч трошки побули!

Ліна Костенко.

Наше минуле і наше сучасне доводить, що ми — можемо, а якщо можемо, то й збудуємо рідну країну, в якій житимемо вільно, заможно, щасливо. У це свято вірила Віра Сергіївна Семенченко (1947—2015), докладаючи багато зусиль для утвердження правдивого слова в ЗМІ. Такі жінки рідкісні сьогодні серед творчого бомонду: в ній не було й тіні самозамилування, самовозвеличування, а здорові амбіції вона втілювала лише у праці. Це була людина-життєлюб, романтик-добротворець з ліричною душею і мужньою натурою бійця.

«Віра Сергіївна була яскравим багаттям, що зігріває всіх довкруж, сповнює енергією і радістю, справжнім вулканом добрих емоцій», — так написали колеги-журналісти «Чорноморських новин» у некролозі «Не згасне свіча пам’яті».

Народилася Віра Підмазко 27 липня 1947 року в Біляївці. «Вдячна долі, — писала вона в автобіографічному есе «Пісні, що пережили віки і стали святом душі», — що виросла у співочому краю серед простих, але таких високоморальних людей, для яких саме старовинна пісня була одвічним мірилом совісті, добра. Сьогодні відчуваю потребу у тому, щоб згадати пісні, які за все життя ніколи не чула по радіо чи деінде і які ніколи не вчила. Вони просто влилися в мене, як вливається у легені чисте, свіже повітря.

Моїх колег нетлінний слід

Листи з Нью-Йорка

Він стояв тоді на залізничному вокзалі геть не схожий на себе, веселого, жартівливого. Ніби вибачався перед нами, тихий, знічений. Відчувалося, йому нелегко дався той відчайдушний крок — на схилі літ залишити рідну Одесу й шукати щастя десь там, за океаном. «Може, там допоможуть моїй Галці». Це про дружину, хвору на серце. На операцію лікарі не наважувалися з огляду на вік і стан здоров’я.

Леонід Миронович Золотарьов був старожилом «Чорноморки». Перший запис про роботу в нашій редакції з’явився у його трудовій книжці 22 березня 1944 року, менш ніж за три тижні перед визволенням Одеси від німецько-фашистських загарбників, одразу після повернення з евакуації (він був невійськовозобов’язаним через вади слуху від народження). Й одразу гостру, проникливу публіцистику почав видавати на сторінках газети. Бо ж мав досвід журналістської роботи: перед війною працював у багатотиражці «Блискавка трамваю» Одеського трамвайного тресту, під час евакуації в південні регіони Союзу — і в пресі, і на радіо. Недарма у 1945 році за «довголітню та плідну роботу» його преміювали відрізом на костюм, що засвідчене записом у трудовій книжці.

Це була надзвичайно активна людина. До всього йому було діло, знав усе і про всіх в Одесі, і його теж добре знали. Тож і на газетних шпальтах з-під його пера з’являлися глибокі аналітичні, із заглибленням у проблеми, матеріали. Все в нього виходило легко, без особливої напруги (чи то нам тільки так здавалося), завжди перебував у доброму творчому настрої.

Оповідки з історії газети «Чорноморські новини»

(Закінчення. Початок у номерах за 17, 22, 24 червня, 1 та 6 липня).

Сто років видання, знаного в усій Україні! Я окидаю умовним зором цей неабиякий шлях і бачу свою газету напередодні жовтневого перевороту 1917-го, в пору Української революції 1917—1921 років під синьо-жовтими прапорами, іноземної інтервенції, легальну, підпільну, знову легальну, знову підпільну і, нарешті, легальну — з розстрільною смугою — аж до того, як стала фронтовою, а потім, після Перемоги над фашистськими загарбниками, одягнену в спецівку відбудовниці, на риштованнях, так би мовити, «розвиненого соціалізму», коли патріоти-шістдесятники й пробудили український народ, покликавши його на новий герць у «штурмі неба».

«Чорноморка» на цьому етапі здобуття українським народом волі, незалежності й самостійності, неймовірно складному й драматичному етапі, поступово підхоплювала прапор народної боротьби і поставала на виду людності Півдня України дедалі сміливішим сурмачем. Перебудова, Народний рух, з’ява і крах ГКЧП — й ось вона, омріяна мета у формі справжньої Української держави!

«Чорноморські новини». Так назвалася газета у вільній Україні. Спочатку була ейфорія, а потім настав час буденної, чорнової державобудівної роботи. Не обійшлося без гіркоти, болю, розчарувань...

Ось коли знадобилося українцям публічне слово — підтримки, аналізу, застороги чи й неприйняття — з кінцевою метою переконати їх: те, що здійснили, — безповоротне, навіки.

Два Матвійчуки

Едуард Матвійчук — глава Одеської обласної державної адміністрації, або коротше — губернатор Одещини. Цабе, ще й немале.

Що нам відомо про пана Едуарда або ближче до життя — «господина Эдуарда Матвейчука»?

Народився у Закарпатті. Очевидно, українець. Рідна мова теж, очевидно, українська. Обраний до Верховної Ради України 2006 року за списком «Нашої України». У Раді переметнувся до Партії регіонів. 2010-го президент Янукович призначив його губернатором Одещини.

Чим відзначився «господин Эдуард Матвейчук» на своєму високому посту?

По-перше, своєю нелюбов’ю до державної — його рідної — мови. Ні у праці, ні в офіційних виступах пан Едуард не користується державною мовою. Чи це його особиста примха, чи так його інструктував «старший урка» — не знаємо. Зате нам відомо інше.

 

Наш оберіг і наша правда

19 липня ми відзначатимемо 100 років з дня заснування нині єдиної обласної україномовної газети «Чорноморські новини», яка за фактом є однією з найстаріших газет України, а на за суттю — вічно молодою, оскільки колектив досвідчених працівників редакції постійно поповнюється талановитою молоддю, котра продовжує кращі традиції видання.

100-літній ювілей газети — це не тільки свято її редакції, це свято всіх її постійних читачів і шанувальників, свято всіх українців Одеси та області. І все ж, передусім, сьогодні ми вітаємо з цим святом нинішній склад редакції, а також ветеранів газети. Низький вам уклін і чистосердечна подяка за вашу подвижницьку щоденну роботу!

Новітній етап у житті газети почався в день проголошення незалежності України — 24 серпня 1991 року, коли колектив ухвалив рішення про перетворення газети з органу обкому Компартії в обласну громадсько-політичну і проголосив основні програмні принципи: утвердження української державності, відродження національної свідомості, української мови і культури, відстоювання громадянських прав, честі, гідності кожної людини, незалежно від національності, політичних поглядів, віроспові-дання. І всі ми є свідками, що впродовж останніх 26 років редакція неухильно дотримується цих принципів.

«Чорноморка» — українська газета не лише за мовою, а й за змістом своїх публікацій. На її шпальтах друкуються високопрофесійні аналітичні матеріали з усіх аспектів життєдіяльності нашого суспільства, представляючи думки і позиції різних громадських і політичних рухів та організацій, науковців, експертів, письменників, простих людей. За своїм наповненням газета є високоінтелектуальною і високодуховною, що вкрай необхідно для виховання молодого покоління українських громадян.

Відпочивай, але й про режим не забувай!

Літо. Час відпусток. Звісно, багато хто вибирає відпочинок на морі. Географічно склалося так, що південні кордони нашої Батьківщини проходять по Чорному морю та річці Дунай. Відтак у цих районах діють певні режимні обмеження. Для того щоб ваш відпочинок не був зіпсований, нагадуємо деякі правила прикордонного режиму.

Громадяни України в’їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують особу. Ця вимога поширюється й на іноземців, тільки їм додатково треба мати ще й документи, які підтверджують законність перебування на території України.

В’їзд і перебування у місцевості, між державним кордоном і лінією прикордонних інженерних споруджень громадян України та інших осіб допускаються як виняток у порядку, який встановлюється МВС.

Капітанам або судноводіям морських і річкових суден, власникам маломірних суден, водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивозити з них осіб, які не мають відповідних документів.

Як захиститися від кібератак?

На базі Торгово-промислової палати України запрацює антикризовий центр кіберзахисту бізнесу. Рішення про його створення стало результатом «круглого столу» «Наймас-штабніша кібератака на український бізнес: як захиститися?», що 10 липня відбувся у ТПП України. Фахівці антикризового центру безкоштовно консультуватимуть бізнес, який постраждав від кібератаки, й допоможуть попередити можливі кіберзагрози у майбутньому. Адже, за прогнозами, через кілька тижнів Україні варто очікувати на нову хвилю кібератак, націлену на комп’ютерні мережі, що працюють на операційній системі Linux, а це 70% ринку — і банківського, і державного.

Вітчизняна бізнес-спільнота занепокоєна тим, що жодна державна структура досі не оприлюднила дорожню карту виходу із ситуації, яка склалася. Рекомендації для бізнесу наразі надала лише Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації. Представники кіберполіції, СБУ, Мінфіну, а також юристи та кращі експерти у сфері кібербезпеки разом із бізнесом, що постраждав від кібератаки, дискутували про те, наскільки ефективними є сучасні системи захисту, чи може кібератака бути визнана форс-мажором та які правові й фінансові наслідки кібератак для бізнесу.

З юридичної точки зору, користувачі програми «M.E.Doc» не можуть розраховувати на відшкодування збитків, адже жоден вендор не несе відповідальності за свій софт. Тож замість боротьби з наслідками кібератаки компаніям потрібно «зафіксувати збитки», а зекономлені на цьому гроші спрямувати на підготовку до наступних атак. І надалі завжди читати EULA перед тим, як купувати софт, а не після. Ще один ключовий меседж, який прозвучав «на круглому столі»: інформаційна безпека та IT-підтримка — це різні напрямки роботи, відтак для гарантованого захисту даних, створення та налагодження систем захисту варто залучати різних спеціалістів.

На роботу до Польщі. Легально

Безвізовий режим не дає права на легальну роботу у Польщі, проте суттєво спрощує працевлаштування у цій європейській країні. Робоча віза тепер не є необхідною умовою, але потрібен її «замінник», що дає право на роботу. Для легального працевлаштування ви маєте отримати так зване «oњwiadczenie» (декларацію про намір працевлаштування іноземця) або ж традиційний дозвіл на працю.

Перший документ отримати значно простіше. Він оформлюється для громадян лише кількох держав, включаючи Україну, і дає право працювати у Польщі не більше ніж шість місяців на рік. Цього достатньо для тих, хто шукає там сезонної роботи.

Для того, аби громадянин України отримав «oњwiadczenie», польський роботодавець має заповнити декларацію з його та своїми даними і зареєструвати цей документ у місцевому управлінні праці. Ця декларація наразі оформлюється безкоштовно і може надаватися як на місці, коли робітник уже прибув до Польщі, так і до його виїзду з України.

Отже, Варшава офіційно дозволила працевлаштування для тих громадян України, які подорожують: або в межах безвізового режиму, або з шенгенською візою, виданою іншою державою (тобто не Польщею).

Десятиліттями пліч-о-пліч

На шляху від журналістського задуму до читача будь-яка газетна публікація проходить етап матеріалізації — друкування написаного на папері.

Саме цю відповідальну роботу впродовж десятиліть виконують наші партнери із видавництва «Чорномор’я», яке у ті, пріснопам’ятні, часи називалося суголосно з газетою — «Чорноморська комуна». Змінилися часи, змінилися назви, але не змінилися партнерські стосунки газети з головним поліграфічним підприємством Одещини, яке нині очолює Олександр Парамоненко.

Отак, упродовж десятиліть і працюємо пліч-о-пліч — редакція та видавництво. За що, безумовно, ми, газетярі, вдячні колегам-поліграфістам.

Колектив «ЧН».

Наші спільні цінності

Столітній ювілей газети «Чорноморські новини» є важливою подією для української громадськості. Зусиллями невеличкого колективу на чолі з Іваном Мельником та Ольгою Сірою твориться напрочуд цікаве та корисне видання, що сповідує цінності свободи, патріотизму, гуманізму та людської гідності.

Справжні українці мають добру вдачу, люблять свободу та вміють воювати. Саме ці базові чесноти викликають симпатії багатьох людей у світі. Четвертий рік Україна воює з фашистською Росією, захищаючи тим самим усю Європу від східних дикунів. Українці ніколи не зазіхали на чужу тери-торію, але здатні захистити власну оселю. 2014-го саме добровольчі батальйони та волонтери зупинили російську навалу, викликавши захоплення цивілізованих народів.

«Чорноморка» — патріотична газета, послідовно українська. В Україні існують дві партії — українська та антиукраїнська. Ще стародавні римляни казали: Patriam amamus, non quia magna est, sed quia nostra — Батьківщину любимо не тому, що велика, а тому, що наша. Для Української партії Україна — це абсолютна цінність. Її успіхи — це наші успіхи. Українська еліта, українська духовна аристократія — це люди, які вміють та роблять корисну для країни справу не заради власного добробуту, а задля слави України. Для мене це, зокрема, Михайло Аксанюк, Йосип Бурчо, Олексій Волович, Іван Мельник. Вони видають газети, друкують статті та розвідки, формуючи суспільну думку. Ще Шарль Моріс де Талейран зазначав: «Я знаю когось, хто сильніший за Наполеона та його полководців, за монарха та його придворних. Цей хтось — громадська думка».

Дружня талановита родина

З цією великою, талановитою, глибоко порядною і патріотичною родиною «Чорноморські новини» поєднує не один рік щирої дружби.

Наталія Францівна Вітвицька — мама і бабуся цієї родини — була серед тих, хто першим став на захист газети у час випробувань, у 2010—2013 роках.

Її доньки — Галина Гульвас та Ольга Вітвицька — не раз дивували-частували наш колектив сюрпризами-смаколиками. А що вже й казати про талант ще однієї доньки пані Наталії — Олени Завірюхи, яка майструє такі ось дивовижні фігурки («Першу читачку «Чорноморських новин» вона виготовила на 98-ліття газети, а напередодні 100-річного ювілею презентувала ще й «Козака-оборонця»).

Підростає у родині й нове талановите покоління. Так, Віктор та Микола Гульваси вже не раз публікувалися на сторінках «ЧН», розповідаючи про шкільне життя-буття, спортивні захоплення. Найменшенькі ж онучата теж не пасуть задніх — власноруч виготовили листівки-вітання до ювілею «Чорноморки».

Дякуємо вам, шановні, за дружбу, підтримку і небайдужу життєву позицію!

Наша газета — це кожен з нас

Унікальний ювілей, образ якого наповнений цілим ХХ найдраматичнішим століттям, століттям мрій, надій та найтяжчого болю, що став спадком багатьох поколінь українського етносу в борні, у втратах та поневіряннях скалічених душ...

Гострота драматизму в просторі нашого ареалу не вщухає і в буремному ХХІ столітті та доповнена новими модифікаціями зла, що приправлене гучним лукавством.

Нині святкуємо сто років нашому образу, що трансформований у сьогоднішній час і день.

Цей образ бачимо нині другом самому собі, тому, хто витримав спокуси та загрози потребі на право самоідентифікації.

Наша газета — це кожен з нас, як частки Великого цілого нашого безкінечного, в будь-яких вимірах — у просторі.

З ювілеєм, дорога газето!

Від Одеської обласної організації НСХУ —
художник Сергій САВЧЕНКО.

Любов на все життя

«Чорноморська комуна» була для мене першим місцем роботи. Але це сухе канцелярське визначення. Озираючись назад — а в газету я прийшов у грудні 1985 року — хочу сказати, що «Чорноморка» відкрила мені двері в загадковий і постійно мінливий світ журналістики. Вона стала щаблем тих дивовижних сходів пізнання довколишніх і себе, якими я крокую вже більше тридцяти років. Газета виявилася початком нитки чарівного клубка творчості, йти за яким зовсім не втомився.

Погодьтеся, що від першого місця роботи багато залежить. Часто молода людина, яка невдало стартувала у трудове життя, помилково вирішує, що обрана нею професія — не її. Тільки тому, що на першому місці роботи щось не склалося. 

Мені пощастило. «Чорноморська комуна» не тільки допомогла розпочати трудову діяльність, а й взагалі утвердила мене в думці, що журналістика — це покликання, якому варто присвятити життя.

Адже все могло бути інакше. Я з родини військових. До Одеси ми приїхали у 1974 році. За то-дішніми законами від вивчення української мови був звільнений. Літературу, щоправда, вивчав. В університеті — та ж історія з вивченням української. Зрозуміло, що займався творчістю. Писав вірші, в школі випускав стінгазету, пописував до університетського «бойового листка». Але, чесно кажучи, завершуючи навчання на філфаці, вже майже змирився з тим, що буду вчителем російської мови і літератури.

Iз людьми і для людей

100-річчя від виходу першого номера відзначають цього липня працівники «Чорноморських новин». Ця газета вирізняється не лише тим, що виходить українською мовою, яку, на жаль, рідко почуєш в Одесі, а й незламною проукраїнською державотворчою позицією. «Чорноморка» давно користується повагою жителів міста й області, хоча багато хто із них має різні, іноді протилежні, політичні вподобання та світогляди.

Упродовж свого існування газета змінювала назви й засновників, але друкуватися не припиняла. У буремному 1918-у навіть виходила французькою, а з 1 серпня 1929 року, отримавши назву «Чорноморська комуна», і до сьогодні — тільки українською. Внесок колективу редакції в оборону міста під час Другої світової війни відзначено медаллю «За оборону Одеси». У повоєнні роки газета висвітлювала відбудову промисловості та трудові звитяги кол-госпників.

Вікопомного для України 24 серпня 1991 року колектив редакції ухвалив рішення про перетворення газети з органу обласного комітету партії на обласну громадсько-політичну і проголосив основні програмні принципи: утвердження україн-ської державності, відродження національної свідомості, україн-ської мови і культури, відстоювання громадянських прав, честі, гідності кожної людини, незалежно від національності, політичних поглядів, віросповідання. Із 1 січня 1992-го (за чверть віку до декомунізації) газета виходить під назвою «Чорноморські новини». У 2000 році тодішня патріотично налаштована облдержадміністрація увійшла до складу співзасновників видання та всіляко його підтримувала. Після приходу 2010-го до влади нових чільників ОДА вийшла зі складу співзасновників газети.

Доторкнутися до живої історії

У головному читальному залі Одеської наукової національної бібліотеки з 19 липня експонуватиметься книжково-ілюстративна виставка «Чорноморські новини» — історія розвитку інтелектуальної думки на Одещині», присвячена 100-літньому ювілею виходу першого номера цієї обласної громадсько-політичної газети.

З цим авторитетним друкованим ЗМІ нашу книгозбірню поєднує багаторічна плідна спів-праця. У фондах скарбниці ОНББ зберігаються рідкісна ретро-періодика, перші примірники 

газети, тож торкнутися живої історії зможе кожен, завітавши на Пастера, 13.

«Чорноморка» відображає погляди і настрої широких верств українського суспільства, насичує інтелектуальний інформа-ційний простір, приваблюючи читачів відвертістю та правди-вістю публікацій на актуальні теми. З моменту заснування газета приділяє підвищену увагу такій націотворчій постаті, як Тарас Шевченко, що висвітлено в бібліографічному покажчику «Т.Г. Шевченко в одеській пресі» (2007), підготовленого працівниками ОННБ.

Варта шани та захоплення

Наші колеги — газета «Чорноморські новини» — відзначають 100-річчя від свого заснування.

Ми раді приєднатися до численних привітань на адресу творчого колективу. Приємно, що на інформаційному просторі області саме ця газета не зраджує ідеям національної свідомості, патріотизму, надихає та подає приклад вірного служіння газетярській справі, пропагує любов до рідного українського слова. Принциповість, непохитна віра колективу газети в незалежність нашої держави варта шани та захоплення.

У ці визначні для «Чорноморських новин» дні ми тепло вітаємо колег з ювілеєм! Бажаємо вам, шановні, натхнення, нових відкриттів на сторінках нашої улюбленої газети та цікавих дописів! Нехай ще довго не згасає ваша зоря, а сторінки газети привертають усе нових та нових читачів!

Зі святом вас, шановні! Добра вам, миру та злагоди!

З повагою та любов’ю —

колектив районної газети «Вісті Ананьївщини».

Віддані нашій «Чорноморці»

Я багато років передплачую газету «Чорноморські новини», бо її творчий колектив плідно співпрацює з козацтвом. 

Газета розміщуює на шпальтах матеріали про наші буденні турботи, про військово-патріотичне, духовне виховання молоді, про відродження української культури, цікаві історичні розвідки.

Із задоволенням буваю в редакції. Там завжди панує щира, дружня атмосфера, там завжди раді читачеві, дописувачеві чи будь-кому, хто прийде за порадою, допомогою.

Від усього серця вітаю цей воістину патріотичний колектив зі святом — з першим століттям — і бажаю козацької наснаги, здоров’я, щастя, сімейної злагоди і благополуччя, великих тиражів і гарних статей!

Вселяє віру у пільну справу

Шановний Іване Володимировичу та всі, хто причетний до «Чорноморських новин»!

Від мене й моєї родини прийміть найщиріші вітання з таким поважним ювілеєм рідної української газети, яка стоїть на сторожі державності, а кожен новий номер вселяє віру в спільну справу, відроджуючи історичну правду, гуртуючи українство на Одещині.

Ви вистояли і холод, і фінансовий голод...

Деякі номери розсилаю своїм колегам. Вони стверджують: у їхніх обласних центрах такої газети нема.

То хай живе наша улюблена «Чорноморка»! 

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ,
заслужений діяч
мистецтв України,
лауреат літературної премії імені Олеся Гончара.

Україномовна опера: загибель відкладається?

Почну з твердження, яке здасться декому єретичним, але яке, водночас, важко спростувати, залишаючись у рамках звичайної логіки: у другій половині ХХ століття оперне мистецтво (в тому розумінні, яке закладали в нього великі композитори минулого) зазнало драматичних і дуже неоднозначних змін. Адже і Верді, і Вагнер, і Шостакович ставилися до своїх творів як до музичних драм, де розуміння кожного слова важить анітрохи не менше від музики. Натомість спричинений економічними стимулами (велетенські гонорари «зірок» зумовили короткі ангажементи, й переучувати партії щоразу новою мовою стало складно) перехід до практики виконання опер мовами оригіналів звів цей елемент розуміння кожного слова нанівець. Попри наявність табло з перекладом, опера повсюдно перетворилася на поєднання вокалізів та пантоміми (часто доволі екстравагантної, на тлі не менш екстравагантної сучасної сценографії). Але драматичні репліки, які є в кожному оперному шедеврі, вже ні в кого не викликають відчуття морозу по шкірі.

Відразу хочу застерегти: я в жодному разі не заперечую права на існування того, що називають оперою зараз. Я розумію, що вже встигло з’явитися нове покоління театралів, і тим, хто шалено аплодують сьогодні Людмилі Монастирській в «Аїді», «Турандот» чи «Тосці», здебільшого вже глибоко байдуже до значення слів, які оперна «діва» проголошує зі сцени. Але визнаймо очевидне: це — принципово інший жанр, аніж той, у якому реалізували себе Карузо, Баттістіні, Руффо, Шаляпін, Крушельницька, Мишуга, Гмиря, Козловський, для яких важило значення кожної окремої репліки…

«Інтелігенція і влада»: майже 700 досліджень

Роздуми про майбутнє починаються через вивчення досвіду минулого. Непересічна істина, яка неодноразово доведена. А де шукати справжньої історичної об’єк-тивності та переосмислення минулого? На сторінках фахового наукового видання.

Кафедра історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету вже 15 років поспіль видає громадсько-політичний збірник «Інтелігенція і влада», який посідає помітне місце серед наукових видань країни. Його перший номер побачив світ ще у березні 2002-го, і відтоді вийшло друком 35 номерів. У 2015-у збірник пройшов чергову реєстрацію й знову був визнаний фаховим, тобто внесений МОН України до переліку видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук. Ініціатор і незмінний редактор збірника — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри Григорій Іванович Гончарук.

Матеріали, що публікуються у науковому збірнику в останні роки, подаються в контексті нового осмислення історії українського народу. Наукові статті переважно висвітлюють ті сторінки минулого, які тривалий час з ідеологічних міркувань розглядалися поверхово, замовчувалися або свідомо перекручувалися. Особливу увагу дослідники приділяють темам науково-педагогічної діяльності, міського самоврядування та адміністративного управління, взаємодії влади й інтелігенції. Найяскравіші постаті, які колись жили в Україні та працювали на її благо, також стали об’єктами наукових пошуків. Скажімо, вміщені серії статей про Л. Лук’яненка, В. Чорновола, Є. Чикаленка та інших патріотів України. Окремо до-сліджуються питання української історіографії. Це дає можливість звернутися до першоджерел та подивитися на минуле очима сучасників.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.