Головна сторінка сайту
/_f/peredplata.jpg

Підтримайте українське слово!

Знову на чверть, а з урахуванням літнього здорожчання — в півтора раза підвищила ціни за послуги з доставки періодики «Укрпошта». Знову переглянуло, звісно, в який бік, тарифи на друк видавництво «Чорномор’я». І ті, й інші бідкаються на своє: низьку рентабельність, малі прибутки, невисокі зарплати.

А нам, газетярам, що робити?
У друкованих ЗМІ є, по суті, два джерела надходжень: реклама та реалізація накладу. З рекламою досить сутужно: видань, теле- та радіоканалів, не кажучи вже про електронну мережу, — он скільки, а рекламодавців — катма, бо й нема що дуже рекламувати (іменини-роковини, знахарі-цілителі та ще трохи самопіару від партій, аби до виборів не забули). Тож більші сподівання на передплату. А тут свої проблеми: за послуги взяли, а газету принесли не вранці того дня, що позначений вгорі на першій сторінці, а через два дні, тиждень чи й узагалі загубили. Така вже біда з нашою поштою: перманентний, себто постійний, форс-мажор, стихія, яку не приборкати, не здолати. І все ж щось та й міняється: завдяки спільним зусиллям — редакції та передплатників — дирекція, що на Садовій, почала потроху реагувати на скарги щодо запізні-лої доставки чи й недоставки свіжих випусків. Тут важливо й надалі не попускати: не отримали своєчасно номер — зразу телефонуйте на 726-39-54. Вода, як кажуть, і камінь пробиває.
Отже, нині найперше, найважливіше для газет — передплата. З огляду на підвищення поштових та друкарських послуг редакція «Чорноморських новин» змушена була також дещо збільшити передплатну ціну. Сподіваємося на взаєморозуміння і віримо, що в наступному році не тільки збережемо давніх друзів, а й набудемо нових, з якими познайомилися в рамках святкування 100-літнього ювілею нашої газети.
Підтримайте українське слово!

Вартість передплати на «Чорноморські новини» становить:

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378

Шановні читачі!

Нагадаємо, що за оформлення передплатних квитанцій «Укрпошта» стягує:
1 місяць — 0,95 грн,
2—3 місяці — 2,15 грн,
4—6 місяців — 2,60 грн,
7—12 місяців — 4,00 грн.

Від кого залежить мир на Донбасі?

У середу, 15 листопада, стало відомо, що Комітет з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради не зміг узгодити позицію щодо законопроекту №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях».

Слуги народу нікуди не поспішали

Документ, який в українській пресі охрестили законопроектом про деокупацію частини Донбасу, планували внести в зал для голосування у четвер, 16 листопада. Законопроект — президентський. Розглядати його в парламенті зобов’язані поза чергою, однак процес розгляду триває вже півтора місяці: законопроект проголосований у першому читанні, а до другого читання та прийняття в цілому шлях так і не пройдений.

У тексті законопроекту №7163, слід визнати, повно суперечностей і протиріч, але, як сказав голова профільного комітету ВР Сергій Пашинський, зроблена «титанічна робота» над частиною депутатських поправок, більшість з них збалансовано, прийнято або відхилено. Одна з поправок, втім, комітетом не тільки не опрацьована, але й не потрапила до переліку для обговорень.

«Євроінтеграція — це...?»

Так був озаглавлений «круглий стіл», який нещодавно відбувся в Українському кризовому медіа-центрі у Києві. По-одеськи ця тема могла б називатися «Євроінтеграція добре, але що я з цього матиму?».

Найперше, всі ми знаємо, що у Європі рівень життя у рази вищий, ніж в Україні. Хто не моряк, той має родину чи друзів у Німеччині, Італії, Польщі чи іншій країні ЄС. У когось там навчаються діти, хтось стажувався, хтось лікувався, багато людей, скориставшись безвізом, були у туристичних поїздках, чимало наших на заробітках і готові братися за будь-яку працю, бо навіть двірник там заробляє. Всі «в курсі», що в Європі добре, що закони їхні працюють, як швейцарський годинник, що чиновники і судді не крадуть.

Звісно, скрізь добре, але вдома найкраще. І як же хочеться, щоб у себе, в Україні, ми, нарешті, також жили «як люди».

Україна проголосила курс на європейську інтеграцію. Саме про необхідні для євроінтеграції конкретні справи йдеться в Угоді між Європейським Союзом й Україною. Документ передбачає реалізацію низки важливих реформ та запровадження європейських стандартів і норм, що піднімуть якість життя громадян на новий рівень.

Відсотки для сепаратистів

Служба безпеки України викрила факти фінансування колишнім депутатом Одеської міської ради спіль-но з менеджментом однієї з будівельних компаній незаконних збройних формувань так званих «ДНР» та «ЛНР».

«Правоохоронці, — повідомив прес-центр СБУ, — встановили, що один із великих одеських забудовників частину проданої нерухомості не відображає у фінансовій документації та отримує го-тівкою. Потім гроші передає одному з колишніх депутатів міськради, який має «інтереси» у будівельному бізнесі. Співробітники СБУ задокументували, що депутат, оголошений у міжнародний розшук, переховується від українського правосуддя на території Росії та спрямовує відсоток від суми на фінансування «ДНР/ЛНР».

Для отримання додаткових доказів фінансування тероризму, в офісних приміщеннях будівельної компанії та в місцях проживання фігурантів справи проведені обшуки. За результатами слідчих дій співробітники СБУ виявили й вилучили фінансово-господарську документацію, понад 20 мільйонів гривень готівкою та більше ста печаток фіктивних підприємств. В СБУ фігурантів не називають, але, судячи з адрес, де проводилися обшуки, мова про Ігоря Маркова та групу «Кадор».

І за Григоріанським, за Юліанським

Верховна Рада схвалила законопроект про оголошення вихідним 25 грудня, коли відзначається Різдво Христове за Григоріанським календарем. Водночас нардепи скасували святковий день 2 травня, залишивши червоним у календарі лише 1 травня — День праці.

Як відомо, офіційно в Україні досі Різдво Христове святкували лише 7 січня, коли його відзначають за юліанським календарем (Українська, Російська, Грузинська, Сербська і Польська Єрусалимська православні церкви, а також Греко-католицька церква в Україні). Водночас католицьке Різдво, яке відзначають не лише римо-католики, а й протестанти та представники низки помісних православних церков 25 грудня, було у нас робочим днем.

Перед голосуванням голова Комітету з питань соцполітики Людмила Денисова аргументувала: «Комітет звернув увагу, що є країни, які двічі святкують Різдво, — Білорусь, Молдова, Ліван та Албанія. Тому ми теж мо-жемо святкувати його і 25 грудня, і 7 січня. Але при цьому в проекті Трудового кодексу, який майже схвалено в цілому, є пункт про виключення 2 травня як святкового, неробочого дня. Думаю, це було б правильно».

Блукання в тумані низин

Звернення групи «Першого грудня»

Це звернення — перше після відходу у вічність блаженнішого Любомира Гузара. Він був становим хребтом ініціативи «Першого грудня», її духовним орієнтиром — як і світлої пам’яті Євген Сверстюк та Богдан Гаврилишин. Ці люди були джерелом натхнення для всього нашого народу, і ми просимо Бога воздати їм сторицею за їхню з честю виконану місію. Так, ми всі розуміємо: нам їх бракуватиме. Проте, поряд із тим, ми закликаємо всіх в українському суспільстві підняти естафетні палички, які випали з їхніх рук. Адже головне мотто нашої групи — «піднесення гуманітарно-духовних цінностей над короткозорим економічним зиском та політичною доцільністю» — залишається актуальним і сьогодні.

«Дайте суспільству вирости у свободі»

Якось, реагуючи на людську нетерплячість щодо недосконалості їхніх пастирів, блаженніший Любомир сказав: «Дайте людям вирости у свободі». Ці слова стосувалися поодиноких людей, хоч такою ж мірою їх можна прикласти і до людської спільноти: «Дайте суспільству вирости у свободі».

Здобуті й непогасні орієнтири

21 листопада для нас, українців, — особлива дата: ми відзначаємо День Гідності і Свободи, за які заплатили високу ціну.

Три роки тому українці зробили свій вибір, обравши шлях євроінтеграції, здійснили величезний крок у напрямку побудови цивілізованого суспільства. Керуючись європейськими цінностями, ми перейшли до тих змін, на які так довго очікував кожен громадянин нашої держави.

Ми шануємо пам’ять тих, хто поклав найдорожче — своє життя — у боротьбі за суверенітет і гідне майбутнє України. Герої не вмирають! Вони живуть у серцях нащадків, слугуючи взірцем мужності і патріотизму.

Анатолій УРБАНСЬКИЙ,
голова Одеської обласної ради.

Запалімо пам’яті свічки!

25 листопада Україна вшановуватиме пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років.

Цього дня в Одесі представники громадських, політичних і релігійних організацій — незалежно від їхніх політичних поглядів — проведуть уже традиційні спільні масові заходи.

Так, о 14.00 розпочнеться жалобна церемонія біля пам’ятника жертв голодоморів, що на перехресті Лідерсівського бульвару, вулиць Базарної та Леонтовича (колишня Бєлінського).

О 14.30 — покладання композицій з колосків та квітів (там же).

О 15.40 — збір громадськості на Соборній площі.

О 16.00 — загальнонаціональна хвилина мовчання, акція «Запали свічку пам’яті», панахида та мітинг-реквієм (Соборна площа).

На зламі двох епох

(Сповідь колишнього комуніста)

Цього місяця сповнилося 100 років «Великого Жовтня», результатом якого стало створення СРСР, що проіснував 74 роки і розвалився у 1991-у.

І Ленін вже не «такой молодой», і «юный Октябрь» уже давно позаду. Впродовж ХХ століття населення колишньої Російської імперії і колишнього СРСР пережило дві драматичні трансформації і зміни державного та соці-ального устрою, а також суспільно-економічної формації. Це був важкий і страшний експеримент — жахлива громадянська війна, десятки мільйонів невинних жертв внаслідок голодоморів, сталінського терору і репресій щоб загнати людей в «общество развитого социализма». З нечуваною в історії людства жорстокістю шляхом штучного голодомору московська комуно-ординська влада планомірно й послідовно нищила українців. Їх сотнями тисяч морили у в’язницях і таборах, масово депортували на північ Росії і до Сибіру, де вони швидко вимирали, виснажені тяжкою рабською працею. У 30-х роках минулого століття було знищено цвіт української нації — «Розстріляне Відродження» — тисячі представників української творчої та наукової інтелігенції.

Державні підприємства як мрія олігархів

Дев’ятого листопада Верховна Рада України ухвалила в першому читанні закон «Про приватизацію державного майна» (реєстраційний номер 7066). Цей законопроект, поданий Кабінетом Міністрів, має на меті легалізацію чергового етапу злочинного розпродажу країни. Всі депутати від ВО «Свобода» проголосували проти цієї ініціативи.

Жителям Одещини добре відома багаторічна епопея з відчуженням Одеського припортового заводу (ОПЗ) — прибуткового стратегічного підприємства, монополіста у своїй спеціалізації. Спроби приватизувати ключове підприємство Южного тягнуться з 2009-го. Українцям дуже пощастило, що змагання олігархічних груп Коломойського та Фірташа за право привласнити завод досі не завершилися на користь однієї з них. ОПЗ донині є державним підприємством, яке має хороші фінансові показники, попри всі старання олігархів зробити його максимально неприбутковим і викупити за безцінь. Така схема не є новою: з часів відновлення незалежності таким чином — за формальні копійки — в українців було поцуплено десятки підприємств, які тепер або знищені і розкрадені (як Чорноморське морське пароплавство), або надалі дають колосальні надприбутки, але вже не державі, а олігархам (енергетичні, металургійні та інші підприємства).

На збуреному вулкані

У Одеському оперному тривають останні приготування до прем’єри опери Джузеппе Верді «Набукко», яка відбудеться 18, 19 та 26 листопада.

Нині цей твір відзначає подвійний ювілей — 175 років прем’єри в «Ла Скала» і 170 років — постановки на одеській сцені італійською трупою. До речі, в знаменитому італійському театрі «Ла Скала» прем’єра сучасного прочитання «Набукко» також відбудеться 19 листопада, причому роль первосвященика Захарії виконуватиме бас Михайло Петренко.

Постановка, яку представляє наш, — приклад плідного співробіт-ництва митців Одеси та Львова.

Директор Одеського національного театру опери та балету Надія БАБІЧ розповідає:

Балтські фотопаралелі

(Нотатки з виставкової зали)

Виставкова зала Балтського історичного музею щоразу (принаймні раз на три-чотири місяці) дарує містянам радість від спілкування з чимось новим. Тут експонують то картини місцевих художників чи учасників балтських пленерів, то роботи вихованців школи мистецтв чи аматорок-вишивальниць, то авторські сувеніри чи витвори із соломки (такими виробами зовсім недавно вразила всіх майстриня Г.К. Кушнір)… Й ось знову приємний сюрприз для балтян і гостей міста.

Цього разу експозиція справді незвичайна: така у нас вперше, не чув про подібні і в інших містах. Цю фотовиставку під назвою «Балта тоді і тепер» задумали й влаштували справжні ентузіасти й патріоти свого міста — художник і фотограф Сергій Шендеровський та молодий підприємець Юрій Юрковський за організаційної підтримки ди-ректора музею П.А. Ткача, сприяння міської ради, деяких органі-зацій та окремих містян.

 

Життя, віддане людям

У столітній історії «Чорноморки» багато яскравих, неповторних і незабутніх журналістських імен. Одне з них — Катерина Савчук.

Скажемо чесно: «Чорноморська комуна» 1970 — 1980 років мало чим відрізнялася від тодішніх видань. Ті ж «схвалюємо» і «підтримуємо», «виконаємо» і «перевиконаємо», «доженемо» і «переженемо». Таким був час, такими були ми. І все ж було й те, що виокремлювало газету з-по-між інших, давало їй право користуватися повагою і в читачів, і в колег по цеху, що, зрештою, вкоренилося в самій її назві, довірливій, доброзичливій, у чомусь навіть родинній, — «Чорноморка». Бо якщо зняти оте примусово-обов’язкове ідеологічне нашарування, то «Чорноморка» завжди була газетою про людей і для людей. І тисячі листів — найкраще цьому підтвердження.

Одесити на Донбасі і вдома

Незвично багато людей у військових строях виповнили минулої середи одеський кінотеатр «Планета кіно». Творча група повнометражного документального фільму «Одесити на Донбасі», знятого у міжнародному продюсерському центрі «Фор-Пост» на замовлення Державної агенції України з питань кіно, запросила військовиків на перегляд стрічки.

Фільм побудований на розповідях учасників бойових дій, людей, для яких так звана зона АТО — це справжнісінька війна, передовсім, з російським агресором. Хто побував на цій війні — той повернувся вже цілковито іншою людиною. З інакшими поглядами на життя, іншим баченням та розумінням всього, що відбувається, навіть іншим світоглядом. І з цілковито ви-правленим відчуттям Батьківщини, рідного міста. Навіть якщо рідне місто — Одеса. Хоча рані-ше ти в усьому був згідний з концепцією його відрубності від усієї країни. Добрі почуття до свого міста в їхніх серцях не зазнають трансформацій, просто вони тепер краще розуміють його, глибше відчувають, хоч нерідко воно не сприймає їхнього вибору. Але ж це не місто як таке, це — так звана «вата», а «вата» — вона усе-таки тимчасова, вони це знають.

Одесити, часто навіть не усві-домлюючи цього, плекають в собі задавнений синдром імперськості, великоруськості, отієї окремішності від «цієї країни». «Ми не українці, ми — одесити». Гордість — почуття, безумовно, позитивне. «Ми не французи, ми — парижани». Нормально. Але ті ж парижани — вони таки французи, бо все, що робиться в країні, їх безпосередньо торкається і хвилює.

Сокира над Міськсадом


У вівторок біля входу в КП «Центр екологічних проблем та ініціатив», що на Олександрівському проспекті, активісти ГО «Зелений лист», «Автомайдан», ВО «Свобода», інших громадських і політичних рухів провели акцію протесту проти вирубування здорових дерев на території Літнього театру Міськсаду.

Одеситів збурила інформація про те, що у середмісті планується зведення чергового торгово-розважального центру, в жертву якому планують принести 109 дерев, архітектурну пам’ятку — будинок видатного українця Йосипа Тимченка і сам дух Міського саду.

Про причини, які вивели городян на акцію протесту, журналістка й громадська активістка Світлана Підпала на своїй сторінці у Фейсбуці написала так: «Цього разу корупційний спрут, що складається з чиновників міськради, слухняних мерові депутатів, вправних і добірних архітектурних лобістів з кишенькових містобудівних та консультаційних рад, тепер впритул підіб-рався до Місь-кого саду. У кварталі, що в межах вул. Дерибасівської, Преображенської, Гаванної, впритул до старовинної Наукової університетської бібліотеки, фактично на території орендованого друзями Труханова Літнього театру, що є частиною Міськсаду, задумали збудувати торговий центр. Для цього підготовлений акт стану зелених насаджень, за яким 109 здорових дерев будуть зрубані, якщо ми не виступимо єдиним фронтом, щоб зачистити майданчик під будівництво, що планують здійснювати, використовуючи для підвезення матеріалів будинок Тимченка (Преображенська, 22)».

Час збирати каміння

Одеса, задумана як одне з найкрасивіших міст Європи, давно не тішить око своїм нарядом. Старі, напівзруйновані будівлі, курява влітку і бруд по щиколотки взимку... Навіть макіяж у вигляді оновлених фасадів дорогих бутиків та тротуарної плитки, яку постійно перекладають, не рятує ситуацію.

Утім, м’яко кажучи, байдуже ставлення до обличчя міста, на жаль, характерне не тільки для наших днів. Наважуся стверджувати, що воно у нас традиційне. Як не прикро, але в родоначальників Одеси не виявилося гідних продовжувачів. Закладене і збудоване в перші десятиліття методично руйнувалося наступними недбайливими «батьками міста».

Олександр де Рібас у своїй книзі «Стара Одеса», присвяченій сторіччю міста, описував це так: «На місці, де зараз занедбаний, поритий каменоломнями і майже позбавлений рослинності Дюківський «сад», красувалася колись розкішна, квітуча дача герцога де Рішельє. Дача була оточена вся кам’яною огорожею, біля входу стояли дві колони. Також можна було побачити багато вигадливих будівель: павільйони у вигляді ротонди, споруди у вигляді грецького храму, кілька альтанок і на вершині дачі — будиночок самого Рішельє».

Про кір, «Мічіган» і відмовчування МОЗу

На Одещині захворюваність на грип та гострі респіраторно-вірусні інфекції зараз перебуває на сезонному рівні, точніше, нижча від епідпорогу на 25%. Про це учасникам апаратної наради доповів начальник департаменту охорони здоров’я ОДА В’яче-слав Полясний.

Починаючи з вересня в області гострі респіраторно-вірусні інфекції зачепили здоров’я 56 тисяч людей, 75% з яких — діти. Дається взнаки перебування в дитячих садочках та школах, коли одна недужа дитина може заразити одночасно кілька десятків тих, хто довкруж неї.

У сезон масового розгулу грипу, радять медики, кожному варто бути особливо пильним і відповідальним. Є золоте правило: вилежати хворобу, бодай добу, поки спаде висока температура. Не йти на роботу, якщо занедужали, не вести хвору дитину до садочка, не відпускати до школи.

Особливо важливо дотримуватися правил особистої гігієни, оскільки вірусом грипу можна заразитися і через брудні руки.

«Санітарка» для транспорту

Із 15 по 23 листопада у пасажирському транспорті Одеської області мають провести додаткову санітарну обробку.

З такою рекомендацією до перевізників регіону звернувся начальник управління транспорту облдержадміністрації Юрій Кононенко. «На Одещині спостерігається спалах кору, почастішали сезонні захворювання. Зараз терміново потрібна додаткова санобробка автобусів. Йдеться про пасажирський транспорт, адже без посиленої дезінфекції під ризик попадають усі жителі області», — наголосив він.

Санобробка має проводитися коштом перевізників. Юрій Кононенко звернувся до керівництва автостанцій з вимогою взяти ситуацію під контроль.

ОПЗ: якщо не продати — перетвориться на брухт

Приватизацію Одеського припортового заводу треба закінчити найближчим часом, інакше цей актив знеціниться. Про це в ефірі телеканалу «Прямий» заявив голова облдержадміністрації Максим Степанов.

«Завод працював з березня по липень, потім він укотре зупинився, зараз знову запускається. На тлі зростання промислового виробництва у нас спостерігається падіння показників хімічної промисловості на 29%. Тому Одеський припортовий завод потрібно приватизувати — іншого шляху не існує. Так, може, колись його оцінювали і в мільярд, але на даний момент ситуація така, якою вона є. І якщо ми його найближчим часом не продамо і не запустимо, то він взагалі нічого не коштуватиме — це буде купа металобрухту», — наголосив Максим Степанов.

На думку очільника Одеської області, держава не може стати ефективнішим власником заводу, ніж приватний інвестор. Максим Степанов також наголосив, що на ОПЗ працюють 3,5 тисячі людей, а для міста Южного це підприємство є бюджетоутворюючим.

Телефонуйте на «гарячу лінію»

23 листопада з 10.00 до 11.00 відбудеться «пряма телефонна гаряча лінія» першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Олени Михайлівни Аброскіної на тему: «Про порядок отримання інформації з реєстру застрахованих осіб».

Дзвінки приймаються за номером (048) 728-29-88.

Тільки карантин і тільки під ніж

В Одеській області знову оголошено санітарний карантин у зв’язку з африканською чумою свиней. Уже ввосьме з початку цього року. Тепер спалах небезпечної хвороби торкнувся Біляївського і Болградського районів.

Про пошук шляхів якнайшвидшого гасіння вогнища згубної зарази, про компенсацію за втрачене власникам тварин, а також про посилення профілактичних заходів йшлося на засіданні комісії з питань техногенно-екологічної ситуації, яке провів перший заступник голови облдержадміністрації Олександр Терещук.

Африканська чума свиней (африканська гарячка, східноафриканська чума, хвороба Монтгомері) — висококонтагіозна вірусна недуга свиней, яка проявляється гарячкою, синюшністю (ціанозом) шкіри та поширеними крововиливами (геморрагіями) внутрішніх органів. Згідно з Міжнародною класифікацією заразних хвороб тварин належить до списку A. Для людини — безпечна.

Скотомогильник у передмісті

На знімках, поширених прес-службою мерії, гори решток великої рогатої худоби. Цей величезний скотомогильник невідомі створили під відкритим небом на північній околиці Одеси, в районі колишнього заводу «Центролит».

Тваринні кістяки, багато з яких ще свіжі, зі слідами м’яса, гниють біля складу, розташованого неподалік автобази. Напевно, що й завозили їх туди з боку цієї бази, адже від неї веде асфальтована дорога.

Ще в кінці серпня люди відчули сморід, тож допитливі, що називається, «пішли на запах». Так і вийшли на місце, яке згодом показали журналістам. А хто і відколи сюди завозить кістки, того ніхто не знає і ніхто нічого начебто й не бачив.

Зганьблена, знекровлена і без почестей похована

(Замість некролога про цьогорічну ліквідацію санепідслужби України)

У календарях на 2017-й друга неділя жовтня іще означена як День працівника Держсанепідемслужби. Саму ж службу ще навесні офіційно ліквідували (постанова Кабміну №348 від 29 березня).

Куди поділася армія спеці-алістів нашої обласної СЕС? Та хто куди. Одні достроково пішли на пенсію, інші  знайшли роботу не за спеціальністю. Лише небагатьом пощастило: вони за переведенням працюють у лабораторних центрах колишніх облСЕС, яким поки що дозволено пожити.

Так було кадрово оголено і знекровлено потужну армію спеціалістів на фронтах боротьби і профілактики небезпечних, особливо небезпечних, карантинних та соціальних заразних хвороб, а кордони нашої держави на всіх напрямках стали легко проникні для одвічних наших, невидимих без мікроскопа, ворогів — карантинних рослин і грибів, вірусів та інших епідемічних лих.

Легко того вчити, хто прагне знати

Коли об’єднані територіальні громади, зокрема нашої області, отримали можливість скористатися державною фінансовою підтримкою на формування інфраструктури ОТГ, то зіштовхнулися з величезною проблемою: спершу потрібно було аргументовано сформулювати запити, тобто написати і подати якісні проекти.

А от із цим, на жаль, виникають чималі труднощі. Аби допомогти громадам, Одеський відокремлений підрозділ Центру розвитку місцевого самоврядування (директор Юлія Молодожен) згуртував фахівців, які вже вміють писати проектні пропозиції та відповідно їх оформляти, й організував серію тренінгів. У них взяли участь представники 14 ОТГ нашої області, і, за словами радника з питань регіонального розвитку Одеського ЦРМС Віктора Бондарука (на знімку), цілком готові до самостійної подачі заявок на фінансування проектів місцевого та регіонального розвитку. Йдеться, передусім, про ті, що фінансуються з Державного фонду регіонального розвитку.

Як обрати сімейного лікаря

Українці можуть уже шукати собі лікаря первинної ланки, в якого обслуговуватимуться з початком медичної реформи. 

Обрати фахівця можна незалежно від місця реєстрації пацієнта, проживання чи сплати за обслуговування. «Тепер медична допомога не прив’язана до місця прописки, проживання чи розміру хабара. Кожен українець може вибрати терапевта, педіатра або сімейного лікаря у будь-якому медичному закладі, а гроші за ваше медичне обслуговування заплатить держава. Поки що приписна кампанія (процес вибору лікаря й укладення договорів) триває у пілотному режимі. А дата початку всеукраїнської кампанії буде визначена після того, як закон №6327 підпише Президент», — повідомляється на сайті Міністерства охорони здоров’я.

Перший принцип, за яким потрібно обирати терапевта чи сімейного лікаря, — власне бажання обслуговуватися саме в цього конкретного спеці-аліста. Якщо фахівець, у якого пацієнт обслуговувався досі, влаштовує, то угоду можна укласти з ним. Якщо пацієнт бажає змінити лікаря, при пошуку нового варто врахувати рекомендації родичів, знайомих. Інформацію про лікарів первинної ланки можна також отримати безпосередньо в реєстратурі медзакладу або в місцевому відділі охорони здоров’я.

Не фельдшер, а парамедик

Із 1 листопада в Україні вступили у дію зміни до класифікатора професій.

«Введені нові професійні назви: «лікар внутріш-ньої медицини», «асистент ерготерапевта», «асистент фізичного терапевта», «парамедик», «екстрений медичний технік», «інструктор з надання догоспітальної допомоги», «інструктор з надання першої допомоги». Змінено професійну назву роботи «фельдшер з медицини невідкладних станів» на «парамедик», а «лікар-терапевт» на «лікар внутрішньої медицини». Також змінено назву роботи «сестра медична з лікувальної фізкультури», «сестра медична з масажу» на «асистент фізичного терапевта». Назву «інструктор з трудової терапії» та «інструктор з трудової адаптації» змінено на «асистент ерготерапевта», — йдеться у повідомленні прес-служби Міністерства охорони здоров’я.

Відповідно до міжнародної класифікації, скасовано такі професійні назви, як «лікар-терапевт дільничий», «лікар-терапевт підлітковий», «лікар-терапевт цехової лікарської дільниці», «фахівець з фізичної реабілітації».

У МОЗ наголошують, що скасування посад чи звільнення медичних працівників не буде: «Фахівці з відповідною освітою та навичками автоматично займатимуть посади з новими професійними назвами, з подальшим проходженням курсів підвищення кваліфікації».

«Поруч ти зі мною, чаруєш красою»

Це рядок з вірша однієї з учасниць свята української мови, що відбулояся 9 листопада, і він — про мову. Нашу українську, найкращу в світі, ту, що музикою звучить у кожному слові, й саме тому є для нас найкращою.

Для всіх, що зібралися в День української писемності та мови в Українському клубі Одеси, а передовсім — одеські школярі, лавреати конкурсу «Українська мова — мова єднання». І як чудово, що в цьому конкурсі беруть участь учні одеських шкіл, часом навіть подаючи до розгляду свої книжечки, як-от Владислав Єременко з 9-ї гімназії. Чи, наприклад, Лана Степан, котра пише статті, есеї, мріючи стати журналісткою.

Вони прийшли у гарних святкових вишиванках, декотрі — разом зі своїми вчителями.

— У вас прекрасні викладачі, — сказав, звертаючись до дітей, голова журі конкурсу, очільник регіональної організації Національної спілки журналістів України Юрій Работін. — Завдяки їхнім старанням усе й відбувається.

З любов’ю до рідної мови

Під такою назвою 9 листопада, у День української писемності та мови, в Одеській ЗОШ № 55 відбулася зустріч з відомим одеським поетом Станіславом Стриженюком.

Прологом до неї пролунав музичний етюд у виконанні юного скрипаля — учня 5-а класу Михайла Ракитянського. Після цього школярі, що стали переможцями міського конкурсу «Срібне слово» декламували вірші про мову: восьмикласниця Катерина Ющук — поезію Валентина Мороза «Межа моєї мови», десятикласниця Юлія Рінгель — «Мову» Володимира Самійленка, а шестикласник Максим Толстиков прочитав власний вірш «Пишаюсь тобою, мій краю».

Відтак слово взяла завідувачка дитячою бібліотекою-філією № 45 Марія Суховецька. Вона розповіла про життєвий і творчий шлях Станіслава Стриженюка, про його вагомий внесок у літературне життя Одеси та всієї України.

Сам поет яскраво та образно описав найцікавіші сторінки своєї біографії. Народився він далекого вже 1931 року в місті Гайвороні у родині хлібороба. Після війни поїхав до Одеси, вчився тут у спеціальній школі військово-повітряних сил. Хотів літати, але кар’єру в авіації зробити не вдалося, бо його батько під час війни був у полоні. Отож, після певних роздумів, вступив до політехнічного інституту на хіміко-технологічний факультет. 

Два ювілеї Торосівської школи

10 листопада у селі Торосовому Захарівського району урочисто відзначали 150-річчя з дня відкриття та 45-ліття від дня побудови нового приміщення місцевої школи, яка сьогодні має статус навчально-виховного комплексу. На свято, як мовиться у пісні, «зібрався рід увесь».

У переповненій актовій залі школи з привітаннями виступили депутат обласної ради М.Д. Кузь-кевич, голова Захарівської райдержадміністрації І.І. Стеб-ловський, заступник голови райради В.М. Іванов, директор Торосівського НВК Н.О. Годовенко, селищний голова Затишшя Г.М. Топольницький, який, до речі, чудово виконав пісню під власний акомпанемент гітари, представники освіти, культури, соціальної сфери, голова місцевого селянсько-фермерського господарства А.Б. Маленко...

Теплим і зворушливим був, зокрема, виступ голови райдерж-адміністрації І.І. Стебловського. Адже він сам з освітянської когорти, свій трудовий шлях починав на вчительській ниві, майже 10 років очолював районний відділ освіти, тож йому добре відомо, чим живуть школи. «Сьогодні, шановні, на «вашому полі надії» — саме так перекладається з німецької історична назва, Хофмунгсфельд, нинішнього Торосового — подвійний ювілей. Ваша альма-матер святкує 150 років з дня утворення і 45 років з дня переходу в нове типове приміщення. Із затишних торосівських класів вийшло чимало гідних людей. Вам є ким і чим пишатися. У вашій школі дуже трепетно і ніжно ставляться до дітей, всіляко розвивають їхні таланти. Тому й не дивно, що ваші обдаровані учні часто стають стипендіатами голови облдержадміністрації. Приємно, що вчительський колектив на 70 відсотків складається з тутешніх випускників. Бажаю, щоб Торосівська школа жила і процвітала ще не менше 150 років».

ОРІДУ відчиняє двері

Завтра, 17 листопада, о 14.00 в Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України відбудеться День відкритих дверей.

Тут пройдуть презентації освітніх програм у галузі менеджменту, зокрема й унікальних, що не мають аналогів в Україні, зустрічі з директором інституту, координаторами освітніх програм, деканами факультетів, а також професорами, слухачами, студентами та випускниками. Всі зацікавлені зможуть ознайомитися з особливостями підготовки ефективних менеджерів, організацією навчання та дозвілля, іноземного стажування та семестрового навчання за кордоном, проходження практики на провідних підприємствах та в органі-заціях півдня України, перспективами працевлаштування або продовження навчання.

У рамках Дня відкритих дверей будуть організовані заняття за безкоштовними освітніми програмами, зокрема «Школа майбут-нього менеджера», а також знайомство з роботою «Мовного клубу», «Студії публічної майстерності» та «Тренінгового центру управління проектами», екскурсія спеціалізованими аудиторіями, комп’ютерними класами тощо.

Потенціал 80-ти

У духовній нумерології число 80 особливе. Воно знаменує «весь потенціал ще не виявленої мудрості». Це свідчення стабільного росту і наявність надійного фундаменту.

8 листопада вщент заповнена зала обласної філармонії зібрала шанувальників симфонічної музики і її провідника — Національного одеського філармонійного оркестру, який цьогоріч відзначає 80-ліття свого заснування. За диригентським пультом — народний артист України, художній керівник і головний диригент НОФО Хобарт Ерл.

Від обласного до національного

Така подія викликала підвищену увагу до уславленого колективу, в тому числі з боку офіційних кіл. Привітання від міністра культури України зачитав заступник начальника відділу сценічного і візуального мистецтва, начальник відділу музикального мистецтва цього міністерства Михайло Швед. Був також зачитаний вітальний лист голови Одеської ОДА Максима Степанова. Від Одеської міськради привітала колектив і його керівника начальник департаменту культури і туризму Тетяна Маркова. Усі наголошували на важливій ролі оркестру щодо його внеску в музичну та просвітницьку діяльність, гідне представлення України на міжнародному рівні. Нагадаємо, що НОФО — перший колектив в Україні, який перетнув екватор і двічі Атлантику. Він є також єдиним колективом у країні, який впродовж десятиліття двічі підвищив свій статус: у 1993-у отримав державний статус, а в 2002-у — національний.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 21 грн.
  • на 3 місяці — 63 грн.
  • на 6 місяців — 126 грн.
  • на 12 місяців — 252 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 15 грн.
  • на 3 місяці — 45 грн.
  • на 6 місяців — 90 грн.
  • на 12 місяців — 180 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.