Головна сторінка сайту

Сесія звернень і пропозицій

Саме такою, за великим рахунком, і стала сесія Одеської обласної ради, яка відбулася у вівторок, адже із 60 питань, внесених до порядку денного, більше десяти складали саме звернення депутатів, і чи не кожне розглянуте питання було з численними уточненнями-доповненнями та висловленими пропозиціями. Причому деякі звернення вносилися вже під час пленарного засідання.

Розпочалася сесія із запізненням, оскільки депутати не залишили без уваги пікети, які стояли під вікнами обласної ради. Представникам пікетувальників надали слово з трибуни у залі.

Перший спікер (він не назвався) говорив про критичне становище, в якому опинилася мережа профтехучилищ області, адже виділеного фінансування вистачить лише до травня, а що вони робитимуть далі — не знають. «Наші заклади, а це 26 ПТУ, — наголосив він, — готують робітничі кадри для потреб області, оскільки громаді потрібні і прості робочі руки, а не лише юристи та економісти».

Промовець вказав на те, що серед учнів — чимало круглих сиріт, для яких стипендія та отримана спеціальність — шанс елементарно вижити, стати на ноги і мати власний чесно зароблений шматок хліба. «Вони он, — зауважив, — стоять на вулиці поруч із викладачами, чекаючи допомоги від депутатів».

Директор департаменту фінансів ОДА, депутат обласної ради Марина Зінченко, коментуючи палкий виступ промовця, зазначила, що проблема дає про себе знати не з учорашнього дня. Минулого року також були певні складнощі з фінансуванням мережі, однак усі належні витрати були покриті. Посадовець вказала і на те, що й досі, хоча багато про це говорилося на всіх рівнях, самі колективи училищ не спромоглися провести оптимізацію, яка давно назріла. Обіцяли, але так і не зробили, відстоюючи і колишні штати викладачів, і навчальні курси. Тож лише пікетами, мовляв, справи не вирішити, потрібні старання з обох боків. Стосовно ж очікуваного дефіциту фінан-сування, то напризволяще дітей не кинуть.

Якого миру ми прагнемо?

Ініціативна група «Першого грудня» закликала українську владу і суспільство не погоджуватися на ілюзорний «мир» ціною капітуляцї, адже це тільки заохотить ворога до нової агресії. Про це йдеться у заяві, яку 16 березня оприлюднили учасники групи Володимир Панченко, Юрій Щербак та Йосип Зісельс.

«Гібридна» війна, яку Російська Федерація веде проти України, почалася не в 2014-у. Сто років тому все було так само: радянська Росія інспірувала конфлікти всередині України, створювала маріонеткове «советское правительство», прикриваючись іменами Коцюбинського чи Щорса, влаштовувала збройні інтервенції… А частина політичного проводу УНР ніяк не могла позбутися ілюзій, сподіваючись збудувати соціалістичну самостійну Україну під «патронатом» демократичної Росії!

За ілюзії незабаром довелося розплачуватися власним життям, українською незалежністю, мільйонними жертвами.

Адже природа Росії — імперська. Доки російський народ не переживе катарсис, позбавивши свою національну ідею її імперської суті, доти поняття «демократична Росія» не матиме нічого спільного з реальністю. Нинішній Росії не потрібна незалежна Україна — їй потрібна слухняна Малоросія.

Одеське поле визвольних змагань


Урочиста церемонія, присвячена 100-літтю Української революції 1917—1921 років, відбулася 17 березня в Одесі біля пам’ятника Кобзареві. У ній взяли участь воїни роти Почесної варти Південного оперативного командування, очільники силових відомств, представники обласної і міської влади, духовенства, громадськості, молодь.

Квіти до пам’ятника Т.Г. Шевченку поклали в. о. заступника голови обл-держадміністрації Марина Зінченко, заступник голови обласної ради Юрій Димчогло, заступник міського голови Одеси Анатолій Орловський, начальник СБУ в Одеській області Сергій Батраков, ректор Одеського державного університету МВС Іван Катеринчук, секретар єпархіального управління УПЦ КП архімандрит Микита та інші.

Воїн Божого війська

У понеділок сотні людей приїхали до Обжилого Балтської територіальної громади, щоб провести в останній путь уродженця цього села Леоніда Галайчука, який поліг, захищаючи Батьківщину.

Полеглий герой був ровесником Незалежної України, народився 18 вересня 1991-го. Пішов на військову службу у перший же рік війни. Спочатку служив у прикордонних військах, а з 2015-го — в морській піхоті (36-а окрема бригада). Загинув сержант Галайчук (позивний «Угрюмий») під час ворожого мінометного обстрілу 17 березня у Водяному Волноваського району Донецької області. Разом із нашим земляком поліг матрос Олексій Кондратюк з Рівненщини.

«Він віддав своє життя за волю України, за краще майбутнє Бать-ківщини, в яке свято вірив. Попри тяжкі втрати ми переможемо ворога! Віднині у небесному, Божому війську стало на одного оборонця України більше», — написав краянин полеглого Роман Грушко на своїй «Фейсбук»-сторінці.

На годину ближче до літа

У ніч проти неділі, 26 березня, шляхом переведення годинникової стрілки на одну годину вперед о 3.00 за київським часом в Україні запроваджується літній час.

У зв’язку з переходом на літній час в «Укрзалізниці» нагадують, що відправлення та прибуття поїздів на квитках вказується вже з урахуванням цього переходу.

Як відомо, зміна часу в Україні відбувається двічі на рік: в останню неділю березня країна переходить на літній час, а кожної останньої неділі жовтня — на зимовий.

У 2011 році Верховна Рада намагалася, наслідуючи Росію, скасувати переведення годинників на зимовий час, але під тиском громадськості ухвалену постанову скасували.

Літній і зимовий порядок обчислення часу вперше був запроваджений у Великій Британії в 1908 році для економії та раціональнішого розподілу електроенергії впродовж доби. В СРСР перехід на зимовий час і назад регулярно здійснювався з 1981-го. Наразі на літній і зимовий час переходять понад 110 країн світу.

Болить душа за нашу молодь

Діти — наші спадкоємці, вони продовжують життя нашого роду на землі. Тому кожен з нас повинен дбати про свою дитину більше, ніж про себе. Як піклуватися? Годувати, одягати, оберігати і, звичайно ж, виховувати, щоб дитина була гідна своїх батьків. Здавалося б, це повчання давньогрецького філософа знає і розуміє кожен з нас, але ось виконують його далеко не всі. А це загрожує тяжкими наслідками. У цьому переконує нас ситуація, що склалася в сучасному світі.

Папа Римський Бенедикт ХVІ, йдучи у відставку, сказав, що людство стоїть на межі прірви. Люди втрачають різницю між добром і злом. А чому? Відомий вчений і лікар-кардіолог Микола Амосов у своїй книзі писав: у людині до кінця днів зберігається 70 відсотків тваринного, і тільки виховання, релігія та закони тримають її в рамках, але варто їй вирватися з цих рамок, вживаючи алкоголь, наркотики, користуючись вседозволеністю і безкарністю, як вона перетворюється в негідника і злочинця. Тому батьки і школа повинні суворо стежити за своїми вихованцями і перекривати всі шляхи, що ведуть до безчинств та злочинності.

Пам’ятаю своє повоєнне дитинство. Наш батько, який пережив три революції, три війни і три голодовки, виростив сімох дітей, і ніхто з нас не став злодієм, п’яницею, розпусником. Батько суворо карав нас солдатським ремінцем за всі проступки, а багато моїх однолітків, батьки яких не повернулися з війни і їхнім вихованням займалися перевантажені турботами матері, в чомусь і потураючи своїм дітям, прой-шли через в’язниці, хоча й сиді-ли там недовго, по два-три роки. Але ж, окрім тат і мам, нашим вихованням займалися тоді поетапно в організаціях жовтенят, піонерів, комсомольців. Ні першого, ні другого, ні третього сьогодні нема. А що ж є?

Реімбурсація, страхування і госпітальні округи

Уже за тиждень, з 1 квітня, Міністерство охорони здоров’я планує запустити реімбурсацію, тобто відшкодування державою вартості ліків.

Однак це нововведення буде не єдиним. Крім реімбурсації, громадян України очікує запровадження первинного медичного страхування. Остаточний перехід медицини на страхову форму чиновники планують на 2020 рік.

Фінансування первинного медстрахування здійснюватиметься з державного бюджету. З лікарем можна буде укласти договір на надання послуг, причому без прив’язки до місця проживання, а Національна служба здоров’я оплатить фахівцеві його послуги за кількістю прийнятих пацієнтів.

Ще одне довгоочікуване нововведення — всі паперові медичні картки поступово замінять електронними. Відбудеться це не раніше травня 2017-го. Міністерство охорони здоров’я поки що не обрало розробника для створення eHealth, наразі існує лише проектний офіс.

Ну і насамкінець — поділ на госпітальні округи. Передбачається, що в кожній області буде від трьох до п’яти таких округів. На їх створення потрібно більше часу — чиновники планують справитися з цим до кінця нинішнього року.

За справу взялися розслідувачі

В Одесі відкрився Центр публічних розслідувань. До співпраці у рамках проекту Комітет виборців України, Антикорупційний офіс та Інститут політичної інформації запросили місцевих журналістів та активістів.

«Ми розкажемо, що потрібно, аби ваше розслі-дування відбулося. Як писати запити. Як їх можна оскаржити. Які є правові основи розслідувань взагалі», — зазначила Олена Васіна, журналіст-розслідувач.

Проект триватиме вісім місяців і передбачає п’ять дводенних тренінгів, шість моніторингів та спільне проведення 30 публічних розслідувань.

«До розслідувань може приєднатися кожен громадянин за умови підтвердження інформації про правопорушення. Тобто якщо громадянин чітко повідомляє, що певний посадовець — правопорушник, який отримав вигоду і переступив закон, то ми одразу розпочнемо розслідування. У випадку, коли громадянину бракує документів для підтвердження інформації, ми допоможемо знайти необхідні матеріали», — розповів Олексій Чорний, голова одеського Антикорупційного офісу.

А ви вмієте дебатувати?

Нещодавно в Одесі пройшов обласний раунд Весняної дебатної школи. 

Кожного сезону одеський осередок «Федерації дебатів України» збирає понад сотню учасників для того, щоб більше розказати їм про дебати, навчити вести аргументований, переконливий дискурс, набути нових навичок в ораторському мистецтві.

Дебати — це рольова інтелектуальна гра, створена за прикладом британського парламенту. Гравці, поділені на команди, що представляють точку зору уряду та опозиції, доводять аудиторії, чи потрібно схвалювати поданий законопроект. Теми гри торкаються абсолютно всіх сфер — політики, права, філософії, психології, медицини тощо. Тож, щоб бути справжнім дебатером, потрібно володіти не тільки красномовством, а й критичним мисленням. Без знання фактів, контексту проблеми вирішити її не вдасться.

Саме тому у рамках цьогорічної Весняної дебатної школи проводилися не тільки тренінги щодо правил гри, тонкощів доведення своєї точки зору, а й курси з міжнародного права, ситуації на Близькому Сході, економіки, юриспруденції. Передусім вони були розраховані для досвідчені-ших дебатерів, які буквально в ці дні беруть участь у всеукраїнському турнірі, переможці якого змагатимуться вже на чемпіонаті України з дебатів. Результат одеситів на цих турнірах якраз і покаже, наскільки успішно вони засвоїли уроки Весняної дебатної школи.

«Чому Одеса найкраща у розвитку активної молоді? Тому що одесити завжди охоче ставлять перед собою нові цілі і, не боячись перешкод, досягають бажаного результату», — зауважує Микита Буров, голова методичного відділу школи.

Христина ШКРЯБІНА,
студентка факультету журналістики
ОНУ ім. І.І. Мечникова.

Козацький батальйон

Міністерство оборони із 2017 року формує 1-й козацький батальйон Збройних Сил України на контрактній основі.

Грошове забезпечення — від 7000 гривень, державний соціальний пакет.

Контактні телефони: 096-690-23-96, 066-748-67-04.

«Питання честі своєї і свого покоління»

Переді мною лежить два науково-довідкових видання. «Українська радянська енциклопедія» (1960) про Михайла Грушевського пише так: «Український буржуазний історик, один з головних ідеологів і ватажків буржуазно-націоналістичної контрреволюції на Україні». Натомість в «Енциклопедії сучасної України» (2006) читаємо: «Історик, організатор україн-ської науки, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, громадсько-політичний і державний діяч»; «Головний ідеолог української революції, творець її концепції».

Різницю у ставленні до цієї видатної постаті до-слідник О. Кузьмінець у нарисі «Михайло Грушевський» пояснює так: «Усе своє життя великий український учений-історик Михайло Грушевський, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення держави української нації. Тим-то радянська історіо-графія повсякчас паплюжила його, називаючи запеклим ворогом трудового народу, українським буржуазним націоналістом (що сприймалося, наче лайка), навіть давнім німецьким агентом, лжевченим. Переконливих аргументів для підтвердження цих характеристик ніхто не наводив та й не міг навести. А проте, в радянський період  на творчу спадщину вченого (понад 2 тис. праць) було накладено заборону. Навіть за читання його «Ілюстрованої історії України» людей звільняли з роботи, виключали з вузів як українських націоналістів».

Відновлення української державності 1991 року повернуло нам ім’я Михайла Грушевського і його творчу спадщину.

В історії кожен епізод важливий

Недавно з телеекрана ведуча з радістю першовідкривачки повідомила: «Президентом Грушевський не був, а був спікером». Що ж, спікер — теж немало. Але давайте звернемося до висловлювань інших осіб, освіта яких чи освіта їхніх референтів, вочевидь, не менша, ніж у теледіви.

Сто років збуття

У читальній залі Одеської національної наукової бібліотеки до 100-річчя подій Української революції та створення Української Центральної Ради цими днями відбулася презентація книжково-мистецької виставки «На щаблях державотворення».

Захід відкрила генеральний директор бібліотеки, заслужений працівник культури України Ольга Ботушанська. З вітальним словом виступили начальник відділу управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини облдерж-адміністрації Ярослава Різникова та начальник відділу по роботі з бібліотеками департаменту культури та туризму Одеської міської ради Юрій Санак. Цікаві та змістовні доповіді про революційні події, що розгор-талися 100 років тому, передовсім в Одесі, виголосили науковці ОНУ ім. І. І. Мечникова: Тарас Вінцковський — доктор історичних наук, професор кафедри історії України історичного факультету і заступник декана цього факультету з виховної та наукової роботи, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології та етнології України Наталія Петрова, а також доцент кафедри правових дисциплін Одеської філії Міжрегіональної академії управління персоналом, старший науковий співробітник Одеського історико-краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Сергій Боган. Про відображення революційного піднесення в українській літературі часів Визвольних змагань 1917—1923 років говорила культуролог Тетяна Ананченко. Свої думки з приводу відзначення історичної дати висловили учасники мистецького вернісажу — художники Віктор Гоманюк, Лариса Дем’янишина, Тетяна Маслова, Зоя Пасічна, Микола Прокопенко.

Мамай помандрує далі

В експозиції більшості музеїв України можна бачити народну картину «Козак Мамай» — образ войовничого українського са-мітника, який понад усе ставив власну свободу — психологічний код української нації. На виставці художніх творів в Одеській національній науковій бібліотеці, присвяченій 100-літтю Україн-ської революції 1917—1921 років, представлено десятки робіт митців нашого краю, які переймаються цією темою.

Виставка пересувна. Як зазначив один з її натхненників, художник і педагог Віктор Гоманюк, вона стартувала в Одеському обласному центрі української культури, згодом побувала в Саврані і козацькому селі Кам’яному. З нею мали можливість ознайомитися також мешканці Южного та Доброслава. І щоразу до проекту долучалися нові учасники. Твори цікаві сучасною інтерпретацією цього вітального образу, який зберігає основні для цього різновиду іконографічні риси — самозаглиблена поза, по-східному схрещені ноги, словесні коментарі внизу полотна. Доповнюють образ сюжетні моменти: вірний кінь, бандура, столітній дуб, які символізують, відповідно, войовничість, співучість українського народу і могутність та генетичну чистоту роду. Це зображення воїна-мудреця, який усвідомив свій шлях, виконав свій обов’язок. Козак-лицар подумки охоплює славно пройдений життєвий шлях.

Виставка демонструє різні інтерпретації образу козака Мамая — від зажуреного чи гнівного до веселого і вдоволеного. Тут і живописні твори, і графічні. У кожному випадку вони цікаві також словесними коментарями, взятими з народних дум. Текст відіграє важливу роль у таких творах. Це є свідченням високої освіти українців у добу пізнього Середньовіччя. До останніх належить серія Миколи Яременка, створена на початку 1990-х. Серію нових робіт, які мають дуже насичений колорит, створив Олексій Триколенко. Це характерно і для копії, яку виконала Людмила Япопуло (у співавторстві з Триколенком).

Своїм лаконізмом привертає увагу екслібрис Івана Ороса, створений для художника і колекціонера Олександра Гаркавченка. Інший твір під назвою «Я козак Мамай, мене не займай» (записано зі слів відомого художника та колекціонера Івана Гончара) робота згаданого вище Віктора Гоманюка. Вона цікава за композицією, графічним відбором, органічним поєднанням тексту з фігуративом, а також емоційністю виконання. Привертають увагу також твори капелана о. Миколи Пустовіта.

«Зродились ми великої години»

Гурт «ВВ» обробив і записав сучасний варіант маршу Організації українських націоналістів, запропонувавши зробити його офіційним маршем сучасного українського війська.

Як повідомив «Канал 24», пісню «Зродились ми великої години» для військового маршу вибрали не випадково: з нею ходили у бій українські націоналісти ХХ століття. Соліст та музиканти «ВВ» працювали над її аранжуванням впродовж року.

У Генштабі не проти зробити гімн ОУН офіційним маршем українських військових. «Її цінність полягає в тому, що у неї дуже глибокий зміст. Перший рядок «Зродились ми великої години» вартує уваги. Ми бачимо 2014 рік, коли українське військо знову почало відроджуватися», — зазначив виконувач обов’язків начальника культорологічного відділення ЗС України Олексій Пастернак.

Остаточну презентацію проведуть перед чиновниками, які приймуть рішення щодо затвердження пісні як маршу української армії.

Зручні, бо вразливі

Наркозалежні, як і секс-працівниці, залишаються «зручною» категорією, за рахунок якої правоохоронці звітують про «високі показники» своєї діяльності, але чи впливає такий підхід на реальну боротьбу проти наркобізнесу?

Про справжню ситуацію з наркозлочинами, а також про унікальний механізм розслідування порушень прав вразливих спільнот з боку поліції говорили правозахисники та правоохоронці у «Терміналі 42» (вул. Рішельєвська, 33). Під час «круглого столу» презентовано дослідження Експертного центру з прав людини (ЕЦПЛ) «Дотримання прав вразливих груп населення у діяльності правоохоронних органів» та результати роботи Одеської регіональної команди з протидії порушенням прав вразливих груп.

До обговорення долучилися: Віктор Чупров, проектний менеджер ГО «Експертний центр з прав людини», Костянтин Тарасенко, начальник відділу уповноважених голови Національної поліції з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності, Євген Попов, керівник Південноукраїн-ського представництва Міжнародного фонду «Відродження», Сергій Чеботаренко, регіональний представник управління забезпечення прав людини Національної поліції України в Одеській області.

Співдружність талантів

Завтра, 24 березня, о 15.00 у виставковій залі Одеського обласного центру української культури відбудеться відкриття експозиції «Співдружність талантів», у якій представлені роботи творчих працівників відділу декоративно-прикладного мистецтва цього центру.

Маріанна Панасюк п’ять років тому зацікавилася технікою витинанки, і відтоді створює мереживо на папері. Символіка останніх робіт тісно пов’язана з мотивами станкового декоративного розпису Південної України. 

Оксана Шевчук займається вишивкою, бісероплетінням, писанкарством, пошиттям одягу, в’язанням гачком, валянням із вовни. Має кілька методичних розробок з питань відродження народної культури і забутих ремесел: «Моя сорочка шита красним шовком», «Живі барви», «І на тім рушничкові…». Лауреат обласної премії ім. Р.М. Палецького 2016 року в номінації «Науково-дослідницька праця та популяризація національного народного мистецтва».

Тамара Білоглазова вправується у вишиванні, графіці, але головною справою свого життя обрала створення ляльок, свого маленького іграшкового світу. 

Зоя Пасічна — член національних спілок майстрів народного мистецтва і художників, заслужений майстер народного мистецтва України, двічі лауреат премії ім. Р.М. Палецького. У її роботах практично будь-який об’єкт довколишнього світу перетворюється на художній образ — красномовний і добрий, кожен її твір — та краплина, в якій віддзеркалюється цілий світ, вирує уява народного буття.

За крок від прірви

Якщо небіжчика не ховати, а просто замкнути в одній з кімнат, в квартирі не можна буде жити. Запах не дозволить. Так і сталося після укладення угоди «Мінськ-2» в лютому 2015 року. З тією різницею, що двері в Україну з окупованої частини Донбасу залишили широко відчиненими.

Як Путін готував похорон «Мінська»

Угоди з 13 пунктів «Мінська-2» були мертві з першої хвилини підписання. Оживити їх, виконати в майбутньому хоча б один пункт в повному обсязі не могла і не хотіла жодна зі сторін. А Росія навіть не визнавала себе стороною конфлікту. У чому ж полягав інтерес, заради чого Тристороння контактна група працювала тоді ніч безперервно, а лідери чотирьох держав вели важкі переговори?

Що було на думці у президента Франції і канцлера ФРН — одному Богові відомо. Але за підсумками подій двох наступних років можна з упевненістю сказати, чого домагався президент Росії Володимир Путін і чого хотів президент України Петро Порошенко.

Обидва збиралися виграти час для прийняття важливих рішень, а мертвий документ потрібен був для того, щоб морочити голову всім на світі, а насамперед — один одному. Тепер очевидно, що Путін використовував дворічний таймаут краще. Поки «мінський» труп розкладався, поки сморід гібридної війни отруював життя в Україні, кремлівські стратеги встигли розробити кілька сценаріїв і вибрати той, що швидше міг нагнути непокірних сусідів.

Кучурганська балка: загрози підтоплення

Не було б печалі, якби не озеро в підвалі

У селі Гаївка у ці дні можна спостерігати незвичну картину: прямо на подвір’ї одного з будинків із підґрунтових вод утворилося озерце, в якому розкошують домашні гуси. Птиці — втіха, людям — прикрість.

Якщо вода заливає подвір’я та городи, то підвали — й поготів. Зокрема, кореспондент побував на обійсті Михайла Юр’єва, в підвалі якого вода піднялася близько метра.

— І так чи не кожної весни, — бідкається Михайло Петрович. — Торік я підняв підвал на два камені-черепашники, але це не допомогло. Вже й не знаю, як зарадити лиху. — І гірко жартує: — Хоч бери та рибу розводь…

Місцева влада здійснює моні-торинг ситуації. Так, нещодавно було проведено виїзне обстеження зон, яким загрожує підтоплення. До складу комісії увійшли: головний спеціаліст з питань цивільного захисту райдержадміністрації Сергій Біндасов, начальник міськрайонного відділу ГУ ДСНС Сергій Кузьменко, начальник управління розвитку та інвестицій РДА Ігор Романенко, провідний інженер відділу використання водних ресурсів Одеської гідрогеологомеліоративної експедиції з охорони водних ресурсів Анатолій Реклізон, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Сергій Кожухар та начальник сектора превенцій Роздільнянського відділу поліції ГУНП Андрій Кириленко.

Ланцюг через Дністер


Як уже повідомляли «ЧН», на столичному рівні дано дозвіл на будівництво у верхній частині Дністра нового каскаду із семи гідроелектростанцій сумарною потуж-ністю 300 МВт. На це планують витратити близько двох мільярдів доларів.

14 березня, у Всесвітній день захисту водойм, екологи разом з місцевими жителями вийшли в Маяках на всеукраїнську акцію протесту й утворили на мосту через Дністер живий ланцюг. Протестувальники вимагають від Кабміну переглянути наміри щодо спорудження ГЕС.

У руках активістів — красномовні плакати: «Діти Дністра — проти ГЕС», «Дністер буде жити — будемо жити й ми», «Ні руйнуванню екосистеми!». У гучномовець організатори розповідають дітям і журналістам, чому вони, власне, тут зібралися: «Над Дністром нависла нова серйозна загроза, і ми маємо його захистити». 

Чого очікувати від нових ГЕС — обіцяної енергонезалежності чи екологічної катастрофи? Екологи впевнені: поява нових гідроелектростанцій призведе до деградації річки. Досвід такий уже є. «Будівництво ГЕС у середині 1980-х призвело до пониження рівня води в Дністрі майже у рази. Для міста-мільйонника (Одеса, як всі знаємо, споживає саме дністровську воду. — Прим. авт.) це дуже серйозна загроза, бо якість води й так значно погіршується, а якщо ще й зменшиться наповненість ріки, ми ризикуємо взагалі залишитися без джерела прісної води», — зауважив еколог Владислав Балинський.

«Дай нам серця неприкаяні...»

Щоб вийти із кризи, з тієї Руїни, яку ми переживаємо нині, зберегти себе як єдиний народ, українці звертаються по допомогу до своїх духовних поводирів. Насамперед — до творів Великого Кобзаря. Тарас Шевченко акумулював усі одвічні мрії й прагнення свого народу. Він учить українців любити Україну, бо не всі, народжені на цій благословенній землі, стають її синами. 

Згадаймо його святі слова:

Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Наш пророк ототожнював Україну з матір’ю, і сьогодні нагадуючи кожному з нас, що «хто матір забуває, того Бог карає». Він свято вірив, що «оживе добра слава, слава України», трудився-боровся заради цього, хоча після закінчення Імператорської академії мистецтв мав можливість жити спокійно, безтурботно, ставши живописцем. Але не зміг, бо відчув силу слова і поставив його «на сторожі» біля «рабів отих німих», біля свого поневоленого національно і покріпаченого фізично народу. Він жив і творив

...Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих... Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
поставлю слово.

Це із поезії «Подражаніє 11 псалму». Дозволю собі нагадати також рядки із поеми «Неофіти», написаної в Нижньому Новгороді, коли Шевченко повертався із 10-річного заслання:

...Ридаю,
Молю, ридаючи: пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.

Чи ж дочекаємося колись, що наші високопосадовці дослухаються до Шевченка і забезпечать вивчення державної мови на належному рівні у школах та вишах, повагу до неї у ЗМІ, зупинять тих, про кого Тарас писав: «гірше ляха свої діти її розпинають»?

Сім футів під кілем!

Чудових публікацій і великих тиражів!

Це привітання — як заспів до прекрасного ювілею: найстаріша за віком і завжди молода за духом україномовна газета «Чорноморські новини» (у минулому — «Чорноморська комуна») ось-ось відзначить перше століття від дня свого заснування.

Про значення цього часопису ємно сказав поет:

Від юності і до сивин —
Читач «Комуни» і «Новин»!

Бо ця газета й справді стала частиною життя кожного з нас, мешканців Одещини.

Російсько-українська інформаційна війна

У ЗМІ промайнуло повідомлення про те, що Московія приступила до створення військових підрозділів інформаційної війни. Такі підрозділи були в Радянському Союзі, є вони і тепер у складі армії Сполучених Штатів і деяких інших країн. Про що свідчить такий крок? Це крок до подальшого розгортання військових дій, і не обов’язково лише в Україні. Путін підвищує ставки у небезпечній грі зі світом. Він усе ще думає, що контролює процес ескалації військового протистояння на планеті, крок за кроком підвищуючи напругу. Насправді ж він уже не може зупинитися. Зупинка означає його політичну, а можливо, й фізичну смерть у близькій перспективі через внутрішні чинники, що діють у Московії. Продовження ескалації означає неминучу політичну та фізичну смерть у більш віддаленому майбутньому, але разом з мільйонами невинних людей. Поки що він обирає останній шлях.

Московія дотепер вкладала і вкладає колосальні кошти в інформаційну війну. Саме це дозволило їй у мирний спосіб відібрати у нас Крим і створити криваву рану на тілі України — на Донбасі. Інформаційна ефективність Московії сьогодні настільки перевищує можливості України, яка демонструє цілковиту безпорадність у цій царині, що для підтримання нинішнього статус-кво у війні з Україною інформаційні війська Московії не потрібні. Отже, варто готуватися до гіршого.

На початку тридцятих років минулого сторіччя за наказом Сталіна російською мовою була перекладена з німецької одна програмова книжка, що називалася «Моя боротьба». Вона увійшла, поряд з посібниками з військової стратегії і тактики, до «Бібліотечки червоного командира». Багато сторінок цієї ґрунтовної книги присвячені військовій пропаганді. Я використаю низку цитат з неї, аби показати, що нинішню московську пропаганду можна цілком зрозуміти на їх основі, в проекції викладених засадничих принципів на ментальність нашого північного сусіда.

Онлайн-допомога на дітей

Міністерство соціальної політики та Державне агентство з питань електронного урядування презентували нову електронну послугу у сфері соціального захисту — призначення допомоги при народженні дитини.

Досі документи для призначення такої допомоги можна було подати лише в паперовій формі. Торік близько 400 тисяч українців для цього особисто відвідали органи соціального захисту населення, витрачаючи на це свій час та створюючи значні черги.

Відтепер пропонується принципово новий рівень якості обслуговування. Молоді батьки можуть подати такі документи у будь-який зручний час через інтернет, без необхідності особистого відвідування районного управління соціального захисту. Електронна послуга вже доступна на офіційному сайті Мінсоцполітики за адресою: e-services.msp.gov.ua, а згодом стане доступною й на єдиному державному порталі адміністративних послуг my.gov.ua.

Електронні форми з автоматичною перевіркою введених даних та інтер-активними підказками мінімізують ризик допущення помилок при їх заповненні. Завдяки тій же автоматизації значно пришвидшується процес розгляду документів та ухвалення рішення щодо призначення допомоги. Такі нововведення дозволяють заощадити час, фінансові ресурси та зменшують ризики зловживань або шахрайства.

Ініціатива реалізується за підтримки швейцарсько-української програми «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади», що виконується фондом «Східна Європа», повідомляє прес-служба Мінсоцполітики.

Вірш «Великі ідеї»

Великі ідеї прийшли не відразу —
Плекали з дитинства їх сотні людей.
Але як прийшли вже — доводять до сказу.
І в цьому шкідливість великих ідей.

Велика ідея — нахабну крадіжку
Вважати чеснотою, попри закон.
Ховати поцуплені гроші у діжку —
Велика ідея суспільних ікон.

Велика ідея — закрити по селах
Лікарні і школи, бо грошей катма.
Велика ідея — в розвагах веселих
Нащадків злодійських вести до керма.

Велика ідея — забути про числа,
Науки зібрати в єдиний предмет:
Про Бога — детально, про фізику — стисло,
Факультативно — про шкоду комет.

Така вже поточної влади реальність,
Що ріже освіченість гострим ножем.
Вирує двоїстість, вона же — дуальність:
Велика ідея, що є міражем.

Олександр ГАБОВИЧ,
доктор фізико-математичних наук.
м. Київ.

Війна з книжками

Кремлю замало війни проти України, то він ще й заповзявся воювати з книгами — у Москві в невідомому напрямку вивезли весь фонд Бібліотеки української літератури.

За даними Reuters, спочатку планували передати книги в бібліотеку іноземної мови, але там, буцімто, в архіві забракло місця. Слід українських видань загубився. Полиці в книгозбірні — пусті. Українці, що живуть у Росії, кажуть про остаточне знищення нашої бібліотеки, фонд якої почали збирати в Москві майже сто років тому, — в 1918-у.

Нагадаємо, російська влада з 2015 року переслідує директора Бібліотеки української літератури в Москві. Її звинувачують в екстремізмі, у розповсюдженні забороненої літератури. Із жовтня 2015-го Наталія Шаріна утримувалася під домашнім арештом, але продовжувала виконувати обов’язки директора книгозбірні. Цими ж днями департамент національної політики і міжрегіональних зв’язків Москви розірвав з нею трудовий договір. Відтак українська бібліотека залишилася і без директора, і без книг.

Від усіх небезпек її захистив талант

Не надто велику колекцію творів Тетяни Яблонської (1917—2005) у ці дні показує на виставці з нагоди 100-річчя видатного українського майстра живопису Одеський художній музей. Окрім картин, тут можна побачити і деякі родинні фотографії, а також текстовий матеріал — щоденникові записи та спогади.

Їй довелося жити в епоху тоталітаризму, коли людська особистість нічого не важила. На її творче життя випав отой горе-звісний метод соцреалізму, який жорстко регламентував творчість мистців.

А вона, попри все, зуміла зберегти свій стиль у творчості і той внутрішній стрижень, завдяки якому прожила довге і щасливе творче життя. Час до часу міняючи манеру письма та залишаючись при цьому все тією ж Тетяною Яблонською. Навіть за тих умов мисткиня зуміла зберегти своє обличчя — і не лише творче. Тож і залишалася завше авторитетом для багатьох колег та явищем в образо-творчому мистецтві. На засіданнях виставкому її думка була важучою. «Тетяна Нилівна мене похвалила», — це був аргумент. Хто бодай годину-дві побув біля її картин, то надалі вже у будь-якій з її робіт — від студентської пори й аж до останніх літ, коли вже могла працювати лише однією рукою, — безпомилково скаже: це вона. Тетяна Яблонська, можливо, й вижила — у творчому сенсі — завдячуючи якраз творчості. Творчістю вона втікала в інший світ. Коли навколо все було — соцреалізм, вона примудрялася усе ж таки відрізнятися від усіх — така була сила її таланту. Тодішні критики, безумовно, розуміли це, нерідко їй добряче таки діставалось, це було боляче, а вона продовжувала працювати, виховувати дітей, дбати про свою родину. Як дуже слушно завважив хтось на відкритті виставки у Художньому музеї, її талант — як феномен і парадоксальність водночас — захистив її. Хоч, певна річ, на якісь компроміси часом усе-таки доводилося йти. Як це завше буває в житті.

Забутий Арнольд Гріншпунг

Серед обдарованих одеських митців, які впродовж життя залишалися вірними своєму покликанню, — скульптор Арнольд Йосипович Гріншпунг (1884—1969).

У лютому минуло 133 роки від дня його народження. Це ім’я фактично забуте, а в поле мого зору воно потрапило у зв’язку з дослідженням життя і творчості скульптора Бориса Едуардса.

Певні відомості про Гріншпунга містяться в його особовій справі, яка зберігається в архіві Одеської обласної організації НСХУ. В автобіографії, яку він склав у 1950 році (можливо, як претендент на монументальні роботи в порту), повідомляється, що народився майбутній скульптор у сім’ї робітника 11 лютого 1884-го. У 1903-у, після навчання в народному та ремісничому училищах, успішно склав іспити в Одеське художнє училище, де впродовж п’яти років навчався на скульптурному відділенні у відомих майстрів Л-Д. Іоріні та К.К. Костанді.

Ще під час навчання в училищі Арнольд Гріншпунг заявив про себе як талановитий учень, і Луїджі Іоріні рекомендував його Б.В. Едуардсу для участі в роботах з оздоблення новозведеної Одеської міської публічної бібліотеки. Борис Вільямович на той час був зайнятий спорудженням пам’ятника Суворову в Очакові.

Молодий скульптор створив вісім бюстів російських письменників, розміщених у верхньому ярусі головного читального залу бібліотеки. Їм притаманна стилістична єдність і делікатна техніка. «…Будучи в художественном училище, оформил Одесскую публичную библиотеку скульптурой, — пише в автобіографії Гріншпунг, — и работал в скульптурной мастерской академика Б.В. Эдуардса».

Одеські адреси Леся Курбаса

130-річчя від дня народження видатного українського режисера й актора Леся Степановича Курбаса, яке відзначалося 25 лютого, дало привід не тільки згадати про його визначний новаторський внесок у розвиток театрального мистецтва, а й подумки доторкнутися до миттєвостей його творчої біографії, пов’язаної з Одесою.

Цінним джерелом для висвітлення цієї теми є, безперечно, спогади його талановитого учня, однодумця і послідовника Василя Степановича Василька, особливо книга «Театру віддане життя» (Київ, «Мистецтво». 1984). Нагадаємо, що ім’я Василя Василька, режисера, актора і педагога, народного артиста СРСР, значна частина творчого життя якого пройшла в нашому місті, присвоєне Одеському академічному українському музично-драматичному театру.

Потрібно згадати й інші заслуги В.С. Василька. Саме результатом, передусім, його послідовної, наполегливої і напруженої праці стала поява ще однієї цінної книги — «Лесь Курбас. Спогади сучасників» (Київ, «Мистецтво», 1969), де вперше за багато років прозвучали справедливі слова, пов’язані з відновленням історичної пам’яті та доброго імені незабутнього вчителя і творчого наставника.

Тому, на наш погляд, важливо відтворити незабутні враження і відчуття Василя Василька від першої зустрічі з великим майстром сцени, що припадає на буремний 1917 рік:

«Курбас пластично був дуже виразним, мав чудовий стрункий стан, широке своєрідне обличчя з високим чолом, густими довгими бровами, що, немов крила, розкинулися над розумними карими очима. Голос приємного тембру, баритон. Глибокий, палкий, драматичний темперамент. Він легко збуджувався, активно спілкувався з партнером, добре володів усіма відтінками передачі мислі. За його чудовою мімікою легко вгадувалися думки персонажа. Психологічність була його новиною.

Зовсім уникаючи зовнішніх ефектів, Лесь Курбас жив на сцені глибоким внутрішнім життям. Процес народження почуття чи думки, їхнє наростання і звершення артист показував надзвичайно переконливо... Гра Курбаса вражала свіжістю і новизною... я одразу зрозумів: Курбас — справжній талант!».

Усе в ньому — істина

Щовесни ми вшановуємо пам’ять великого сина України, який став її долею, пророком і захисником.

У рамках відзначення 203-ї річниці від дня народження Кобзаря у нашій школі відбулася літературно-музична композиція «Свіча, запалена від серця».

У святково прикрашеній актовій залі зібралися учні, вчителі, батьки, гості. До присутніх звернулася Л.М. Короткова, керівник методичної комісії вчителів української мови та літератури, яка зазначила, що Т.Г. Шевченко — це велика й невмируща сила українського народу. Адже славетний Кобзар для всіх нас і світоч, і пророк, і духовний батько, і мудрий порадник. У його слові нема ані крихти фальші: усе в ньому — істина. І світло цієї істини незгасне. Він перший підняв полум’яний голос на захист нашого народу, нашої мови, нашої історії. Україна завжди була згустком болю поета, його мукою й змістом життя. Заради неї він ніс свій хрест на Голгофу страждань. Це була жертва сина заради спасіння матері-України.

Учні 8—11-х класів представили інсценізації із життя україн-ського Прометея, які дали змогу більше дізнатися про його дитинство, юність, пройнятися нелегкою долею творця. Присутні переглянули відеофільм «Край, де народився геній». Незабутнє враження на всіх справили спогади про Шевченкові місця: Моринці, Кирилівка, Канів, Чернеча гора, до яких з усього світу йдуть на поклін люди, щоб вогнем Тарасового слова очистити душі й тіла. У виконанні школярів звучали пісні «Думи мої, думи мої…», «Мій край», «Зацвіла в долині...», «Садок вишневий...». Душевно, з піднесенням діти читали Шевченкові твори: «Заповіт», уривок із поеми «Марія», «Один у другого питає» та інші поезії, що розповідають про рідну Тарасову землю та глибинну любов до неї.

«Не треба діамантів і перлин, коли даруєш ти своє кохання»

Шановні колеги!

Шлю вітання прекрасним жінкам — працівницям і читачкам — «Чорноморських новин», а заодно приєдную сонети Вільяма Шекспіра у своєму перекладі. Деякі з них потрапили до Всесвітньої антології перекладів сонетів В. Шекспіра, що вийшла у Швейцарії у видавництві «Сігнатур» за сприяння Міжнародного шекспірівського фонду. Якщо вважаєте за можливе, щось надрукуйте.

Щиро ваш —

Георгій ПИЛИПЕНКО,
член НСПУ,
лауреат літературних премій.

Наші партнери

Cайт Національної спілки журналістів України

Передплата

Найкраща підтримка
газети –
ПЕРЕДПЛАТА!

Вартість передплати без врахування поштових послуг

дворазовий випуск:

  • на 1 місяць — 18 грн.
  • на 3 місяці — 54 грн.
  • на 6 місяців — 108 грн.
  • на 12 місяців — 216 грн.
  • Iндекс — 61119

суботнiй випуск:

  • на 1 місяць — 13 грн.
  • на 3 місяці — 39 грн.
  • на 6 місяців — 78 грн.
  • на 12 місяців — 156 грн.
  • Iндекс — 40378
Оголошення

Написання,
редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів; високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки; написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(0482) 67-75-67, (0482) 64-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

Збільшити шрифт Зменшити шрифт

Єдина країна

ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» інформує
Приєднуйся до нас!

Пам’ятка
Спілки читачів газети
«Чорноморські новини»

Якщо для тебе слова Батьківщина і її воля, демократія і свобода слова, гідність людини і гідність нації – не порожні звуки, а справжні цінності, якщо вважаєш себе громадянином, то ти – наш спільник.   Читати далі.

Бажаєш допомогти?

Кошти на підтримку єдиної обласної української газети Одещини можна переказувати на такі банківські реквізити: поточний рахунок 26006000041996, в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»).
Дякуємо всім, хто у ці нелегкі часи разом з нами.