22  січня — День  Соборності  України

День Соборності України — свято, яке відзначається щороку в день проголошення Акта возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 року) Четвертого універсалу Центральної ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Україн­ську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918-го. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року.

Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву «синдром Збруча», однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР — історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.

На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою.

21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності святкується з 1999-го.

У 2013 році в Україні знімуть мораторій на продаж землі. Закон про ринок землі вже прийнятий парламентом у першому читанні.

Що чекає українське село та сільськогосподарські землі після легалізації закону та зняття мораторію? Про це кореспондент УНІАНу запитав у генерального директора Центру аграрних реформ, експерта, який підтримує найтісніший зв’язок з українським фермерством, учасника робочої групи з підготовки одного з проектів закону про ринок землі Любові МОЛДАВАН.

— Любове Василівно, всі двадцять років, відколи стартувала аграрна реформа, ви багато писали, що Україні слід обрати французький варіант розвитку агросектору. Ви сотні разів доводили журналістам, міністрам, кандидатам у президенти, що нам, як більшості європейських країн, ставку необхідно зробити на розвиток фермерства. Але сьогодні в агросектор прийшли власники облгазів, вугільних та металургійних комбінатів, іноземні компанії. Україна йде шляхом формування латифундії, тобто концентрації сотень тисяч гектарів в одних руках. Чому так сталося і чи означає це, що із мрією про французький варіант розвитку українського села слід попрощатися назавжди?

Ідея соборності України у творчості Шевченка і сучасному житті

Традиційно все українське починається з Шевченка. Особисто в мене інші фаворити української літератури, але традиція є традицією. Отже, ідея соборності у творчості Шевченка має два напрями: радикальний (об’єднання етнічних українських земель) і помірковано-наївний, що збігається з метою «братчика» Костомарова у листі подяки до О. Герцена: «…мы бы желали, чтобы все другие Славяне соединились с нами в один союз, даже под скипетром русского царя».

Якою ж український геній насправді бачив Україну? Навряд чи ми колись дізнаємося про це, але гадаю, що власне поетові ближча патріотично-радикальна точка зору, а поміркована була розвинена: цензурою царату (Шевченка й так висилали, а могли б взагалі стратити); толерантністю й моральними принципами поета; відсутністю методів боротьби за радикальні ідеї соборності...

Ранок 19 січня в Одесі розпочався з резонансної пожежі: у самому центрі Аркадії спалахнув елітний нічний клуб-ресторан «Ассоль».

Як поінформувало управління МНС в Одеській області, о 08.47 на центральний пульт зв’язку надійшло повідомлення про пожежу в нічному клубі «Секрет», розташованому в центрі Аркадії. На момент прибуття перших пожежно-рятувальних підрозділів, вогонь охопив і розташовану впритул будівлю ресторану «Ассоль». Пожежі присвоїли підвищений номер виклику. Площа загоряння сягала 200 кв. м, причина пожежі і сума збитку уточнюються.

Американський журнал The Economist обновив свій індекс «біг-мака». Згідно з ним, українська національна валюта недооцінена на 50,2%. Таким чином, за цим індексом вартість одного долара США в Україні повинна рівнятися 4 гривням. До того ж, за цим рейтингом, українська валюта — друга за недооціненістю у світі.

Індекс «біг-мака» — неофіційний спосіб визначення паритету купівельної спроможності, заснований на теорії, за якою валютний курс повинен вирівнювати вартість кошика товарів у різних країнах, але замість кошика товарів береться один стандартний бутерброд, що випускається компанією «Мак’Дональдз». Це робиться для того, щоб визначити реальні обмінні курси різних держав. Таке дослідження проводиться журналом The Economist з 1986 року. «Біг-мак» як еталон використовується з двох причин: по-перше, він містить у собі достатню кількість різних продовольчих товарів (хліб, сир, м’ясо, овочі), а по-друге, ««Мак’Дональдз» представлений у більшості країн світу.

Під проводом Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) за мовчазної згоди сільгоспнауки й багатоликого чиновництва в нашій країні підготовлена і вже розглянута в першому читанні парламентом безпрецедентна за своїми наслідками для всіх громадян України економічна диверсія під назвою «Законопроект про ринок землі». Без сумніву, такий закон потрібний, але…

Якщо у початковому варіанті законопроекту фігурувала вартість гектара землі 20 тисяч гривень, то надалі Держкомзем зробив остаточну нормативно-грошову оцінку всіх сільгоспугідь у розмірі 12 тисяч гривень за гектар. Для країни загалом ця оцінка занижена щонайменше у десять разів, а для чорноземних районів — у 20 — 25.

Що це означає для всіх нас?

Минулого тижня провладна більшість Верховної Ради відмовилася включати до порядку денного два антикорупційні закони, подані опозиційними депутатами. Один документ зменшував суму разової витрати держчиновника, що підлягає декларуванню, із 150 тисяч до 15 тисяч гривень. Другий законопроект містив правки до Кримінального кодексу, що приводили його у відповідність до Конвенції ООН проти корупції.

Пропрезидентська більшість у парламенті послідовно блокує будь-які антикорупційні ініціативи, бо знає, що ухвалений закон може бумерангом ударити по «своїх» депутатах. Проте члени «Фронту змін» Арсеній Яценюк і Микола Мартиненко домоглися створення парламентської комісії з розслідування діяльності скандальної компанії «Лівела».

Подальше збільшення соціального розриву між бідними й багатими українцями може незабаром призвести до вибухонебезпечних настроїв у суспільстві. Таку думку в коментарі «Укрінформу» висловив керівник центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

«Проблема тотального розриву між багатими й бідними в Україні реально існує, і відчуття соціальної несправедливості в суспільстві наростають. Якщо її не вирішувати, це автоматично означає накопичення «вибухонебезпечного матеріалу», тобто протестних настроїв, які рано чи пізно будуть спрямовані проти влади та персоналій, що ототожнюються з несправедливим багатством», — вважає політолог.

Найбільший банк Великобританії і другий за розмірами у Європі — HSBC — зробив прогноз розвитку топ-100 економік світу до 2050 року. Відповідно до цих розрахунків, клуб великих економік світу, які швидко ростуть, покинуть Росія і Бразилія, а їхнє місце займуть Чилі, Перу та... Україна. Попередній прогноз HSBC (на десятиліття, що минуло) виявився близьким до реальності.

Банк HSBC фактично запропонував альтернативний варіант концепції клубу великих економік світу: з переліку тих, хто швидко росте, випадуть Бразилія і Росія, чиї господарки додаватимуть «лише» по 3 — 5% на рік. Лідерами росту стануть Філіппіни, Чилі, Перу та Україна — спрацює ефект низької бази, хороша демографія (це не стосується України) і поліпшення законодавства.

Вона була лютеранкою: пращури по материнській лінії мали німецьке походження. Сам Господь привів її до церкви, коли кірха ще стояла в руїнах. У звичайну залу по вулиці Градоначальницькій, де було світло та затишно. Громада, уважний пастор зустріли її привітно. Тож до сьогодні жінка відвідує євангельсько-лютеранську церкву святого Павла. Трохи знає німецьку мову, читає Гете та Гейне. Молитви вивчає німецькою та українською мовами. Такою є моя добра знайома.

У день православного Різдва Христового до церкви не пішла, поїхала до найближчого бювету по воду, щоб під відкритим небом поспілкуватися з Творцем. Погода чудова. Хоч накрапав дощ, але не холодно. Навіть приємно. Набравши води, присіла на паркову лавку перепочити, подихати свіжим, майже весняним повітрям.

Сповнилося 80 років від дня народження талановитого мистця, художника-самоука, заслуженого майстра народної творчості України Ростислава Палецького.

Доля відпустила йому 46 років життя, з них лише десять найяскравіше сяяла його зірка на мистецькому небосхилі, дивуючи всіх та освітлюючи присмеркові сутінки у багатьох душах.

Тривалий час це ім’я перебувало у забутті: покликаний бути виразником української самобутності, мистець не вписався у радянську систему, і про нього навіть не згадували. Й лише у 2007-у він знову повернувся до нас, повернувся до свого народу, як і за життя приходив до нього, мистецьким відкриттям та щирим захопленням. Повернувся в час, коли знову доводиться захищати нашу автентичну культуру, яку постійно прагнуть відсунути кудись на узбіччя, принизити, знищити.

Попри всю свою позірну шляхетність та європейськість (котра вже давно в минулому), які потрібно відновлювати, Одеса — місто байдуже, щоб не сказати: жорстоке. Цю байдужість і цю жорстокість сповна відчула на собі Анна Яблонська, яка потребувала лише одного: щирої зацікавленості та підтримки. На жаль, Одеса не розгледіла цей молодий, ще не зміцнілий талант, який у майбутньому міг прославити це місто у світі. Говорити про це сьогодні потрібно ще й тому, щоби у майбутньому не припуститися подібної помилки.

У той час, як отримувала визнання у Європі (згадаймо лише поїздку до Великобританії), тут, на Батьківщині, у її рідному місті, для неї — а точніше, — для її п’єс, двері великих театрів були зачинені. Зате її визнали у Росії — Москва, як завжди, переманює таланти, особливо з України, де їх завжди багато, щоби потім назвати їх своїми. Анну Яблонську там називали явищем в російській драматургії. На тій лише основі, що вона писала російською мовою…

Інформація про 304 випадки захворювання на вітряну віспу за тиждень та про карантин у дитячих садках не відповідає дійсності. Про це повідомила начальник епідеміологічного відділу обласної СЕС Людмила Красницька.

У вівторок, о пів на сьому вечора, на офіційному сайті міста з’явилася дивна інформація, яка ви­кликала гучний резонанс серед батьків школярів та дошкільнят. Буцімто, за останній тиждень в Одесі стрімко зросла кількість випадків захворювання на вітряну віспу. «Так, у період з 9 по 15 січня 2012 року зареєстровано 304 випадки захворювання, що на 15% більше, ніж за попередній тиждень (304 проти 249). В епідпроцес втягнуто 63 дитячі дошкільні заклади», — повідомляв сайт. Однак, за словами Людмили Красницької, кількість недужих, яку обнародувало управління охорони здоров’я міськради, не відповідає дійсності. Насправді таку кількість хворих зареєстровано не в період з 9 по 15 січня, а з початку року. Тому жодного приводу для паніки нема. «Яких-небудь ускладнень для вітряної віспи на цей період часу взагалі нема. Захворювання реєструються у дитячих дошкільних закладах в одиничних випадках, і з цього приводу заклади не закриваються — там лише проводяться протиепідемічні заходи», — наголосила Людмила Красницька

Перший робочий тиждень після новорічних канікул розпочався страшною вранішньою аварією на проспекті Шевченка. Головними винуватцями фігурують місцеві «мажори». На гучний інцидент швидко зреагував очільник області.

«STOP, мажоре!»

Одеським «мажорам» оголошено війну. Про це на апаратному засіданні, яке відбулося в понеділок, заявив Едуард Матвійчук. Він повідомив, що зранку мав довгу розмову з новим керівником обласної міліції, результатом якої є дві речі. По-перше, раз і назавжди планується вирішити питання зі справами одеських «мажорів», які чинять свавілля на дорогах, і при цьому завжди виходять сухими з води. Яскравий тому приклад — ранкове ДТП поблизу Палацу спорту, свідком якого був сам голова ОДА. За його словами, один з місцевих князьків на BMW X5 після бурхливої ночі в нічному клубі, алкогольних напоїв та наркотичних курильних препаратів на скаженій швидкості врізався у Wolksvagen Passat. Удар був настільки сильним, що обох «німців» розвернуло. Авто отримали серйозні пошкодження — бампери, капоти та двигуни буквально перетворилися в спресований металобрухт (на знімку). Водій та пасажири BMW X5 не постраждали, а от власник «Фольксвагена» у важкому стані потрапив до лікарні. За словами завідуючого оперативним відділенням міської станції «Швидкої допомоги», у постраждалого — струс мозку, травми грудної клітки та тупа травма живота. Проте, коли справа дійшла до даїшників, розпочалася підтасовка фактів: свою вину горе-чиновник намагався спихнути геть на третю особу, яка до інциденту не мала ніякого відношення. Побачене настільки вразило губернатора, що він, не відкладаючи справу в довгу шухляду, вирішив негайно оголосити війну «мажорам» на дорогах. «Я звертаюся до всіх! Шановні наші чиновники, шановні наші бізнесмени! Віднині, і в цьому ми знайшли повне розуміння з керівництвом обласної міліції, віднині з цим буде покінчено!» — заявив він.

Самому собі не віриться, що серед зими за вікнами може періщити, по-осінньому холодний, січневий дощ. І так майже по всій Україні. Почнеш розказувати юнакам та дівчатам, малечі-дітлахам, як ми, «діти війни», брали найактивнішу участь у Різдвяних святах, усі затамовано слухають. Як якусь дивну-предивну казку. А вже потім задають численні запитання з неодмінним висновком: «От «повезло» нашим дідусям і бабусям! Таке воістину бачити. Та ще й не один раз». Тож приєднуйтесь до гурту та послухайте знову про невигадану історію нашого весело-гомінкого свята Водохреща.

Давно то було. Якраз по війні з ненависним фашизмом. Зими стояли люті-прелюті. Наше селище Мала Виска різала навпіл голубою стрічкою повновода річка Вись. Особливої широчіні вона набирала в районі місцевого цукрозаводу і бігла в обіймах берегів під залізничний міст, повз церкву та двоповерхову школу-десятирічку, яка пильним вартовим стояла на узвишші та спозирала хід мирян до Божого храму. Далі живильна артерія круто забирала вліво, цілувалася з кам’яними, посивілими від давності, валунами і зникала десь між вербами та очеретами. Характерно, що таку ж назву носить річка і в сусідньому славному місті Новомиргороді, яке розкинулося на її берегах за 25 кілометрів від Малої Виски.

Випадки із зникненням людей у катакомбах для Одещини не новина. Підземелля приваблює своєю таємничістю, тож цікаві забираються туди всупереч правилам безпеки і попередженням. Так, у 2006 році в катакомбах Холодної Балки зникло троє осіб. Їх вдалося знайти через 5 годин. У 2009-у в районі села Нерубайське пропав спелеолог, якого, на щастя, через дві доби знайшли живим. Сьогодні в підземних коридорах шукають Костянтина Шарикова…

Спелеолог-аматор Костянтин Шариков спустився у катакомби Холодної Балки 7 січня. 22-річний юнак всупереч правилам безпеки перебування в штучних підземних порожнинах, відправився туди один. Спочатку батьки і друзі шукали хлопця власними силами, однак час ішов, а результатів не було, тож 10 січня вони звернулися за допомогою до МНС. Операція з пошуку Костянтина тривала не одну добу, в ній брали участь майже вісімдесят рятівників, співробітників міліції і добровольців, а також аварійно-рятувальний загін спеціального призначення, який забезпечував обігрів пошуковців, освітлення місця стоянки та організацію зв’язку за допомогою польових телефонів.

Одинадцять осіб загинуло, доля ще двадцяти чотирьох людей залишається невідомою, десятки постраждалих, понад чотири тисячі шокованих, Середземномор’ю загрожує масштабне екологічне лихо... Такі попередні наслідки катастрофи круїзного лайнера Costa Concordia, що сталася минулої п’ятниці біля берегів Італії.

Судно, на якому відпочивало понад три тисячі людей і ще було понад тисячу персоналу, вночі минулої п’ятниці напоролося на підводний риф і почало тонути. Слідство покладає провину на капітана лайнера Франческо Скеттіно, його арештовано. Капітана обвинувачують у ненавмисному вбивстві, затопленні і втечі з корабля.

У наш гнилий час, коли влада не хоче — не вміє! — «почути кожного», так рідко випадає зустріч з чимось рідним, близьким, по-науковому кажучи — автентичним. Себто зустріч з українською піснею, національною традицією, джерельної чистоти українською мовою… Чи то десь на сцені, чи на телеекрані, а чи й на вулиці.

Не раз доводиться чути від людей про невтримне бажання гримнути кулаком по тому зомбоящику — телевізору, котрий від ранку до вечора показує одне й те саме — чуже, остогидле, дурнувато-примітивне, від ранку до вечора — не по-нашому. І не треба цього робити — для такої злості є інше спрямування. Українець у такій ситуації повинен почувати себе людиною якогось третього сорту, без батьківщини, без своєї мови, без нічого. Та, власне, цього якраз і хочуть домогтися окупанти. Як зупинити цей брудний потік — то вже інша тема. А нині мова про свято, яке відбулося у Палаці культури ім. Лесі Українки. (Прочитайте ще раз уголос це ім’я, бо може статися, що воно зникне з вивіски, як зникають з карти Одеси українські імена, он вже й Парк культури та відпочинку ім. Тараса Шевченка хочуть перейменувати — якщо ми це допустимо, то так і станеться.)

А відбулося наше свято якраз на Старий Новий рік, 14 січня, і називалося воно, як і сто, й тисячу років тому у нас в Україні — Різдвяний вертеп. Люди, спраглі за українським, ущерть виповнили глядну залу, і можна було не сумніватися: навіть у втричі більшій залі вільних місць не було б так само. Люди стояли попід стінами у проходах, радісно було бачити багато молодих облич, чимало прийшли з дітками. Повсюдно чулася українська мова… (Через багато років який-небудь дослідник, читаючи щось подібне, подивується: про те, що мало би бути повсякчас, як повітря для дихання, говориться як про щось дуже рідкісне, мало не екзотичне. Але такий нині час, історія всім виставить свої оцінки.)

Ситуація з Комітетом свободи слова може бути апробацією політичної технології, яка стане в нагоді ближче до початку виборчої кампанії (чи до її скасування)

Усунення Андрія Шевченка з посади голови Комітету з питань свободи слова та інформації ВР викликало зливу коментарів з боку політиків. Водночас з боку мас-медіа та незалежних аналітиків коментарів практично нема (принаймні, поки що). І це зрозуміло, хоча теоретично мусило би бути навпаки. Питання в тому, що в нинішній системі влади жоден комітет Верховної Ради реально нічого не вирішує — і це добре відомо всім, хто стежить за політичним життям. Законопроекти, включно із «фінансовою конституцією» — державним бюджетом, зазвичай розглядаються за до нестями скороченою процедурою, іноді навіть без висновку профільного комітету або всупереч йому, депутати від проурядової більшості щоразу голосують із відвертим порушенням Основного Закону (за принципом «за себе і за тих хлопців/дівчат»), законопроекти та поправки від опозиції беруться до уваги тільки в якихось виняткових ситуаціях. Одне слово: будь-які комітетські посади і думка комітету Ради щось важать сьогодні хіба що в плані відносин із Європою, США й Канадою, де, здається, ще всерйоз сприймають український «парламентаризм»…

Добре, коментарів немає — але де тоді запитання? Невже все в цій справі всім зрозуміло? Невже не виникає гіпотез з приводу того, навіщо раптом Партії регіонів знадобилося демонстративне усунення голови одного з комітетів — невже тільки для того, щоби потім проголосувати за будь-кого іншого, чию кандидатуру висуне опозиція? Невже, як хтось уже встиг заявити, вся проблема в самоочевидній особистій неприязні першого заступника голови Комітету з питань свободи слова та інформації Олени Бондаренко до голови комітету Андрія Шевченка?

Головного редактора газети «Сегодня» Ігоря Гужву звільнено з посади, а генеральний директор видавничого холдингу «Сьогодні мультимедіа» Олена Громницька написала заяву «за власним бажанням». Про це йдеться у заяві наглядової ради видавничого холдингу «Сьогодні мультимедіа», зробленій за результатами внутрішнього розслідування скандалу, який спалахнув у колективі газети «Сегодня» («ЧН» про це повідомляли 10 грудня).

У заяві зазначається, що розслідування, яке тривало з 13 грудня по 17 січня, показало необхідність підвищення прозорості ухвалення рішень всередині «Сьогодні мультимедіа», але cистемних порушень не виявлено. (Нагадаємо, екс-редактор газети та частина співробітників звинуватили Олену Громницьку в запровадженні цензури та корупційних схем).

Редактор соціальних мереж. Така посада з’явилася в USA Today, New York Times, Times та багатьох інших виданнях. Минулорічне дослідження, здійснене Університетом Джорджа Вашингтона, показало, що більшість редакторів і журналістів використовує соціальні мережі та блоги як основні джерела інформації для статей і заміток.  Здається, соціальні мережі справді змінили світ...

Більшість молоді та людей середнього віку мають персональні сторінки на таких сайтах, як Facebook, Twitter, Вконтакте, Livejournal та інших. Кількість користувачів постійно зростає. Наприклад, із 15,3 мільйона українських користувачів інтернету майже 1,5 мільйона зареєстровані на Facebook, повідомляє Internet World Stats. І це не дивно, адже соціальні мережі дали людям можливість не лише пасивно споживати новини, а й обговорювати їх або навіть створювати власні. Багато хто спочатку проглядає новини та посилання своїх друзів у соціальній мережі, а вже потім мандрує до інтернет-видань. Це зумовлено тим, що людина більше довіряє друзям, знайомим, адже їх інтереси та погляди на світ переважно збігаються з власними.

У ніч з 13 на 14 січня в Одеському літературному музеї розгорнулося театралізоване дійство, стилізоване під народні гуляння-щедрування «сивої давнини». На Щедрий вечір там пригощали кутею і розповідали, хто з літературних героїв українських письменників «водив Меланку з Василем»…

Як відомо, Старий Новий рік, або по-іншому «Меланка», — свято калейдоскопічне, бо увібрало в себе християнські традиції вшанування преподобної Меланії та народні звичаї щедрування — масові гуляння з переодяганням, співанками й забавами. З огляду на це й програма того святкового вечора була мозаїчною.

Вижницьку коляду зареєстровано в Книзі рекордів України як «найбільшу коляду в найменшому місті», повідомив офіційний сайт Чернівецької облдержадміністрації.

Для збереження і розвитку різдвяних традицій у місті Вижниця Чернівецької області відбулося масове святкування коляди. Тут кожен охочий міг почути та заспівати колядки, щедрівки, виголосити віншування. У масовому дійстві взяли участь учні загальноосвітніх закладів Вижниці, народні фольклорно-аматорські колективи району та делегація з Броварів (Київська область). Спільно колядку «Нова радість стала» виконали 615 осіб. Така кількість колядників і дала підстави  записати Вижницьку різдвяну коляду до Книги рекордів України.

Міністри культури Польщі та України пропонують внести дерев’яні церкви польської й української частини Карпат до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Як повідомило Польське радіо, міністр культури Польщі Боґдан Здроєвський підготував та передав пропозицію в цій справі міністрові культури України Михайлу Кулиняку. Польський урядовець водночас попросив — згідно з відповідними процедурами — підготувати необхідні документи до Центру світової спадщини ЮНЕСКО в Парижі. Спільну пропозицію Києва та Варшави слід подати до кінця січня, що дозволить розпочати процедуру зарахування церков до списку ЮНЕСКО ще в 2012-у.

До 100-річчя подвижника національної справи Ярослава Стецька  (19 січня 1912 — 5 липня 1986)

«Я визнаю, що українська держава існує, існує потенціально в серцях українського народу. Не існує поки що реально, але існує морально і правно в наших душах. Змислом мого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу», — так говорив 24-річний Ярослав Стецько на Львівському процесі, де у 1936-у судили керівників ОУН. А ще у цьому виступі він наголосив: «Я висував у своїй діяльності тезу, що Україна повинна стати ідейним, моральним і культурним центром, довкола якого повинні зосереджуватися змагання інших поневолених народів. Україна має бути їхнім ідейним і моральним провідником у їхніх визвольних змаганнях». Цим двом переконанням Я. Стецько підпорядкував кожну мить свого життя як один з провідних діячів ОУН, як організатор і керівник впродовж 20 років Антибільшовицького блоку народів (АБН) та ініціатор Європейської ради свободи (ЄРС).

Минулої суботи, 14 січня, відбулося урочисте відкриття пам’ятної меморіальної дошки на фасаді залізничної станції Красилів (Хмельницька область) усесвітньо відомому одеському лікареві-гомеопату, українському політичному діячеві, полковнику армії УНР Іванові Митрофановичу Луценку.

Ініціатором встановлення пам’ятної таблиці виступила хмельницька молодіжна організація «Пластовий рух «Сокіл» за підтримки місцевої міської і районної влади, повідомив «Рупор Одеси» (http://rupor.od.ua) з посиланням на члена Спілки краєзнавців України Віталія Лавренчука.

Коли повертаєшся до творчості Анни Яблонської, перечитуючи її поезію та драматургію — кілька поетичних збірочок і тринадцять п’єс подарувало нам її коротке життя, — то неодмінно з’являється відчуття якоїсь тривоги, непевності, часто виникає бажання не перегортати сторінку, зупинитись, помислити...

Справжні творчі натури, поети багато що знають наперед — про себе і про життя, про світ. Анна Яблонська поспішала жити, творити, вона попереджувала людей. Про що? Треба вміти прочитати її саме так, як вона написала.

Одеська філія Грецького фонду культури проводить XVII конкурс серед дітей на кращий твір живопису і графіки «Дух Еллади з нами».

Роботи, присвячені національному святу Відродження Греції (25 березня), прийматимуться з 7 по 15 березня за адресою: провулок Красний, 20. Вони мають бути присвячені образам грецьких пейзажів чи давньогрецьким поселенням на Півдні України. Матеріал та техніка конкурсних творів — довільні. Розмір — не більше 50 на 70 сантиметрів. (Назву роботи, ім’я та вік автора, адресу, контактний телефон слід вказувати винятково (!) на зворотному боці.)

Інформаційний центр «Україна-2012» опублікував ці правила, розказані знаменитим футболістом і нинішнім тренером збірної України у розмові з журналістом Геннадієм Чеховським. Ось ці правила:

— Залежно від тієї чи іншої ситуації я налаштовую команду по-різному. Відповідно ставлюся до хлопців: іноді треба закрутити гайки, бо відчуваю, що в команді виник дисбаланс. З іншого боку, футболістів іноді треба й «погладити». Я журналістам ніколи своїх карт не відкрию. Це — секрет. Крім того, є речі, які важко ви­словити, — їх треба відчувати зсередини.

Україна стане магнітом для туристів. Так вважає Фред Фінн — Друг «Євро-2012». Містер Фінн знає, що каже, адже весь світ його знає як «The most traveled man». На борту літака британець «накрутив» мільйони миль, 2000 разів перетинав Атлантику, сотні разів був в Африці! І це майже все у відрядженнях. Занесла доля «летючого британця» і до України. «Євро-2012» Фред Фінн зустріне з дружиною-українкою в Комсомольську на Полтавщині.

Сумарна довжина перельотів Фреда Фінна — понад 24 мільйони кілометрів, а це все одно, що злітати на Місяць і назад 31 раз. У 1983 році він був занесений до Книги рекордів Гіннесса за кількість проведених у повітрі годин як пасажир. Британець віддавав перевагу надзвуковому літаку «Конкорд». На честь його 600-го польоту на «Конкорді» (всього їх було 718) виробник літака та авіаперевізник влаштували для Фреда фотосесію на тлі «Конкорда» і «роллс-ройса». А компанія British Airways підготувала рекордсмену лист, який дозволяв йому знайомитися з членами екіпажу і співробітниками авіакомпанії в будь-якій точці світу.